Опубліковано СН
Фото Світлани Ляшко.
А почалося все з листа, з яким до редакції звернувся Віталій Онанко (колишній фахівець у сфері охорони довкілля та екології людини, зараз на пенсії). На прохання друзів і знайомих, які мешкають у житлових будинках поряд із ТзОВ «Сарненський завод металевих виробів», хотів особисто ознайомитись з виробництвом, щоб мати певні об’єктивні дані щодо можливості негативного впливу на здоров’я громадян, які проживають на прилеглих до цеху цинкування територіях.
«Враховуючи той факт, що декілька спроб потрапити на завод виявились марними, - писав у листі Віталій Онанко, - заручився правовою підтримкою. За сприяння депутата міськради, старійшини депутатського корпусу міста Раїси Тишкевич була створена робоча група із громадян, фахівців з охорони праці та навколишнього середовища, технології аналогічних виробництв, питань екології людини та охорони довкілля. Розроблений перелік питань, як того вимагала дирекція заводу, до якого додали клопотання за підписами депутатів районної та міської рад, щоб нас, представників громади, ознайомили з виробництвом, що також не увінчалось успіхом…». І все ж така нагода у Віталія Михайловича та його однодумців з’явилась, коли ПАТ «СЗМТК», ТзОВ «СЗВО», ТзОВ «ЗМВ» запросили всіх бажаючих на День відкритих дверей 17 вересня для ознайомлення з технологічним процесом виробництва, яке в місті постійно на слуху.
Чесно кажучи, коли разом із колегою Світланою Ляшко ішли на ТзОВ «Сарненський завод металевих виробів» минулої суботи, куди могли потрапити всі бажаючі, і про це повідомляла районка, сподівалась побачити, якщо не 100, то принаймні 50 мешканців міста. Натомість екскурсантів можна було порахувати разом з нами на пальцях. «Прикро, що не знайшли часу, - висловив думку генеральний директор ТзОВ «СЗВО» Леонід Степанюк, - побувати на заводі керівники міста».
Роман Новак навчається в Сарненській гімназії. Погожого суботнього ранку вирішив разом з батьком, Русланом Васильовичем, депутатом міської ради, здійснити екскурсію на завод. «Думав, що повітря буде набагато тяжчим, насправді все інакше, навіть у цеху, де нарізають метал», - зробив висновок Руслан Новак.
Одразу перейду до обговорення за круглим столом, де якраз із роз’яснення, як проходить абсорбція, розпочав розмову генеральний директор ТзОВ «СЗВО» Леонід Степанюк. За його словами, ступінь очистки за новою технологією - 96-98 відсотків. Бо якою б доброю у фільтрі не була тканина, вона не може бути кращою, ніж біомолекулярне сито. Фільтр не «зловить» солі хлористого амонію чи заліза в газоподібному стані. Якраз зважаючи на цей факт, фільтри замінили ще на стадії будівництва, перед вводом в експлуатацію, повідомив Леонід Стратонович. Це не була приватна ініціатива. Державна комісія з 17 чоловік офіційно підписала акт-дозвіл на введення в дію об’єкту. Ще один момент, на якому наголосив генеральний директор, - концентрація розчину соляної кислоти - до 14,5% (є і 2 і 6 відсотків). Іншу за технологією, запевнив, не використовують, це підтверджує незмінний технологічний регламент і змінена повністю технологічна документація. Від ортофосфорної кислоти, навколо якої велось чимало розмов, відмовились. З одного боку – дороге задоволення, з іншого – вчорашній день. Але найголовніше, навіть сама назва лякала людей. Тому, порадившись з технологами, вирішили її не використовувати. В часі, звісно, програли, сказав Леонід Степанюк, але виграли в надійності.
Учасників зустрічі цікавило, чи є певний патент на абсорбер, на що отримали вичерпну відповідь: «Це було пропозицією кафедри хімічної технології Львівського політехнічного інституту». Щоб краще уявити, шановні читачі, як відбувалась розмова, наведу частину її в стенографічному запису, так як запитання переважно задавав колишній санітарний лікар Віталій Онанко, а відповідав на них Леонід Степанюк.
В.О.: - Коли замінили фільтри на абсорбер, то треба було надати нові розрахунки розсіювання, і тоді не виникало б запитань. А так вони (інститут – М.К.) зробили свої висновки на основі першого проекту.
Л.С.: - Так, звісно.
До розмови приєднався керівник апарату РДА Василь Стельмах.
В.С.: - Скажіть, будь ласка, в нинішньому році, які органи вас перевіряли і чи були зауваження стосовно безпеки й екології?
Л.С.: - Не помилюсь, коли скажу, що 8-10 організацій приходили з перевірками. Останні за запитом депутатів міської ради: СБУ, санітарна та екологічна інспекції, прокуратура, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд)(тричі). Практично, жодна з них не виявила на заводі порушень з екології, санітарних норм. Так, є зауваження. Скажімо, у нас збільшилась кількість працюючих, а побутові приміщення на них не розраховані за проектом. Звісно, отримали припис. Зараз працюємо над його виконанням. Так само є припис за порушення теплового режиму. Андрій Циганенко, директор заводу, змонтував новий бойлер (ідуть випробування), поставили теплову установку в корпусі. Але, зауважу, всі ці приписи стосуються побутових умов працюючих.
Цікавило Віталія Онанка, на яке сміттєзвалище вивозить відходи заводу КП «Трудівник», і чому саме ця організація. Справа в тому, відповів Л. Степанюк, що комунальне підприємство має ліцензію на виконання таких робіт. А Юлія Хмелевська, начальник відділу охорони праці, показала висновок громадської екологічної експертизи, де в розділі відходи виробництва та їх утилізація написано: «Відпрацьована фільтрувальна тканина з системою газоочистки за погодженнями з органами СЕС може вивозитись до міського смітника». Одразу скажу, що генеральний директор запевнив, що зважаючи на те, що проект розрахований на більшу потужність виробництва, а насправді продукції випускають менше, то, відповідно, й менше відходів. І ще раз наголосив, що вивозять їх спеціалізовані організації спеціалізованим транспортом згідно з укладеними угодами та технологічними вимогами за межі не лише Сарн, а й області. Дозвіл санстанції на вивезення відходів Леонід Стратонович пообіцяв підготувати, як і низку інших, на вимогу колишнього санітарного лікаря Віталія Онанка, документів, упродовж тижня. Хоча, за словами останнього, він не довіряє жодній санстанції. Одержав також відповіді на свої запитання про викиди в атмосферу, забруднення води, грунту і погодження зробити відповідні аналізи належною атестованою лабораторією і приватний підприємець Євгеній Марчак. Євгеній Олександрович взяв активну участь в обговоренні піднятих проблем. Зауважу, що розмова була гострою й принциповою. Адже обидві сторони переконані у своїй правоті. А дійти істини все ж важливо, край необхідно. А зробити це, впевнена, можна, провівши, не відкладаючи, лабораторні дослідження, з результатами яких ознайомити громадськість.
Дозвольте тут мені, шановні читачі, зупинитись і не втомлювати вас термінами й технологіями, які не для всіх будуть зрозумілими. Хотілося б ще декілька слів сказати й про саму екскурсію. Нам показали все, що просили. Скажу, що побаченим дуже вражена. Бо хто ще може запропонувати роботу для 440 чоловік, які щомісяця отримують заробітну плату? У серпні на це затратили, розповів Андрій Циганенко, 1 млн. 600 тис. гривень. І вони розуміють молодого директора, якому підприємства, що замовляють продукцію заводу, вертають кошти лише через три тижні після її одержання. Працівники ж, як зрозуміла, не поспішають розраховуватися і поїхати кудись на заробітки. З деякими поспілкувалась, кожен із них легко ішов на контакт. Анатолій Комар, слюсар із збирання металоконструкцій, на заводі працює 3 роки. Роботою задоволений. Геннадій Мороченець очолює бригаду, в якій працює 6 чоловік. Геннадій Петрович прийшов на підприємство, тоді СЗМТК, в 1981-му, потім відслужив у армії і з 1985-го не залишає його. Всі необхідні для роботи засоби захисту (наприклад, окуляри чи респіратор) з електроінструментом, констатує бригадир, у хлопців є. Високовольтні опори, вишки мобільного зв’язку, бар’єрні огорожі на дороги - фронт робіт, якими зайняті разом з іншими працівниками. Василь Жилко, за фахом теж слюсар із збирання металоконструкцій, працює на виробництві з 2003-го. «Що б сказали людям, які називають виробництво шкідливим?» - запитала робітників. Вони відповіли зустрічним запитанням: «Скажіть, а є різниця між тим, хто один раз заплатить єдиний податок і торгує на ринку, і працівниками заводу, які щомісячно наповнюють бюджети?». (До речі, податків і зборів підприємство вже сплатило 3 млн. грн.). І ще одне почула: «Можете закрити завод, а понад 400 сімей хто годуватиме? Хтось над цим хоч раз задумався? Знаємо ціну грошам. Пишатись треба тим, що економіка в Сарнах розвивається, і ми її зберігаємо». А розвивати є що. Територія заводу, розповів Андрій Циганенко, 12 га. Щоб запобігти крадіжкам, встановили відеоспостереження. З гордістю Андрій Володимирович говорить про сучасне механізоване виробництво, яке намагається виконувати замовлення якісно і вчасно, щоб бути конкурентоспроможним. Продукція користується попитом, насамперед в Україні, Криму, де будують сонячні батареї, а завод – запчастини для них. Там буде найбільша в державі сонячна електростанція. Росія, Грузія, Афганістан, Німеччина, Туреччина - країни-замовники, з якими ТзОВ «Сарненський завод металевих виробів» підтримує партнерські відносини.
Здається, на цьому можна було б поставити крапку. Але продовження буде, бо автор листа попросив нагадати голові райдержадміністрації Анатолію Остапчуку через керівника апарату РДА Василя Стельмаха про те, що він (Анатолій Миколайович – М.К.) відповіді на відкритий лист, опублікований у «Сарненських новинах», при потребі готовий до розмови в будь-якій формі, запросивши спеціалістів.
Особисто для себе зробила висновок: дуже часто слухаємо, але не чуємо один одного, а це дуже важливо – почути. І, насамкінець, на подвір’ї, дружелюбно махаючи хвостами, бігали собаки. Вони завжди шукають місце, де не пропадуть з голоду, де їх ніхто не образить. А в одному з цехів, серед гуркоту, що її абсолютно не бентежив, але між людьми, які, не звертаючи уваги на сторонніх, продовжували працювати, спокійно лежала кішка. Через місяць-другий у неї з’являться кошенята. І залишати завод, який став для неї домівкою, вона не збирається. А чи становить його робота загрозу для здоров’я місцевого населення, все ж повинні відповісти фахівці контролюючих установ, щоб накінець поставити крапку в наболілій проблемі.
Марія КУЗЬМИЧ.