Як живеш, глибинко?

«А знаєте, чому село називається Гута–Перейма? - запитала мене його мешканка Галина Фесовець. – А то нашим дітям дали таке завдання в школі, й ніхто не знає…».

Намагаючись знайти відповідь, дізналась, що найменування населених пунктів Рудня, Гута, Буда, Папірня засвідчують поширення в минулому рудного, гутного, селітряного й паперового промислів. На польських скловарнях працювали потужні печі (гути), в яких видували різноманітні скляні вироби. Саме тому, за однією з версій, за селом і закріпилось наймення Гута. До слова, на території України гути будували ще за часів Київської Русі....

Уродженці глибинки Любов і Григорій Стояни повернулись на Батьківщину, проживши в США майже сім років

…Вирка - глибинка поліського краю. Невеличке село, що мальовничо розкинулось на встеленому розкішним багрянцем полі-килимі. Мешканці його – щирі душею селяни, більшість пенсіонери, які живуть ще за тими, призабутими для багатьох, давніми українськими звичаями. Ось коптить з димаря сивий дим і розлягається клубами між чепурних селянських хат. А недалечко сумлінний господар зі спітнілим чолом переорює на зиму лан.
У селі мешкає 311 осіб, молоді й дітей не надто багато, але вони – найбільша...

У мальовничому куточку західного Полісся, де тече найбільша річка області Горинь, розташоване село Тутовичі.

Поблизу нього є сосновий ліс, який переходить у мішаний. Ростуть тут гриби, чорниці, брусниці, ожини, а на мохових болотах – журавлина і буяхи. Восени узлісся полум’яніють яскраво-червоними кетягами калини, жовтогарячими китицями горобини, чорними й терпкими ягодами черемхи. Ліс має й велике народногосподарське значення. Крім незамінної будівельної деревини, сосни виділяють живицю, яку називають поліським бурштином. При в’їзді в село праворуч обов’язково приверне увагу пилорама...

Нехай пробачать мені мешканці й працівники Кузьмівської сільської ради, але свої враження від ознайомлення з розташованими тут населеними пунктами висловлю двома словами: «Села вимирають».

Такий висновок зробила, коли почула з вуст сільського голови Михайла Трофимчука: «З початку року на території сільради народилося 5 немовлят, померло 26 громадян». Яка доля чекає ці населені пункти через 15-20 років? Коли поставила це запитання секретарю сільради Валентині Ушаковій, оптимізму в її очах не побачила. Основною проблемою наразі є безробіття. Із 593 громадян працездатного віку лише 95...

Між богатирськими дубами
та стрункими соснами ледь виглядають дахи осель Гути Перейми, одного з
найменших сіл району. Цей мальовничий заселений  куточок землі розташований на території
Немовицької сільської ради. Колись тут жили поляки-осадники, колишні вояки
армії маршала Пілсудського, який після відвоювання Західної України роздав
тутешні землі своїм співгромадянам. Закінчилась Друга світова війна - і поляки
виїхали на батьківщину, залишивши будинки.

У ФАП ідуть не тільки
лікуватись, а й поспілкуватись

Хоч населення в
Гуті-Переймі й небагато, живе воно розміренним, по-своєму...

Так вважає Микола
КАЛЕНИК, який вибрався з родиною із села на хутір Конотопи й проживає там уже
понад півстоліття.<!--break--> Мешкаючи в невеликій хатині посеред лісу, без електрики й
звичних побутових умов, разом із дружиною Тетяною виховали восьмеро діток. На
долю 82-річного хуторянина випало чимало випробувань: тяжкі післявоєнні часи,
заслання до Сибіру, постійні доноси недоброзичливців, які мали на меті
звільнити з роботи добросовісного лісівника. Та сильний духом чоловік вистояв,
не зламався. А ще гордиться, що ніколи не відвідував лікарів і донині не вживає
пігулок. 

Народився...

Багатий і прекрасний Поліський
край. Навкруги височіють стрункі сосни, білокорі берези, в’ються голубими
стрічками річки, шумлять столітні дуби… Одним з чудових куточків природи є село
Костянтинівка. Своїм ім’ям завдячує 
благочинному Костянтину Балдинському. На цьому місці красувався його
маєток, збудований з хорошим смаком. Поруч була стайня для худоби й інші
господарські будівлі. Навколо ріс парк з декоративними кущами й бузком.

Зараз це - сучасне й
перспективне село, в якому багато новобудов, магазинів, природний газ майже в
кожній домівці, непогані дороги. Жителі за все це...

Поліський край багатий на чудові мальовничі села. Однак останнім часом молодь масово виїжджає в міста. Причина відома - брак робочих місць у глибинках. Але це зовсім не про таке село, як Одринки: воно живе на повні груди, тут багато новобудов, сучасна двоповерхова школа, просторий Будинок культури з бібліотекою, 2 магазини, фельдшерсько-акушерський пункт з аптекою, млин, ферма, пилорама, церкви…

Андрій Пілат -
перший мешканець села
Цікавою є історія населеного пункту. Збирало її й записало за розповідями старожилів подружжя Дмитра й Тетяни Пілатів, учителів історії та хімії.
Ще за царської...

Якось, проїжджаючи в журналістських справах околицями с. Кам’яне-Случанське, звернули увагу на знак з назвою хутора Гуски. Та за клопотами так туди й не потрапили. А коли поїхали, то дізнались, що це вже не хутір, а частина села. За словами старожилів, носить він таку назву тому, що колись на цьому місці панночка залишила гуску, з якою втікала від татар. <!--break-->

Як же живуть тут люди без магазину, школи, фельдшерсько-акушерського пункту? Розпитали про це в тих небагатьох мешканців, які лишились. Колись у Гусках було більше населення, зараз зосталось чотири родини. Серед них Петровчуки....

І це таки правда, рима тут ні до чого. На хуторі Невеселі, що належить до Ремчицької сільської ради, дійсно живуть дуже привітні, надзвичайно доброзичливі та веселі люди.

Однак добиратися туди нинішньої зими нелегко. Довго петляли нерівною лісовою дорогою, гризли сумніви, чи в правильному напрямку їдемо. Ось попереду забовваніла постать літнього чоловіка, що енергійно прошкував, несучи нелегкі навіть на вигляд торби. Запропонували підвезти. Віднікується, мовляв, ось уже й хата. А хутір називається Підмолодинськ і налічує 7 хат. Слідом за ним – Ліпники з 12 дворами, Попара з чотирма, й ось,...

Невеликий хутір Ріхта, що нараховує півтора десятка хат, розкинувся на декілька кілометрів уздовж лісу, навколо колишнього колгоспного поля. Нині належить до села Поляна, що за кілометрів три від нього.
- Поляна до 1987 року теж була хутором, - розповідає секретар Кричильської сільської ради Юрій Бовкун. - Саме через це там не дозволяли будуватися, бо за часів радянської влади людей з хуторів переселяли. Та й нині це проблема, адже немає Генерального плану забудови села, тож згідно з чинним законодавством отримати дозвіл на будівництво складно. Хоча бажаючі будуватися є.

Позаминулого року в...

Рівна, наче скло, асфальтована дорога привела до віддаленої від райцентру Федорівки, де вросли в землю побиті вітром і роками, подекуди вже осиротілі будинки. Поруч із ними з’явилися нові сучасні. Славиться село народними умільцями, бо майже в кожній хаті хтось вишиває чи в’яже спицями. Живуть тут і співаки, і столяри, і пасічники.

Панське ім’я Федорівки

Кажуть, гарна колись була Федорівка. З кожним роком село, наче віття тополі, розросталося при дорозі. Тутешні старші мешканці займались хліборобством, молодші – рибалили, збирали дари лісу.
У письмових джерелах згадки про цей населений пункт...

За майже 40 км від районного центру, на березі мальовничої річки Горинь, розкинулось славне село Корост. Уже при в’їзді очі милують ошатні новобудови, торгові заклади, завдяки яким населений пункт виглядає привабливішим. На благо жителів тут працюють заклади освіти, культури, медицини. Мешкає у віддаленому селі чимало хороших господарів, народних умільців, які споконвіку невтомною працею прославляють малу Батьківщину.

Історичне минуле

Перша згадка про село датується 1520 роком, щоправда, тоді воно мало назву Кураш. Перейменували його в 1753-му. Є на території населеного пункту курганний...