За традицією, 15 лютого біля меморіалу Солдатської слави в райцентрі до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і чергової річниці виведення військ колишнього Радянського Союзу з Республіки Афганістан зібралась чимала кількість людей, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг на полі бою заради спокою не своєї батьківщини.

29 січня Україна відзначала подію, яка в її історії є героїчною і трагічною. Варто зауважити, що саме таких подій у нашому минулому більше (голодомори, репресії, «розстріляне відродження» й багато інших), аніж радісних і веселих, бо народ, який існував на земній кулі віками, виборов незалежність лише наприкінці ХХ століття.

Святкування ювілею заснування районної газети зібрало разом нинішніх її працівників, найактивніших громадських кореспондентів, ветеранів журналістської ниви, почесних гостей. У ці дні 70 років тому побачили світ перші номери часопису.

Уже традиційно одинадцятого січня відзначаємо річницю визволення м. Сарни та району від німецько-фашистських за- гарбників. Особливо радісно на душі цього дня у ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Урочистості, присвячені 70—річчю створення Сарненського району, відбулись нещодавно в районному Будинку культури
Ведучі розпочали свято поетичним вступом і вітаннями зі славною річницею створення району.

У березні 1920 року на карті Польщі, до якої тоді входила територія Рівненщини, виникла нова територіально-адміністративна одиниця - Сарненський повіт. З лютого 1922-го він перебував у складі Поліського воєводства Польщі з центром у Бресті, а з листопада 1930-го знову перейшов до складу Волинського. Територія Сарненського повіту не співпадала з кордонами сучасного району, до якого тоді входили Антонівська, Бєльськовольська, Домбровицька, Кісорицька, Клесівська, Любиковицька, Німовицька, Рафалівська, Володимирецька гміни.

Цьогоріч сфера радіомовлення України відзначає 85-річчя з дня першого виходу передачі з Харкова (відбулося це 16 листопада 1924 року). Почесно, що Україна (тоді в складі СРСР) увійшла в десятку країн-першопрохідців ефіру.

6 листопада Сарненському історико-етнографічному музею виповнюється 35 років

У багатовіковій історії боротьби українського народу за свою незалежність є чимало героїчних сторінок. За волю України гинули її кращі сини й дочки. Серед них і зовсім юні.

В урочистих зборах, присвячених Дню Соборності України, що відбулися минулої середи біля пам’ятника Тарасові Шевченку, взяли участь представники влади, настоятелі Української православної церкви Київського патріархату отець Петро, Української автокефальної православної церкви отець Юрій, римо-католицького костелу ксьондз Владислав, жителі міста.

Літнього ранку 22 червня 1941 року полум’я війни, що вже вирувало в Західній Європі, перекинулося і на територію колишнього Радянського Союзу. На прикордонні міста й села України та Білорусі посипались ворожі бомби. Окупанти ступили на мирну землю…

Україна має давні історичні витоки ідеї демократизації. Якщо згадати часи Київської Русі, коли на віче укладалися договори між князем і народом, князем і дружиною. Це відображено в різних редакціях основного правового документа того часу - «Руській правді». Тоді робилися перші кроки до створення Основного Закону держави - Конституції.

До ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в 1986-му та наступних роках залучали сотні тисяч робітників з України й інших республік тодішнього СРСР. Фахівці найрізноманітніших спеціальностей масово приїжджали на Київщину працювати в зоні відчуження, розташованої в радіусі 30 кілометрів навколо ЧАЕС, так і в районах, прилеглих до неї.

З року в рік 26 квітня, коли буяє весна, а пташки радують милозвучним щебетом, в Україні відзначають роковини найстрашнішої техногенної катастрофи людства - аварії на Чорнобильській АЕС. 22 роки відділяють нас від того дня, коли під час експерименту на 4 енергоблоці з ладу вийшов реактор, що й призвело до вибуху та пожежі. З тривогою та болем згадують цей весняний день ліквідатори наслідків аварії, яких у районі понад 300. У їх числі й Олександр Місько. Він навчався на ІІ курсі Київської вищої школи МВС СРСР, коли трапилось лихо, що принесло тяжкі екологічні наслідки.

22 роки - багато це чи мало? Якщо рахувати від тої страшної ночі 26 квітня 1986 року, то дуже багато. Адже за час, що минув, у світі відбулися великі переміни. Зникла з карти остання імперія - Радянський Союз. Уже у вільній Україні виросло ціле покоління людей, для яких аварія на ЧАЕС - історія. І хоч ті події відходять усе далі й далі, та, на жаль, вони будуть нагадувати про себе ще довго: і чорним громаддям саркофагу над четвертим енергоблоком ЧАЕС, зарослими бур'янами та чагарниками містами й селами, покинутими їх мешканцями, і, головне, ослабленим здоров'ям людей.