Скрипка грає, серце…

Сьогодні, у день ратоборця та звитяжця Димитрія Солунського, виповнюється 60 років Дмитру АВГУСТОВСЬКОМУ – відомому скрипалю, диригенту, багаторічному директорові Сарненської дитячої музичної школи.

Так, не дивуйтесь, цей імпозантний чоловік, імпульсивна й неординарна особистість, розміняв сьомий десяток. Хіба скажеш? Нізащо. Поривчастий у рухах, сповнений творчих задумів, романтичний мрійник – таким побачили ювіляра в кабінеті, де на столі красується реліквія – перша скрипка. Це пам’ять про дідуся-бєларуса, який приїхав будувати станцію Сарни, згодом працював машиністом, а захоплювався грою на трубі в духовому оркестрі до війни та в післявоєнні часи. Отож і внука хотів бачити ніким іншим, як музикантом, тому й подарував скрипку.
Вона знадобилась, коли шестирічний Дмитро в червні 1957-ого вступив до першої на Рівненському Поліссі музичної школи на вул. Кірова (нині – Просвіти), що розмістилась у приміщенні колишньої шевської майстерні. Через рік юні музиканти продемонстрували глядачам, чому навчились, на звітному концерті. Це стало неординарною подією для міста, а тодішня «районка» «Радянський шлях» висвітлила її в репортажі, де серед небагатьох прізвищ найталановитіших дітей фігурувало й Дмитрове.
Уже тоді стало зрозуміло, що покликання – музика. Усе подальше життя це підтвердило. Спочатку Рівненське музичне училище, куди, до речі, вступило чимало випускників Сарненської дитячої музичної школи, згодом – Рівненський інститут культури, факультет народних інструментів, спеціалізація – диригент оркестру народних інструментів. В альма-матер повернувся викладачем по класу скрипки та гітари, згодом очолив колектив і вже багато років керує такими різними, не схожими між собою творчими людьми. Певно, є в Дмитра Августовського стрижень справжнього лідера, бо всі його підлеглі – насамперед однодумці, для котрих музична освіта дітей – не робота, а покликання.
За час викладацької діяльності виховав плеяду чудових музикантів, які, як і наставник, теж обрали в житті фах учителя музики. Це відома скрипалька Олена Соколовська, яка нині викладає в Португалії, грає там у Державному симфонічному оркестрі, Тетяна Швед, під керівництвом якої опановують гру на скрипці юні обдарування Закарпаття. Валерій Тиховський працює вчителем по класу гітари в Брестській музичній школі. Багато вихованців Дмитра Августовського в рідну школу повернулись викладачами. Це скрипалі Оксана Кравчук, Олена Соломка (працює в Клесівській музичній школі), Наталія Бойко, яка згодом опанувала ще й фах учителя англійської мови, гітарист Анатолій Ковальчук.
Дмитра Августовського неможливо уявити поза його дітищем – музичною школою. Бо лише про неї і говорить. А розповідати дійсно є про що. Нині вже функціонують три її філії: у Немовичах, Стрільську, Любиковичах. Проте навіть це не рятує ситуацію: діти доїжджають з Чудля, Тутович, Глушиці, Яринівки, Чемерного, Костянтинівки, ба навіть Антонівки Володимирецького району. Контингент учнів зріс з 350 до 440, і це ще не межа. Щоб задовольнити зрослий попит, щороку на роботу приймають молодих спеціалістів, здебільшого знову ж таки своїх випускників. Проте три викладачі приїжджають з Костополя, ще три – з Рівного (по класу флейти та домри). Нині в школі 44 особи викладацького складу, проте проблема кадрів залишається актуальною.
Ювіляр – не з тих, хто битиме себе в груди, перераховуючи власні заслуги. Навпаки, всіляко їх замовчує. Тож довелось розпитувати колег. Тут і виявилось, що завдяки старанням директора капітально відремонтували другий корпус (а капремонту не було 50 років), значно зросла кількість музичних інструментів і нот, фонотека. А два роки тому школа успішно пройшла акредитацію: її визнали одним з кращих закладів естетичного виховання Рівненщини. Безперечно, у цьому заслуга дружного колективу та в першу чергу директора, найзаповітніша мрія якого – здійснити реконструкцію першого корпусу (колишньої шевської майстерні), добудувавши двоповерхове приміщення. А заклад перепрофілювати в школу мистецтв, відкривши художній, хореографічний, театральний відділи. Адже на Поліссі, переконує фанатично відданий мистецтву музикант, дуже талановиті діти, отож мають працювати такі школи. Уже й проектно-кошторисну документацію виготовили, та, як завжди, не вистачає коштів.
Тим часом брак приміщень не завада успіхам учнівських ансамблів. Наприклад, ансамбль домристів, яким керує Людмила Бакшаєва, в обласному конкурсі-огляді посів друге місце, гітаристів (керівник Анатолій Ковальчук) – виборов «бронзу». Ансамблі скрипалів і балалаєчників, якими керують Оксана Кравчук і Юрій Алексеєвець, з цілковитою підставою вважають кращими в області. На багатьох конкурсах і фестивалях запам’ятались творчою самобутністю фольклорний ансамбль «Веретенце» (художній керівник Тетяна Юрцевіч), дитячий хор «Глорія» (Галина Пономаренко). До слова, батьки членів цих колективів допомогли з пошиттям для них сценічних костюмів, придбанням нових інструментів і фонотеки. Нині ж баян «Етюд» коштує 5 тис. грн., а акордеон – від 10…
Сам директор понині не розлучається зі скрипкою, є диригентом оркестру народних інструментів. І в тому, що у 1997 році колектив отримав звання народного, безперечно, заслуга Дмитра Августовського. Свого часу він створив камерний оркестр, до речі, один з перших на Рівненщині, ансамбль скрипалів, віртуозність гри яких належно оцінили й неодноразово запрошували на телебачення. А з фольклорним ансамблем «Троян» побували і в Києві, і в Москві.
…Нелегка в ювіляра доля, але завидна та яскрава: усе життя займається улюбленою справою, згуртував дружний колектив однодумців, мета яких – дати справжню, не поверхневу, музичну освіту дітям, прищепити їм навики колективного музикування. А що досягли в цьому неабиякої майстерності, свідчать успіхи їхніх вихованців. За якими завжди незримо стоятиме Дмитро Августовський – за покликанням музикант, за фахом – диригент, волею долі – керівник і господарник. Та якщо людина справді талановита, то талановита в усьому.