Опубліковано СН
Вітор фото Василь Сосюк.
Стелиться пісня над шовковими травами, хороводить у повітрі з птахами, лине аж у піднебесся і летить, летить… То співає народний аматорський фольклорно-етнографічний гурт «Троян» села Люхча, який у третій день Зеленої Трійці відсвяткував свій 25–річний ювілей.
Розлилося грайливо сонячне проміння, зашепотів легенький літній вітерець у зелених віттях лип і беріз, що манили ніжною прохолодою. На святково прибране подвір’я сільського будинку культури збиралися жителі села з дітьми, онуками, завітали гості з навколишніх сіл, щоб вшанувати найстарших самодіяльних митців, ще раз торкнутися того самобутнього колориту, що викликає хвилюючий щем у серці й проникає глибоко в душу.
Ведуча заходу Наталія Міланець повідала про історію створення колективу, його перші злети, творчі пісенні дороги. А починалось усе з вечорниць, на які зібралися старші сельчани, щоб повеселитися, поспівати пісень, тут і зародилась думка про фольклорний гурт. У той час директором сільського будинку культури працював молодий і завзятий Анатолій Мисанець, який і очолив колектив, а його мама, Ольга Андріанівна, була першим помічником, однією з найактивніших учасників. Відкривалися скрині, діставали старовинні костюми, атрибути народного поліського ремесла. А зі скарбниць душі людської оживали, летіли у світ самобутні народні мелодії, хороводи, танці, приказухи. Почалась велика творча робота. Назву «Троян» отримав від побутуючого місцевого запального танцю, який у селі був колись неодмінним атрибутом вечорниць і гулянь. Аматори з великою радістю та охотою поспішали на репетиції, шліфували, поповнювали репертуар, відповідно зростала сценічна культура. І вже в цьому ж 1986 році на ІІ Всесоюзному фестивалі самодіяльної художньої творчості гурт отримав першу нагороду. І побігла творча доріжка «Трояна» по східцях у широкий світ до малих і великих перемог. Виступи поліських аматорів належно поціновано на престижному Міжнародному фестивалі фольклору в Москві, де глядачів надзвичайно вразили і автентичний спів, і самобутній поліський одяг.
Теплими гарними спогадами про діяльність самодіяльних митців поділилась з присутніми завідувачка Сарненським історико-етнографічним музеєм, Заслужений працівник культури України Раїса Тишкевич, яку в колективі називають хрещеною матір’ю, адже стояла біля витоків створення гурту, допомагала порадами, ділила радість перших перемог.
У 1990 році колективу присвоєно високе звання народний аматорський. «Троян» є учасником, дипломантом багатьох обласних, Всеукраїнських, Міжнародних мистецьких фестивалів і конкурсів, телетурніру «Золоті ключі», телепередачі «Сонячні кларнети». Люхчанцям гаряче аплодували в Росії, Польщі, Білорусі. Фольклорний колектив поєднує давня дружба з народною артисткою України Ніною Матвієнко. Приємною згадкою для учасників «Трояна» є творчі зустрічі з Національним заслуженим академічним українським народним хором ім. Г. Верьовки. Шанувальники фольклорного мистецтва щораз у захваті від самобутніх і неповторних танців «Троян», «Коробочка», «Дробна полька», «Нареченька», «Краков’як», а люхчанське «Печонеє порося» пританцьовували на святах і фестивалях у Києві, Луцьку, Чернівцях, Рівному, Дубно, Острозі, Дубровиці. Про колектив зняли три документальні фільми. Автентичність пісень, своєрідна манера виконання, самобутність одягу приносили самодіяльним митцям все нові й нові перемоги. У репертуарі «Трояна» понад сто українських народних побутових, обрядових, звичайних пісень, понад десять самобутніх танців, весільні обряди «Розплітання коси», «Коровай», «Веснянки», «Люхчанські вечорниці» та інше.
Ювілярів вітав колишній сільський голова Василь Сосюк, який всіляко підтримував перші кроки самодіяльних митців, адже розумів, наскільки важливу справу роблять односельці, несучи до глядача самобутнє пісенне багатство. Зі щирими вітаннями та найкращими побажаннями виступили директор місцевої ЗОШ І–ІІІ ступенів Іван Круглик, колектив дитячого садка «Малятко», завідувачка сільською публічно-шкільною бібліотекою Тереза Круглик, сільський голова Олександр Сосюк, який запевнив у своїй підтримці для продовження славних традицій поліщуків. Свої пісні дарували народні аматорські колективи «Добриця» селища Степань (керівник Галина Абрамович), «Вербиченька» села Білятичі (Марія Стельмах), зразковий аматорський фольклорно-етнографічний колектив «Джерельце» села Кричильськ (Надія Бородавко), запрошували до танцю веселі мелодії у виконанні троїстих музик села Карпилівка.
У колективі склалися міцні сімейні, родинні традиції. Сестри Ольга та Галина Денисюки співають у гурті з дня його створення і на святі вони подарували односельцям щиру задушевну пісню. А родина Набухотних майстерно вигравала веселі народні мелодії. Колекціонер старовини Василь Дебелий вправно перебирав кнопки тульської гармошки. І пішли парами в танець учасники «Трояна», дріботіли постоли в «Дробній польці», витончені рухи «Печеного поросяти» милували око глядача, а найсміливіші підтримали артистів у танці. Звучали мелодії, линули пісні, мов переливи, поєднуючись з сонячним світлом, теплом літнього дня, святковою зеленню й буйноцвіттям. Замилуєшся, заслухаєшся піснею, яку виводить Лідія Гаврильчик. Чверть віку радують нас своїми піснями Ксенія Супрунюк, Мотрона Радько, Ольга Камзол, Галина Радько, гармоніст Яків Бігун. Це справді криниця народного багатства, безцінний скарб поліського села.
Своє надбання, усю красу й силу своєї душі троянівці передають дітям, онукам, учасникам зразкового аматорського колективу «Оберіг» (керівник Уляна Круглик), які охоче переймають естафету. Того дня юні аматори порадували новою програмою «Водіння куста». Найкращі побажання на адресу ювілярів звучали від начальника відділу культури й туризму райдержадміністрації Наталії Чорної, яка вручила їм подарунки, подякувала за збереження дідівських традицій і виховання молоді у любові до народного мистецтва. Святкове дійство завершив виступ народного аматорського вокального ансамблю «Намисто» районного Будинку культури (керівник Микола Угрин) піснями про родину, про любов до рідного краю та побажаннями троянівцям «многая літа». Щира подяка спонсорам заходу: Стрільському споживчому товаристві (Іван Левчак), ЗАТ «Таврида» (Володимир Коноплюк), приватним підприємцям Трохиму Радьку та Віктору Власику.
Довго над селом ще звучала українська пісня, стелилася понад лугом і відзивалася в серцях люхчанців радістю й гордістю за свій край, бо не міліє чисте джерело поліської душі, а отже житиме Україна.
Зоя ФЕДОРЧУК.