…Чи знаєте ви, що приховує в собі танцювальний клас?

Наталія народилася в передмісті Сарн, у селі Орлівка, у тепер уже багатодітній родині.

Майже чотири десятиліття трудиться у ВАТ «Сарненський хлібозавод» Марія БІЛЯЧЕНКО

Уже стало доброю традицією щороку вшановувати в районі тих жінок, які своєю самовідданою працею сприяють соціально-економічному, культурному розвитку Сарненщини. Цьогоріч у номінації «Жінки-працівники органів прокуратури, суду, податкової інспекції, СБУ, МВС» переможницею стала інспектор штабу Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області Тетяна Олач.

Наприкінці грудня виповнилось три десятиліття з часу вводу частин Радянської Армії в Афганістан і фактичного початку війни з тамтешніми загонами душманів. У похідних колонах, що першими рухались кам’яними дорогами далекої країни, були 128 юнаків із Сарненщини. Спецпризов весни 1979-го після піврічного вишколу опинився в зоні воєнних дій, про що забороняли писати в листах додому. Утім, Віктор Буйний зумів повідомити про регіон своєї служби, надіславши в рідний Клесів батькам у конверті висушену троянду. Зрозуміли, що син у спекотній Азії, але сподівались – не за кордоном.

Тезка Президента України працює адвокатом і ніколи не користується своїм відомим ім’ям для кар’єри чи іншої вигоди.

Сьогодення вимагає від школи формування ініціативної та самостійної особистості, наділеної творчою уявою та мисленням, яка має здатність трансформувати знання, здійснювати їх перенесення в нові умови й оперативно застосовувати на практиці. Для того, щоб навчити й виховати такого учня, потрібен педагог-майстер. Саме таким і є вчитель-методист з 50-річним досвідом, відмінник освіти України, голова районного об’єднання вчителів математики, член науково-методичної ради відділу освіти РДА, заступник директора з навчально-виховної роботи Сарненського НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка Микола КОВАЛЬОВ.

Незадовго до Нового 2010 року в найбільшому селі району дружна сім’я Ольги та Валерія Котків поповнилась хлопчиками-двійнятами. Отож подружжя ростить уже дев’ятьох дітей.

вшанували влада, друзі, прихильники в МБК «Залізничник» Не погрішу проти істини, коли скажу, що шанувальників таланту відомої поетеси, музиканта, педагога Валентини Петренко чималий зал МБК «Залізничник» ледь умістив.

Ця обдарована юнка зі Степаня має вже чимало перемог районного й обласного рівнів, постійно вдосконалюється. Попри те, що має надзвичайні математичні здібності, ще й упевнено володіє словом. Життєве кредо: «Якщо талант проявився, то зобов’язані розвивати його».

Серед зелені сосен стоять акуратні будівлі військової частини А-0153, між якими чистенькі асфальтовані доріжки. Усе довкола по-армійськи строго, нічого зайвого. Ранок розпочинається з шикування військовослужбовців на плацу.

Духовна й матеріальна допомога тим, хто її найбільше потребує, - основа діяльності благодійної місії, яку вже 12 років очолює в районі Володимир Хомич. А крім того, достойно представляє інтереси земляків у районній раді, куди його вперше обрали депутатом у 2006-ому.

- так любовно називають Станіслава Терещенко, Ганна Желудок, Надія Прокопенко та й не тільки вони, а, напевно, всі сарненці, яких обслуговує соціальний працівник з обслуговування одиноких інвалідів, непрацездатних громадян координаційного територіального центру, Марину Новоселецьку.

Розповідати про своїх колег, педагогів за покликанням, професіоналів, багато з яких наділені неповторним почерком, яскравим стилем, унікальною харизмою, - велике щастя й відповідальність. Ім’я поетеси Валентини Петренко вже давно відоме в літературних колах не лише на Сарненщині, бо й сама прийняла причастя поетичним словом, видавши збірки «Безмежні сходи», «Благословенний листопад», «Вишнева заметіль».

«Моя мета – підвищити екологічний рівень у державі»,- так каже Людмила Бойчук, студентка V курсу Волинського національного університету ім. Лесі Українки, котра завжди з ентузіазмом зустрічає День студента. Уже стало своєрідною традицією відзначати це свято в колі друзів-однокурсників. Однак карантин вніс свої корективи. Тож доведеться цьогоріч відмічати торжество пізніше. А тим часом поспілкувався з Людмилою, поцікавився, яке нині студентське життя.

Так вважає єдина на Поліссі танцівниця східного танцю Яна Мелещук, жителька райцентру

До болю в очах білого кольору операційна, де кожен пацієнт зазнає переживань і неймовірного страху. У таїні цієї кімнати для хворого зупиняється час, коли він покладається на Бога та хірургів. Кожен з тривогою розмірковує: а що буде після цього?

Закінчивши Білятицьку ЗОШ на «відмінно», Ольга Болкуневич твердо вирішила стати медиком і без усіляких вагань вступила в Рокитнівське медичне училище. Радості не було меж, адже мрія здійснилась. Навчалась старанно, бо розуміла, що від її знань залежатиме здоров’я, а можливо, й життя людей.

Спочатку Бог наділяє людину талантом, а згодом посилає випробування, напевне, для того, щоб переконатись, чи дійсно заслуговує вона бути особливою. Небагатьом вдається зберегти в серці дитячу мрію, втілити її в життя і пронести, наче запалену свічу, крізь життєві негаразди. Ганна ПОЦКО пронесла свій талант крізь грозовії, і Господь посилає у винагороду слова вдячності та щасливі посмішки родичів, знайомих за працелюбність, майстерність, світлий розум та вмілі руки.

Побачивши особисту колекцію Юлії Сич, що займає всю стіну кімнати й складається з понад 30 грамот, дипломів і подяк, мимоволі запитуєш: «Як за 15 років життя можна стільки досягнути?». Дівчина стверджує, що якби не підлітковий клуб «Юність», який відвідує з трьох років, то багато прихованих талантів могли б не розкритися.

Навчальних закладів нині чимало, та, на жаль, не всі дають спеціальності, затребувані на ринку праці. А він якраз і потребує столярів, теслярів, представників інших робітничих професій. Опанувати цей фах можна у ВПУ-22, де навчають ще й майстрів художніх виробів з лози. Ази та тонкощі прадідівської професії передає своїм учням майстер виробничого навчання художніх виробів з лози Тетяна КОСТЮЧИК.

Працювати журналістом цікаво, але нелегко. Бо ця професія потребує відданості та неабияких знань. Завідувач відділом інформаційних передач районного радіо Юрій Прозапас з дитинства мріяв про захоплюючу життєву дорогу. Судилося. Ще б пак: журналістика йому так сподобалася, що сміло називає її своїм покликанням.

Коли заходиш у ДНЗ «Сонечко» м. Сарни, на душі стає по-дитячому радісно та спокійно. Затишні, привітні кімнати, оздоблені різноманітними малюнками й іграшками, до вподоби малюкам. 16 педагогічних працівників допомагають діткам, які поділені на 5 груп, зробити перші кроки на шляху до пізнання навколишнього світу. Вихователі прагнуть зробити все можливе, аби вони йшли в садочок, як до рідної домівки, хотіли робити щось своїми руками, радувати батьків.

Чи не в кожному населеному пункті району є люди, якими гордяться односельці, бо своєю творчою працею славлять ріднокрай, подають приклад вірності раз і назавжди обраному шляху в житті, досягають висот професійної майстерності. Саме такою особистістю в Клесові вважають педагога, музиканта, самодіяльного композитора Володимира Грищука. Він автор гімну селища та багатьох інших пісень, що прославляють батьківщину, красу почуттів до матері, нагадують про поетичні та незабутні роки шкільної юності тощо. І для любителів інтелектуального спорту, що об’єдналися в шахово-шашковому клубі «Біла тура», Володимир Йосипович також написав гімн, який ті із задоволенням виконують перед початком змагань чи урочистих заходів. Власне, творчий доробок самодіяльний митець зібрав у збірку пісень. Видати її має намір, щойно знайде кошти.

«Серце віддає людям», – саме такі слова мовлять жителі села Бутейки про завідуючу тутешнім ФАПом Марію Кокору. Нещодавно досвідчена медичка відзначила ювілей. Її знають у кожній хаті: і в дощ, і в сніг, і вдень, і вночі спішить туди, де на неї чекають, сподіваються. І зникає тривога, і відступає безнадія, коли входить у дім, щоб надати кваліфіковану допомогу, а то й урятувати чиєсь життя.

Працювати з дітьми нелегко, а з комп’ютеризованими й інтернетованими, як на мене, то й поготів. З цим не погоджується педагог з 44-річним досвідом роботи Лариса ДОРОЖКІНА, яка випускала у світ дідусів і бабусь теперішніх своїх учнів і переконана, що нинішнє покоління школярів нічим не відрізняється від попередніх.

Світлану Климець у Костянтинівці знають і дорослі, і малі. Вона - випускниця Рокитнівського медичного училища - завідує сільським фельдшерсько-акушерським пунктом хоч і недавно, але завоювала повагу й авторитет серед односельців.

У міжрайонній державній податковій інспекції Ярослав Мірковець працює сім років. Після закінчення Національного аграрного інституту в м. Київ влаштувався в Сарненське спеціалізоване лісогосподарське підприємство, а прочитавши повідомлення про конкурс на заміщення вакантної посади в МДПІ, вирішив спробувати. Нині очолює тут відділ погашення прострочених податкових зобов’язань. Працює безпосередньо з тими платниками податків, які допустили заборгованість зі сплати платежів до бюджету.