Опубліковано Марко Кожарко
Фото автора.
Сарненська команда вдруге у своїй історії завоювала Кубок області
«Енергія» (Володимирець) – «Маяк» (Сарни) – 2:2 (додатковий час – 2:2, післяматчеві 11-метрові удари – 3:4). Фінал Кубка області. 3 липня 2011 року. 16.00. Стадіон «Авангард» м. Рівне, 2000 глядачів. Судді: Ярослав Дмитрук, Валерій Морозов (обидва з м. Рівне), Сергій Милян (м. Здолбунів).
«Енергія»: Юрій Федорчук, Дмитро Мартинюк, Олександр Марченко, Олександр Лаврук, Дмитро Китун (Петро Кислянко, 55), Сергій Єфімчук, Олександр Ярута (Сергій Чупир, 57), Сергій Жданюк, Сергій Кусік (Микола Маковецький, 80), Василь Новицький, Віталій Брикса (Віталій Питель, 77). Тренери Іван Ярута й Іван Волчецький.
«Маяк»: Андрій Левчук, Михайло Василець, Ігор Сергійчук, Сергій Чепик, Сергій Комар (Анатолій Лєснік, 46), Анатолій Примак (Валентин Криницький, 92), Олександр Ніколайчук, Петро Матвієнко (Ігор Хлібович, 50), Роман Августинович (Ігор Алімов, 70), Олексій Бриж, Анатолій Борейчук. Тренер Костянтин Ткаченко.
Голи: Віталій Брикса (1), Олексій Бриж (8, 75), Сергій Жданюк (68).
Попередження: Олександр Марченко (9), Олександр Лаврук (61), Сергій Чепик (67), Сергій Єфімчук (70), Валентин Криницький (106).
Вилучення: Олександр Ніколайчук (71), Василь Новицький (71), Олександр Марченко (79). На 107 хвилині за образливі вислови на адресу резервного арбітра вилучений з технічної зони Олександр Ярута.
Післяматчеві пенальті забили: Сергій Чупир, Сергій Жданюк, Петро Кислянко; Анатолій Борейчук, Ігор Сергійчук, Сергій Чепик, Ігор Алімов. Не забили: Олександр Лаврук, Сергій Єфімчук.
Нинішній фінал Кубка області з футболу і фахівці, і вболівальники небезпідставно назвали поліським дербі. Ще б пак: доволі давно головними дійовими особами в боротьбі за почесний трофей були дві команди з північних районів Рівненщини. І якщо «Маяк» у своїй історії неодноразово брав участь у матчах завершальної стадії розіграшу, а у 2008-ому здобув кубок, то володимирчанам, аби знову вибороти право грати у фіналі, довелося терпеливо чекати аж 36 років!
До одного з центральних поєдинків цьогорічного сезону суперники дісталися різними шляхами. «Енергія» в 1/16 розіграшу здолала на виїзді «Калину-Воловікова» з Бугрина Гощанського району 4:0, на наступних стадіях переграла «Прогрес» з Горбакова 4:1 і рівненський «Авангард-2010» 3:1 (основний час завершився внічию 1:1). За схожим сценарієм пройшов і півфінал: два тайми забракло для того, щоб визначити переможця в грі володимирчан із «РОКО-Городком» із Рівненського району. А в додаткову 30-хвилинку вирішальний гол забила «Енергія» – 1:0.
«Маяк» похід за почесним трофеєм розпочав із поєдинку в Оржеві Рівненського району, де влучний удар Ігоря Алімова у ворота тамтешнього «Факела» вивів його команду в наступне коло змагань. В 1/8 фіналу вихованці тренера Костянтина Ткаченка натужно перемогли «Сокіл» із с. Садове Гощанського району 2:1. Дублем у цій зустрічі відзначився Олексій Бриж. Потім під натиском сарненців зійшла з дистанції команда зі Здолбунова «Волинь-Цемент». На гол господарів гості відповіли двома, їх авторами стали Петро Матвієнко й Ігор Хлібович. А півфінальна гра «Маяка» з «ОДЕКом» із Оржева виявилася майже дзеркальним відображенням майбутнього фіналу. Програючи по ходу поєдинку 0:2, сарненці зусиллями Анатолія Примака зуміли зрівняти рахунок. Додатковий час переможця не виявив, а в серії 11-метрових ударів фортуна посміхнулася землякам – 4:2. Пенальті влучно реалізували Анатолій Борейчук, Олександр Ніколайчук, Ігор Алімов і Петро Матвієнко.
І ось фіналісти на полі головної спортивної арени Рівненщини. Ще не встигли вболівальники, яких зібралося на матч понад дві тисячі, зручно вмоститися на трибунах, як рахунок відкрила «Енергія». Розігравши зі стартовим свистком судді м’яч, партнери миттєво переадресували його на лівий фланг Сергію Жданюку, після навісу якого Віталій Брикса вдало підставив ногу й шкіряна куля від стійки воріт залетіла в сітку. Це сталося на 9-ій секунді поєдинку! До честі гравців «Маяка», вони не знітилися неприємним початком, а поступово перейшли в наступ. І вже на 8 хвилині раділи першому успіху. Це Анатолій Борейчук, скориставшись у центрі поля помилкою володимирчан, вивів на ударну позицію Олексія Брижа. Нападник з двометрової відстані до воріт не схибив.
Наступного гола довелося чекати рівно годину. У середині другого тайму «Енергія» здобула право на штрафний удар. Найактивніший і найкорисніший у її складі Сергій Жданюк пробив з 25-метрової відстані повз стінку, яку вибудували захисники «Маяка». Здалося, що Андрій Левчук без проблем приборкає м’яча, але досвідчений воротар допустив прикру помилку і рахунок змінився – 2:1. Затим на футбольному полі стали зашкалювати емоції окремих гравців, позаяк програвати, природно, ніхто із суперників не бажав. Згодом протистояння переросло в командну бійку, в яку довелося втручатися навіть працівникам міліції. Розібравшись в епізоді, суддя Ярослав Дмитрук справедливо засвітив перед ініціаторами конфлікту Олександром Ніколайчуком і Василем Новицьким червоні картки. А через 4 хвилини сарненці встановили рівновагу. Це Анатолій Лєснік зробив прицільну передачу з центру поля на Олексія Брижа, який виявився спритнішим у суперечці із захисником і воротарем «Енергії» та переправив м’яча в сітку воріт. Невдовзі за небезпечний напад на Ігоря Хлібовича другу жовту картку отримав Олександр Марченко, відтак володимирчани догравали матч удев’ятьох. Але чисельною перевагою «Маяк» не скористався ні в основний, ні в додатковий час.
Серію післяматчевих пенальті по праву називають лотереєю. І цей щасливий квиток витягнув воротар сарненської команди Андрій Левчук, відбивши два удари з 11-метрової позначки. Тим самим реабілітувався за прикрий епізод у ході матчу. Отож, поліське дербі виявилося напрочуд цікавим, напруженим і драматичним. Обидва фіналіста подарували глядачам справжнє футбольне видовище. Між іншим, земляків упродовж гри гучно підтримували представники фан-клубу на чолі з Миколою Антонюком і Русланом Хомичем. Успіх улюбленої команди – це і їх заслуга. Кубок області-2011 вручив капітану «Маяка» Анатолію Борейчуку перший заступник голови обласної ради Михайло Кривко. А найкращим гравцем поєдинку організатори турніру визнали воротаря Андрія Левчука та захисника Дмитра Мартиненка.
З перемогою, «Маяк»!
Післяматчеві коментарі
Іван ЯРУТА, тренер «Енергії»:
- Футбол, який сповідує «Енергія», - атакуючого плану. Я виховую гравців, котрі беруть ініціативу на себе, не бояться обігравати суперника сам на сам. Саме така гра подобається глядачам. Щодо підсумку фінального матчу, то скажу так: це, мабуть, найбільш прикро, коли команда не програла, але й не виграла.
Костянтин ТКАЧЕНКО, тренер «Маяка»:
- Насамперед хочу подякувати футболістам за самовіддачу під час фінального матчу та численним уболівальникам, які психологічно потужно підтримували команду навіть тоді, коли вона програвала. За такої підтримки просто не мали права розчарувати їх. Окрема вдячність керівникам району Анатолію Остапчуку, Миколі Драганчуку й Олексію Хомичу, які ставлять високі завдання перед колективом, вірять у можливості гравців і сприяють росту їх майстерності. Що стосується гри, то вона була рівною, можливо, досвіду в таких протистояннях у нас виявилося більше, ніж у суперника.
Андрій ЛЕВЧУК, воротар «Маяка»:
- Під час гри я дійсно допустив помилку, не втримавши м’яча після нескладного удару зі штрафного. Тому, коли справа дійшла до серії пенальті, відчував підвищену відповідальність за результат. Дуже важко вгадати, куди пробиватиме гравець з 11-метрової позначки. Це відчуття від природи. Нам просто поталанило.
Микола АНТОНЮК, уболівальник «Маяка»:
- До фінального кубкового матчу заздалегідь готувалися й уболівальники. З футбольних сайтів зібрали різноманітні речівки, акцент зробили на україномовних. Разом із Русланом Хомичем роздали слова всім тим, хто підтримує «Маяк». Репетицію проводили в автобусах під час поїздки на гру. Виходило доладно: «Вперед, «Маяк», вперед, до бою! Вперед, «Маяк», а ми – з тобою!» або ж «Ми у Сарнах живемо, за «Маяк» боліємо, наші хлопці гол заб’ють і перемогу здобудуть!». Подібні вислови на стадіоні гнали наших гравців в атаку. Потім вони зізнавалися, що ноги вже не несли, але десь додаткові сили бралися. Своє захоплення організацією підтримки своїх улюбленців висловили й уболівальники з Володимирця, зауваживши, що їм треба повчитися цьому в сусідів.