Мистецтво

таку назву має нова книжка ліричних замальовок, сповнених душевністю Раїси Бричкової, що нещодавно вийшла у світ

Раїсу Бричкову на Сарненщині добре знають як журналістку районного часопису, письменницю. А першим дебютом її була збірка «Розпалю вогнище із слів палких», згодом вона порадувала читачів виданням «Сину, ангеле мій…» про відважних воїнів-афганців, які не повернулися з пекельного Афгану до отчого дому, а нині маємо нагоду зігріти душу третім - «На денечку серця».
Ця книга - дзеркало сприйняття Раїсою Степанівною світу, те, чим дорожить, - краса людських стосунків, які дарує життя,...

- вважає українська молодь
Початок цьогорічного літа в багатьох асоціювався не з сонцем, пляжем і канікулами, а 20-річчям гурту «Океан Ельзи», який став музичним символом незалежної України.

Вперше за своє існування він відсвяткував річницю разом із вірними фанатами, провівши грандіозний тур. Приємно, що сарненці теж не стояли осторонь такої важливої події, тож чимало жителів міста побували на концертах у Львові, Харкові та Києві.

«Дякую тобі за то, що ти завжди зі мною»
Як зізнався сам Вакарчук, їхній тур сьогодні – не причина для радості, а момент єднання українців. «Ми вважаємо, що 20-...

Серед багатьох видів декоративно-вжиткового мистецтва, котрі останніми роками популяризують краяни, є лозоплетіння, вироби з дерева, художня вишивка, домоткане полотно й ін. А от Наталія ЧАСНИК із Клесова творить чудеса з паперу, займається своєрідним папероплетінням.

Щоб ближче познайомитися з майстринею та донести до читача газети її мистецтво, побували в оселі співрозмовниці.
- Пані Наталіє, розкажіть, будь ласка, про себе та своє захоплення улюбленою справою. Коли виникла ця ідея?
- Народилася й виросла в Клесові, 20 років тому закінчила школу. Мешкаю тут із сім’єю, в парі з чоловіком...

Художник мріє про власне приміщення, де б міг виставити свої роботи

Від багатьох чула про геніальні здібності сарненського художника Олега ТРОПАКА, але поставила за мету будь-що побачити роботи особисто. Нещодавно випала нагода побувати на зустрічі з талановитою людиною й творцем чудових картин, яку провели й організували для учнів ЗОШ № 4 м. Сарни Валентина Александрович і Світлана Дорофеєва, після неї довго перебувала в піднесеному та схвильованому стані.
У гарній бесідці поруч із будинком нас зустрів митець. На її стінах висіло декілька полотен, і линула класична музика. Відразу подякували...

Жінкам, терплячим і прекрасним

Коса заплетена дівоча,
І мудрість, й лагідність жіноча,
І доля в борознах долоні,
І сивина на твоїх скронях,
Неначе сніг, лягла й шепоче:
- Я повернутись знову хочу
у зоряні, казкові ночі…
А старість їй відповідає:
- Назад вже вороття немає.
Радій, що діти і онуки
Твої цілують ніжно руки,
Теплом наповниться хатина,
Коли збереться вся родина.
Матусю мила, рідна ненько,
Дай Бог, щоб ви ще помаленьку
По цій землі могли ходити,
О, дай вам, Боже, довго жити.
Краса, і мудрість, білі скроні.
Життя все ніби на долоні,
Та не зважайте ви на старість,
Хай кожен день несе...

Зима-витівниця в новорічну ніч на сюрпризи не скупиться.

Нині забаглося влаштувати поєдинок сніжинок. Котра з них найвродливіша, найкмітливіша, найвитриваліша… Най-най-…
Повинні не піддаватися примхам зловісних хурделиць, протистояти звабам хитруна-вітрища, що настирливо зове за собою невідомо куди, скупим променям сонечка… А вперто, з посмішкою йти до своєї меті. Що ще там вимагає головна зимова законодавиця, спробуй, взнай!
Не кожна конкурсантка сміливо й упевнено перейшла випробувальний іспит, а наймолодша поспіша-таки до фінішу: засяяла таким неймовірно веселковим яскравим блискавичним...

Пасхальне яєчко сонечком виграє незбагненними веселковими барвами. Днину золоту дарує, щасну життєву дорогу гаптує. У серці щемно бережем одвічну дату цю святу, коли Всевишній в путь на світанні благословив.
Плекаймо цей день: у плині весен, осеней і зим забуваймо про втому, примхи і зло. Хай зорі горять з далеких небесних вершин, осяваючи довгий-предовгий рушник долі. Стоїмо наче німфи: у корзинці пасхальні яєчка. Дихається легко нині. Ніжний дотик правиці – зігрівають надовго ці малесенькі сонця. Пасхальні яєчка… Наче сердечка… Хай у кожного із нас на життєвій дорозі буде доволі.

* * *
...

Читальний зал центральної районної бібліотеки, який ущерть заповнили студенти Сарненського педколеджу Рівненського державного гуманітарного університету, учні міських загальноосвітньої школи № 4 І-ІІІ ступенів, НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка, аграрного ліцею, раз-по-раз вибухав сміхом, розцвітав посмішками, гримів аплодисментами. Адже до завсідників літературно-мистецького клубу «Дивослово» завітав письменник-гуморист із Зарічного Роман Демчук

Коли господиня зібрання - провідний бібліотекар відділу обслуговування читачів Тетяна Лімонова - відкрила засідання і, як зазвичай,...

Буде бобрик
без штанів

По корчах малий бобер
П’ять штанів за день подер.
А сьогодні вже десяті
Зашиває мама в хаті.

Ще мине так кілька днів -
Буде бобрик без штанів!

Я кобилку запряжу

Я кобилку запряжу,
Я кобилці «Но!» скажу.
Ти вези мене туди,
Де калинові сади.
Там поп’єш води з кринички,
Я ж нарву тобі травички!

Наловив кріт світлячків

Кріт учора наловив
Цілу торбу світлячків.
Швидко їх поніс в ту пору
У свою темнющу нору.
І сказав, що вже в норі
Видно так, як надворі!

Жаба краба налякала

Серед ночі стара жаба
Налякала якось краба.
Той забіг мерщій у хату,
Пожалівся мамі й тату:
- Там таке...

Багато жителів Карпилівки знімались у фільмі «Чекаю і сподіваюсь» у ролі радянських партизанів разом з майбутніми зірками кіно. Незабаром виповнюється три десятиліття з початку роботи над цією художньою стрічкою.

Широке обійстя з хатою, городом, господарчими будівлями засвідчує, що тут живе добрий хазяїн. Кирилу Щевичу вже за сімдесят, але у дворі є живність, навіть коня тримає, як тоді, в 1980-му, коли разом з дружиною Уляною на власній підводі неодноразово їздив у ліс на зйомки фільму про боротьбу народних месників з фашистами.Зустрілись, коли Кирило Андрійович саме виводив молодого...

Весна лишень крилом змахнула,
Та я почула шелест крил.
Ні! Не почула! Я відчула
Прилив бадьорості і сил.
О весно, подруго, сестрице!
Лікуєш душу і крило,
Бездонна зоряна криниця –
Снаги, натхнення джерело.
Ні з чим не в змозі порівняти
Ці перші подихи весни,
П’янкі цілющі аромати
І килими озимини.
Шпаки воюють на горісі
За дім, вірніше, за дупло,
Кипить робота й на узліссі –
Скрізь реставрує хтось житло.
Комашки й ті заметушились,
Здіймається лелека ввись,
Пісні, мов хвилі, накотились…
І ти дивам цим посміхнись.

Тетяна КОРНІЙЧУК,
м. Сарни.

Зустріч з мамою

В небі хмари розійшлися,
Вітерець...

Все ніяк не могли дочекатись зими,
Що сиділа без візи десь там, на кордоні,
Білосніжні сувої везла килимів
І тримала морози міцні на припоні.

Та вже мокрий сніжок тихо землю обняв,
Якось так крадькома і немов ненароком.
Вітерець-їжачок першу звістку подав,
Що вітати ми будемо всіх з Новим роком.
З Новим роком! - пісенно у світ полетить,
З Новим роком, моя Україно!
Кожне серце радіє й бентежно тремтить,
І надіється кожна людина.
Тож приходьте, свята, у гостинний наш дім
І приносьте щедрівки й колядки.
Хай щасливо живуть всі у році новім
При здоров’ї, у мирі й достатку.
Скільки треба для щастя...

Він виріс за кулісами сцени, нині щорічно дарує землякам чудову музику, віртуозно граючи на фортепіано, вчиться у Львівській академії імені М. Лисенка, є наймолодшою гордістю Сарненщини та мріє досягти світових вершин виконавського мистецтва.

Хто ж цей юнак, який приємно здивував блискучим виступом еліту краю і сотні глядачів у залі на підбитті першого громадсько-політичного рейтингу "Гордість Сарненщини"? Максим Богут - єдиний піаніст із району й усієї Рівненщини, який здобуває вищу освіту у Львівській музичній академії імені Миколи Лисенка, став переможцем цього рейтингу в номінації "...