Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
З 13 січня з тривогою спостерігали за теленовинами, коли навколо донецького аеропорту йшли запеклі бої. Терористи намагалися вибити з будівлі терміналу українських військових. По телебаченню повідомили, що через обстріл бойовиків звалилася вишка, виникла пожежа. При цьому поранили шістьох військовослужбовців. Пам’ятаєте, як ватажок донецьких бойовиків Олександр Захарченко збирався взяти аеропорт за півгодини?
17 січня українські військові пробили ще один коридор. Бійці українського добровольчого корпусу завезли «кіборгам» боєприпаси й забрали поранених. Того ж дня комбат Чорний повідомив, що вперше за останні п’ять місяців 93 бригада зайшла в Донецьк. Багато бандитів кинули зброю й техніку, відступаючи під натиском ЗСУ. Командував боями на місці в донецькому аеропорту безпосередньо начальник Генерального штабу Віктор Муженко. Вивів своїх бійців звідти з мінімальними втратами (один 200 і один 300) сарненський «кіборг» Володимир РИБАЧОК.
28 найстрашніших днів пробув на території бойових дій на сході країни наш земляк. 27 грудня пішов добровольцем у зону антитерористичної операції, аби захищати свою країну. Вдома багатодітного батька залишилися чекати мати, дружина, два сини, 16 й 19 років, і 4-річна донечка. Нещодавно прийшов у відпустку, щоб побачитися з ними, заспокоїти, аби не переживали. Додому добирався поїздом Костянтинівка-Київ. Поглядаючи на військового, пасажири ділилися між собою здогадками, хто він. А одна жінка з Донецька не витримала й сказала: «Хіба ж не видно? Це справжній український козак».
Група, в якій було всього 7 чоловік разом із Володимиром, наводила жах на російських загарбників. Адже вони розмовляли з ними по-чоловічому, мовою зброї. «Кіборгів» навіть показали по російському телебаченню, назвавши їх найстрашнішою групою. Воно й не дивно, ще ніхто не зрівнявся духом із українськими патріотами. Якось узяли в полон двох донецьких сепаратистів і двох росіян. Одного з них (донецького) тяжко поранили в ногу. Аби йому надали допомогу, виклав на планшеті всі ворожі координати. Розповідали, що їх змушують воювати, але хто знає, як усе насправді відбувається?
Коли Володимира Рибачка призвали, був командиром роти (за словами комбата, рота трималася, завдячуючи йому). Служив у 80 окремій аеромобільній бригаді, прикомандирований до 81. Тепер - командир протитанкового взводу. Шеврон на правому рукаві бушлата героя з написом «Кіборг», батальйон особливого призначення» свідчить про те, що він був у донецькому аеропорту. А з начальником Генерального штабу Віктором Муженком, який пробув разом із воїнами цілий важкий тиждень і не раз хороброму бійцю потиснув руку, познайомився особисто. Володимир у 1988-1990 роках служив у десантних військах, йому також довелося побувати на такій передовій, що ближче вже не буває, брав у полон чеченців. Але тоді не було потужних сучасних систем залпового вогню «Град», «Ураган», «Смерч».
На умови перебування на сході чоловік не скаржиться. На базі, каже, є душ і пральні машини, що привезли добровольці. Зауважу, що зовнішній вигляд бійця – бездоганний. Якщо є в чомусь потреба, то волонтери штабу громадської оборони «Горинь» упродовж трьох діб передадуть необхідне – екіпіровку, одяг, їжу, що є на складі. Зброї та боєприпасів теж вистачає. Ще раз подякував за автомобіль, який доставили йому наприкінці минулого року. Тоді волонтери «Горині» Ольга Ратич, Ольга Пятковська, Віктор Болкуневич та Ігор Прозапас у зону АТО везли презенти й речі для вихованців дитячих будинків, а бійцям роти вогневої підтримки третього батальйону 80 окремої аеромобільної бригади - авто з подарунками.
А нещодавно, 2 лютого, Володимир Рибачок знову зустрів на сході своїх земляків – Ігоря Прозапаса та Віктора Болкуневича, які привезли вантаж, що зібрали волонтери штабу громадської оборони «Горинь». Насамперед, сарненці приїхали в Краматорськ, у Будинок дитини «Антошка», де наразі перебуває понад 100 дітей віком до чотирьох років: сироти, з обмеженими фізичними можливостями та важкохворі. Щойно під’їхали, як потрапили в поле зору шведських телевізійників TV4 Group і шведського кореспондента Johan Frederickson. Вони поспілкувалися з головним лікарем дитячого будинку, дуже приємною й щирою людиною. Сарненські волонтери привезли малюкам памперси, крупи, дитячий одяг і харчування, молочні суміші.
У штабі АТО зустрілися з дубенськими волонтерами, з якими приїхав батюшка. До речі, разом із добровольцями штабу громадської оборони «Горинь», що в Сарнах по вулиці Героїв Берестечка, тут часто бувають закарпатські, дніпропетровські й дубенські волонтери. Ігор Прозапас і Віктор Болкуневич передали бійцям теплий одяг, взуття, берці, продукти, іменні посилки на Дебальцеве, де воїни 30 окремої механізованої бригади готувалися до передислокації. «Кіборги» славетної 4 роти 95 окремої аеромобільної бригади, відомі під іменем «Ведмеді», приїхали їх поміняти. Порадів передачі й Микола Цуман із Сарненщини. Круглому сироті волонтери зібрали все - від берців і бушлата до шкарпеток і балаклави. Довго не затримувалися, аби вчасно повернутися додому, та й дорога була нелегкою, окрім того, в Полтаві лежав великий сніг. Виїжджаючи зі Слов’янська, на огорожі одного з будинків помітили написи: «Слава кіборгам! Правий Сектор - герой! Слава Україні!».
Коли спілкувалася з Володимиром Рибачком у редакції, дізналася, що в Дружківці населення одностайно підтримує наших бійців. Їх неодноразово запрошували на зустрічі в школи, адже раніше в цьому населеному пункті ніколи не бачили військових. Самі ж «кіборги» в День святого Миколая малечі в дитячі садочки принесли солодкі подарунки. А мер міста презентував Володимиру книгу під назвою «Дружківка». Окрім того, тут діє «Спілка українців», яка сприяє вирішенню проблем місцевого населення, яке звертається до неї. Щосуботи проходять віче, двічі на яких побував і Володимир Рибачок до початку бойових дій. До речі, син голови спілки Віталій допомагав «кіборгам» підключити електрику й воду до пральних машин.
А 20 лютого в Дружківці пройдуть чергові традиційні «Олексині читання», що вже традиційно тут проводять щорічно до дня народження видатного донеччанина, дисидента, співзасновника Української Гельсінської групи, простого сільського вчителя Олекси Тихого. На читання запросили учнів шкіл Краматорська, Костянтинівки й Костянтинівського району, Дружківки.
Марія КУЗЬМИЧ.