Будуємо мости – збудуємо державу

До такого висновку прийшли голова районної ради Микола Драганчук і кричильський сільський голова Микола Дорожко.

Не вірив ніхто, і сам Микола Данилович, коли взявся вирішити проблему будівництва мосту в Кричильську (попередній змило водою). Не один раз побував у Дубно, у військовій частині А-1519. Не один раз вів перемовини з її командиром, полковником Станіславом Брюгером. Згодом - з підполковником Олегом Безруковим, який безпосередньо керував будівництвом, і воїнами–контрактниками інженерних військ. Кричиляни не лише зробили свій матеріальний внесок у добру справу, а й намагались нагодувати молодих хлопців–будівельників найкращими стравами домашнього приготування. Не шкодували ні курей, ні гусей. Адже військові за одинадцять робочих днів змусили їх повірити в диво.
На урочисте відкриття споруди минулого тижня прийшло багато жителів села. До них завітали голова районної ради Микола Драганчук, заступник голови райдержадміністрації Тетяна Сухарева, депутати районної ради Михайло Білецький та Іван Тотовицький. Сільський голова Микола Дорожко висловив слова вдячності, насамперед, воїнам-будівельникам військової частини А-1519 та офіцерському складу, без яких свято в селі не відбулося б. Подякував директору ДП «Сарненський лісгосп» Сергію Белелі і всій громаді. «В Україні багато міст, великих і малих, сіл і селищ, де існує проблема з переправами, мостами. Кричильськ – не виняток, - сказав Микола Драганчук. Завдяки розумінню проблеми головою райдержадміністрації Анатолієм Остапчуком, депутатами районної ради, які затверджували на сесії програму «Мости», було виділено 30 тисяч гривень. Депутатське звернення з цього приводу направили Михайло Білецький, Іван Тотовицький, Василь Пістоль, Микола Добриднік». Голова районної ради подякував громаді й особливо сільському голові, як людині ініціативній, яка хоче змінити село на краще. Побажав ще багато хороших справ для процвітання Кричильська. А міст, незважаючи на примхи погоди, щоб довго служив. Тетяна Сухарева найперше слово подяки висловила на адресу жителів Кричильської сільської ради: «Так, тут вкладені і сила, і праця, і кошти районної влади, підприємств, які працюють на теренах району, - наголосила Тетяна Євгенівна, - але найголовніше - розв’язати проблему, яка є у своїй господі. Немає найбільшої мудрості й щедрості, ніж народна. І ви не помилились ні в собі, ні в тому, що обрали сільським головою Миколу Даниловича». Тетяна Сухарева запевнила, що виконавча влада в особі голови райдержадміністрації Анатолія Остапчука ніколи не стоятиме осторонь усіх насущних питань. І не лише Кричильської сільської ради, у районі їх – 22. Спільно, гуртом, можливо, не так швидко, як хотілося б, можна вирішувати всі проблеми й упевнено рухатись уперед.
До односельців звернувся й депутат районної ради Іван Тотовицький, який підтримав думку Тетяни Сухаревої про єдність громади і її велику силу. Висловив сподівання, що тепер селяни спатимуть спокійно і не думатимуть про те, як привезти сіно з іншого боку річки. Микола Добриднік, який приєднався до виступаючих пізніше, зізнався, що завжди знав, що в Кричильську живуть добрі й працьовиті люди, і міст є свідченням того, що вони дбають не лише про себе, а й про інших. Щиро подякував кожному і висловив сподівання в майбутньому гуртом розбудовувати й покращувати життя на території ради.
Незважаючи на те, що живемо на землі, оточеній лісами, не так просто знайти потрібне для роботи дерево. А шукали його працівники бригади Миколи Лотоцького, за що також почули вдячні слова від сільського голови. Аплодисментами зустріли Сергія Харечка, організатора будівельних робіт. Сергій Петрович наголосив, що радий тому, як кричиляни, незважаючи на гарячу пору й роботу вдома та в полі, відгукнулись на прохання допомогти: хто кіньми, а хто технікою. Подякував Богу за все, що відбулося, висловив думку, що Микола Дорожко, як сільський голова, наполегливий і завзятий, виправдав їхні сподівання. Проповідуючи слово Боже, закликав усіх помолитися й благословити руки, які перерізатимуть стрічку.
Після урочистого відкриття жителі села пройшлися новобудовою, як справжні господарі. Подумала: цей міст не просто з’єднав два береги, а ще сильніше згуртував кричильську громаду.
Марія КУЗЬМИЧ.