Відчути смак перемоги

Якщо провести соціологічні опитування учнів навчальних закладів і запитати молодь, в якої позаду шкільні роки, про улюблений предмет у школі, то в більшості випадків почуємо: «Фізкультура».

Тепер дедалі більше висловлюють думку, що треба скасувати фізкультурні нормативи (адже живемо на радіаційно забрудненій території). Спостерігаємо зневажливе ставлення до уроків фізкультури з боку батьків і дітей, яке має як суб’єктивний, так і об’єктивний характер. І якщо й надалі ставитимемось до спортивних занять як до другорядних, то навряд чи стан справ зміниться на краще. Про людей, віданних фізкультурі та спорту, фізично загартованих і красивих сьогодні ведемо мову.
У Стрільську знайшов долю і щастя
Учитель вищої категорії, який має звання «Старший вчитель», «Вчитель-методист», Василь Зіневич жодного разу не пошкодував про обрану професію. А за те, що опинився саме в Стрільську, вдячний Івану Третяку, який у свій час, будучи завідуючим відділом освіти, переконав Василя Федоровича їхати на роботу сюди, а не в Тинне, куди направляли. Молодий спеціаліст після закінчення Кременецького педагогічного інституту (за фахом учитель фізичного виховання й анатомії) вже через рік став сімейним чоловіком. І з часом очолив родинну педагогічну династію.
Син Віталій навчає фізиці й інформатиці студентів ВПУ-22, а старший Олег пішов стопами батька й працює вчителем фізкультури в Стрільській ЗОШ І-ІІІ ст. Дві невістки - теж учителі. Онук Василь після закінчення одинадцятирічки мріє стати як дідусь, який 43 роки навчав дітей руху, щоб вони відчули смак від занять фізичною культурою. 12 його вихованців здобули фах учителів фізичної культури та спорту, деякі – відомі в Україні. Серед них Володимир Симончук, грає в сімферопольській футбольній команді «Сервіс-Теплиця» в першій лізі вже 8-й рік. Гравці «Маяка» - Петро Матвієнко, Михайло Василець, Ігор Сергійчук, Василь Галушко. Останній нещодавно припинив активну спортивну діяльність через травми, від яких жоден спортсмен не застрахований. Знамениті шахісти-першорозрядники Тетяна Власюк і Роман Радько відомі не лише в районі, а й області. У школі, яка стала рідною, вчителює Василь Ревич. А Василь Зіневич упродовж двох років навчає грати в шахи та шашки. Учасники гуртка жодного разу не залишились без призів. Навіть з Криму, куди приїхали 33 команди, привезли 17 місце. Вони були єдині з села, та з кримчанами зіграли в шашки з рахунком 2:2. У минулому році Альона Калюшик повернулась з обласних змагань з перемогою з трьох видів гри – блискавичної, швидкої, класичної.
Сам Василь Федорович не лише брав неодноразово участь у спортивних змаганнях з волейболу, а впродовж 30 років був суддею районних та обласних змагань з футболу («Колос»). З 1982-го пропагує спортивну роботу як постійний громадський кореспондент «районки», член Національної спілки журналістів України. Має грамоти відділу культури й туризму райдержадміністрації, знають Василя Зіневича як активного учасника художньої самодіяльності. Не обходяться без його гумористичних номерів концерти не лише в Стрільському будинку культури. Побував з аматорами сцени в Карпилівці, Любиковичах з обмінними концертами. А ще знаходить задоволення в риболовлі.

Наставник і учень
Вони називають себе батьком і сином. Молодий учитель Маловербченської ЗОШ І-ІІ ступенів Володимир Титечко й досвідчений, з 40-річним стажем Микола Кузьменко, який на святі першого дзвоника одержав диплом юного вільного пенсіонера в Костянтинівській ЗОШ І-ІІ ст. Микола Васильович родом з Полтавщини. Сестра Наталія потрапила в школу раніше, а Микола, як справжній чоловік, відслужив в армії в рядах Військово-Морського флоту, закінчив Рівненський державний педінститут ім. Мануїльського й мав навчати дітей математиці, але в школі не було вчителя фізкультури, тож ним і став. Одружився. З дружиною Любою, технологом з приготування їжі, виховали двоє дітей. Леся після закінчення спочатку Луцького педучилища, а потім університету – вчитель початкових класів. Іванна – анестезіолог реанімаційного відділення КЗ «Сарненська ЦРЛ». 41 рік, як один день, пролетів для Миколи Кузьменка. Пам’ятає кожного свого учня, пишається ними. Перераховує їхні здобутки. Олександр Нікітчук виборов титул чемпіона з метання диска серед юнаків 1991 р.н. Зараз навчається в Переяслав-Хмельницькому університеті на факультеті фізичного виховання. Юлія Шевня – чемпіонка України з сучасного п’ятиборства та рекордсменка області зі стрибків у висоту (160 см) серед дівчат 1992 р.н.
Не може не згадати Микола Васильович і чемпіонів району: Ольгу Зелінську (метання м’яча), Аню Леончик та Олександра Мікуліча (стрибки в довжину), Євгенію Лобач (біг 1500) та Романа Шевню (біг 200 метрів).
Володимир Титечко починав з тренера-викладача ДЮСШ з футболу в Коростській ЗОШ І-ІІІ ст. Тепер, як учитель фізичної культури, може порівняти: до тренера приходять підготовлені й фізично здорові діти. Хоча, якщо на уроці в школі учні з підготовчої групи просять дозволу пробігти разом з усіма, не відмовляє. Бо знає – дуже важливий психологічний фактор. Якщо в інших навчальних закладах високий відсоток дітей, які входять до спецгрупи, то в Маловербченській ЗОШ І-ІІ ступенів – навпаки. Впродовж останніх двох років школярі перемагають на районній Спартакіаді. «Головне – бажання, - переконаний Володимир Тимофійович, - а результати будуть». Щоб зробити стадіон, який відповідав би вимогам, завезли 45 вантажівок землі. Була ще одна проблема – холодний спортзал, але в рукавичках і в шапках діти грали у волейбол і виконували гімнастичні вправи. Коли про це дізнався голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук, реакція була миттєвою: на шкільному подвір’ї з’явилась техніка, а в працівників закладу освіти – надія на тепло.
Володимир Титечко з повагою говорить про своїх батьків. Тимофія Карповича пам’ятають як знаменитого тренера з футболу коростської команди, яка два роки поспіль ставала чемпіоном району у 1978 і 1979-ому. Мама Марія Андріївна впродовж 40 років не змінювала місця роботи завідуючої бібліотекою. Володимир Титечко й сам багатодітний батько. Має три сини та нещодавно народжену донечку.
Різного хліба довелось спробувати. Працював на консервному заводі, заочно навчався в РЕГІ, грав за коростську команду. Наслідуючи свого спортивного батька, Миколу Кузьменка, має про кого розповісти. Серед вихованців – чемпіон області з бігу на 200 та 400 метрів Роман Бовкун (юнаки 1998 р.н.). Призерку області Марину Гарбар одразу ж помітили в Сарненському педколеджі й запросили на навчання за державні кошти. Призером області з бігу на 400 м і чемпіоном району стала й Анастасія Дойонко серед дівчат 1997 р.н., а чемпіонами району з бігу – Олександр Сорока (800, 1500 метрів), Василь Ярощук (400), Василь Кошмак (1500), Юлія Соловей (200), Тетяна Кошло (400), Вікторія Наливайко (1500 м, два роки поспіль), стрибків у довжину - Марія Гарбар (4 м 10 см), з шашок - Людмила Гомонець.
Коли запитала учня й наставника, чому так багато дітей зараз у спецгрупі, Микола Кузьменко відповів: «Думаю, через екологію. Дитина щойно народилась, а вже ослаблена. Колись починав роботу з одним футбольним м’ячем і волейбольним щитом. Тепер, повторив слова Володимира Титечка, було б бажання, і вивчити «Абетку здоров’я» у школі можна».

5-й призер чемпіонату світу
Тренер ДЮСШ з греко-римської боротьби Іван Жученя до редакції прийшов з вихованцями. У розмові вони скажуть про нього: єдиним тренером залишається найперший, всі інші – наставники. У свою чергу, Іван Миколайович чимало хороших слів висловив на адресу борця, кандидата в майстри спорту, директора ДЮСШ і свого першого тренера Володимира Царкова. Уже через півроку тренувань Іван Жученя здобув першу перемогу – третє місце на чемпіонаті області. Перспективного спортсмена відібрали на всеукраїнські змагання, де у ваговій категорії 52 кг був третім. У 1993-ому в Афінах, у Греції став 5-им призером чемпіонату світу. Свою любов до спорту майстер спорту СРСР з греко-римської боротьби передає вихованцям, які переконані, що навіть три уроки фізкультури на тиждень замало. І Павло Белаш, і Лев Мартинчук знають: щоденні фізичні вправи, тренування – обов’язкові. Обидва закінчили Костопільський обласний ліцей-інтернат спортивного профілю (КОЛІСП). Об’їздили Польщу, Литву, Німеччину, Чехію, Росію, Білорусь. Павло став майстром спорту в 17. Це було рік тому в Маріуполі на чемпіонаті України серед молоді до 22 років. Зараз входить до складу збірної України. Лев Мартинчук отримав майстра спорту України на Міжнародному турнірі імені олімпійського чемпіона Івана Богдана в Миколаєві нещодавно. Молоді борці здобувають вищу освіту. Павло – на юридичному факультеті Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», Лев – фізичної реабілітації МЕГУ. На змаганнях, де показують хороші результати, не застраховані від травм. Найпоширеніша – поломані вуха, Павло Белаш відчув її на собі. Разом із тренером Іваном Жученею переймаються проблемами, і не лише фінансовими. Скажімо, килим, на якому тренуються, нестандартний – 8х8, а треба 12х12. Та й приміщення, просторнішого, більшого, немає. Але Іван Миколайович робить усе можливе, щоб діти, які виявили бажання освоїти греко-римську боротьбу, залишились у групі. Підтримує у всіх починаннях, вселяє віру дружина Юлія, яка народила йому доньку Даринку та сина Миколку. Іван Миколайович черпає любов у родині й відкриває юні таланти, які приносять славу Сарненщині.

Повірили в себе
Олександр Цицюра, голова фізкультурно-спортивного клубу «Повір у себе», очолює його з дня заснування. Сюди приходить молодь з обмеженими фізичними можливостями. Переважна її більшість має проблеми з опорно-руховою системою, вади слуху та зору. 70 членів, жителів району, справді повірили в себе. Про це свідчать їхні останні досягнення. На обласних змаганнях (пауерліфтинг, настільний теніс, рибна ловля) здобули 10 золотих, 7 срібних і 3 бронзові медалі, а на чемпіонаті України – 2 бронзові. Олександр Цицюра за фахом учитель фізичного виховання, спеціаліст з фізичної реабілітації, побував у 14 містах на чемпіонатах України з шахів, шашок, більярду, армрестлінгу. І мають таку можливість спортсмени ФСК. Їх викликають на реабілітаційні збори в параолімпійський центр «Україна», що Євпаторії, де передбачені всі умови. На березі моря з ними займаються спеціалісти реабілітаційного українського центру «Інваспорт». Приїжджають сюди й іноземні фахівці, навчають молодих людей рухатись. Щороку хтось із членів клубу може стати студентом МЕГУ й навчатись безкоштовно. А члени клубу, які входять до складу збірної України, мають надбавку до пенсії чи зарплати, як Роман Набухотний, або отримують стипендії, як Петро Шепель (майстер спорту з пауерліфтингу). Кращі спортсмени отримують щорічно матеріальну допомогу в рамках виконання районної програми «Турбота». Співпрацює ФСК «Повір у себе» і з міською радою, частими гостями є міський голова Сергій Євтушок та його перший заступник Світлана Усик. У планах міського керівництва – розширення діяльності клубу.

Найдорожча нагорода – «Жінка року-2006»
Для Оксани Новак свято фізичної культури та спорту – професійне, бо скільки себе пам’ятає, спорт займає важливе місце в її житті. А найдорожча нагорода, яку отримала в березні 2007 як спортсменка, – «Жінка року-2006». Шостий рік працює в педколеджі і за сумісництвом тренер-викладач з волейболу в ДЮСШ, відповідає за збірну району в обласних змаганнях. Цінує свої кадри директор педколеджу Петро Горкуненко. Побачивши її гру на традиційному турнірі до жіночого свята, особисто запросив на роботу. Тепер дівчина вдячна керівнику кафедри фізичного виховання, яка стала найріднішою, Сергію Бородавку. Впродовж 5 років, як наставник, допомагає долати труднощі та підтримує, так само як другий директор Василь Пістоль. Серед нагород Оксани – цьогорічні дипломи міського голови, обласного управління культури – за 2 місце танцювального колективу педколеджу. До слова, спортсменка 9 років відвідувала школу Сергія Галушка. Танці допомагають не просто грати у волейбол, а рухатись на майданчику граціозно. Згадує Сергія Шишковського, вчителя Степанської ЗОШ І-ІІІ ст., який прищепив любов до спорту, була кращим спортсменом в школі й Івано-Франківському коледжі фізичного виховання, де навчалась. Закінчила також Львівський університет фізкультури та спорту. Тепер має диплом кращого судді району з волейболу (чоловіки), в минулому році – чемпіонату області. До 20 річниці Незалежності України разом із головним спеціалістом відділу в справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації Віктором Михайлицьким брали участь у пляжному волейболі в мікс-парі (в минулому році зайняли друге місце). А серед 16 команд в області посіли 3, програвши основним конкурентам – Рівному й області. Цьогоріч – 5 серед 14 команд, зважаючи на новачків, які грали вперше. Великі надії покладає тренер на Тетяну й Анастасію Наумчуків. Вона легко знаходить мову з підопічними. Чи не тому, що сама виросла в родині, де виховувалось 8 дітей. Взагалі вважає найбільшим досягненням свою появу на світ у дружній сім’ї Ганни Іванівни та Миколи Трохимовича. Найстарша сестра Світлана працює в Степані в лікарні. Брат Олег – найкращий у селищі комбайнер. Люда трудиться в Києві заступником начальника однієї з торговельних мереж, Алла – продавець, зараз у декретній відпустці, Віта – вчитель початкових класів у Трудах, Руслана – фізичної культури в Степані. Наймолодший брат Роман закінчив ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей». І всі вони люблять і поважають свою сестру.

«Рух – це життя»
Таким є життєве кредо тренера ДЮСШ з волейболу Катерини Стахнюк. Дівчина тренує дівчат з 2006-го. Навчаючись у педколеджі, займалась легкою атлетикою, мала хороші результати, але до душі найбільше припав волейбол. Два роки поспіль з вихованцями займали призові місця – 2 і 3. Катерина виступає в складі збірної району з волейболу. Вперше в історії області в Костополі зайняли 3 місце, грали разом з Оксаною Новак. У фіналі поступились лише РДГУ та Костопільському обласному ліцею-інтернату спортивного напрямку. Формувала команду на 6 літні молодіжні ігри, яка дійшла до півфіналу. Катерина має велике бажання вивести вихованців на вищий щабель. Для цього підвищує і свій фаховий рівень. Отримала вищу освіту і спеціальність фізичної реабілітації та вчителя фізкультури та спорту в Луцькій філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Стурбована молодий тренер тим, що нинішні батьки не зацікавлені, аби діти віддавали перевагу спорту, а не комп’ютерам. Як результат, у п’ятикласників – ожиріння, сколіоз, проблеми на уроках фізкультури. Дуже хотіла б, щоб вони зрозуміли, що спорт – це їхнє здоров’я. Мріє дівчина створити і власну сім’ю, в якій обов’язково формуватиме здоровий спосіб життя.

Майбутній інженер-електрик – багаторазовий чемпіон області
У Назара Абрамовича, багаторазового чемпіона району й області, який серйозно займається гирьовим спортом, брала інтерв’ю по телефону. Хлопець навчається на третьому курсі Національного університету біоресурсів і природокористування України. Ще в школі одинадцятикласником виконав розряд кандидата в майстри спорту. Зараз – дворазовий срібний призер Києва й області серед спортсменів вищих навчальних закладів. Останнє досягнення Назара, яке здобув в Івано-Франківську в липні - чемпіон України. Прикро лише, що на змагання довелося їхати за власні кошти. Добре, що вдома завжди підтримують. В Олени Василівни, учителя початкових класів, і Анатолія Степановича, начальника Степанської електропідстанції, один син і чотири доньки. Сестра Назара Надя – студентка другого курсу столичного педагогічного вишу, Уляна – першокурсниця Сарненського педколеджу. Наймолодшим Марійці й Софійці у вересні виповниться 3 і 1 рік. Назар пам’ятає день народження кожного з родини. І завжди брав приклад зі свого дядька Віктора Вахнюка, який теж не уявляє свого життя без фізичних навантажень і спорту.
На закінчення розмови Назар Абрамович побажав молоді полюбити спортивні майданчики. І якщо часто звертаємо увагу на зарубіжну рекламу, яка пропагує «Колу» чи цигарки, то варто було б дізнатись, що в навчальних закладах США формують культ здорового способу життя і там модно не палити.

З 19 місця на четверте
Прийшовши у Вликовербченську сільську раду спеціалістом по соціальній роботі з сім’ями, дітьми та молодю, Анатолій Колос зрозумів, що потрібно щось міняти в структурі клубу, адже вже багато років існувала одна з найболючіших проблем: де взяти кошти на розвиток фізичної культури та спорту. Зібравшись у спортивному залі Великовербченської ЗОШ разом з тренерами та вчителями фізкультури, вирішили юридично зареєструвати клуб. Вже два роки сільський спортивний клуб «Гарт» отримує кошти на розвиток інфраструктури з районного бюджету. «Гарт» займається розвитком фізичної культури та спорту у всіх населених пунктах Великовербченської сільської ради, налічує 180 членів. До нього входять команди волейбольна та футбольна «Нива», з гирьового спорту, армрестлінгу, настільного тенісу.
ВК «Нива» в цьому році взяла участь у Кубку та чемпіонаті району, де зайняла 5 місце, а також у районних волейбольних турнірах в селах Корост (який до речі виграла) і Любиковичі, де зайняла друге місце. На території Великовербченської сільської ради проводять також районний турнір з волейболу, присвячений пам’яті воїна-інтернаціоналіста Сергія Бережного. Цьогоріч серед п’яти учасників «Нива» зайняла друге місце.
Футбольна команда - постійний учасник чемпіонатів і кубків району. У сезоні 2010-го зайняла трете місце в II лізі чемпіонату району та пройшла до ¼ фіналу Кубка району. Взяла участь у Кубку закриття футбольного сезону, де, дійшовши до фіналу, поступилася сарненському «Олімпу».
У районній Спартакіаді серед сільських, селищних і міських спортивних клубів команда з настільного тенісу зайняла друге місце, з гирьового спорту та армрестлінгу - перші.
На території ради працюють відділення ДЮСШ ФСТ «Колос» з футболу, волейболу та гирьового спорту, а також ДЮСШ відділу освіти з баскетболу, в яких шліфують свою майстерність 120 хлопчиків і дівчаток. Сільський спортивний клуб і тут не стоїть осторонь, а постійно допомагає як в організації тренувань, так і в забезпеченні інвентарем. Також упродовж трьох років спільно з відділом освіти РДА проводять турнір з футболу до Дня села Бутейки серед учнів 7-8 класів шкіл Степанського куща. В цьому році завдяки відділу в справах сім’ї, молоді та спорту РДА він здобув статус районного.
Відзначає Анатолій Колос наставників дітей. Зокрема Віктора Добровольського, тренера з футболу, вихованці якого постійно поповнюють основну команду, а також збірні району в різних вікових категоріях. Наприклад, колектив Бутейківської та Великовербченської ЗОШ узяв участь у турнірі з міні-футболу в Кузнецовську на призи НАЕК «Енергоатом» для збірних шкіл, які входять до 30-кілометрової зони Рівненської АЕС, де серед восьми команд зайняли третє місце. Василя Гольонка, тренера з волейболу, Івана Макаренка, майстра спорту, тренера з гирьового спорту, члена команди району й учасника районних, обласних змагань.
Одно слово, на території сільської ради створені всі умови для занять фізичною культурою та спортом. Є три футбольні поля: 2 - у Великому Вербчому й одне - в Бутейках, два волейбольні майданчики - у селі Вирка та на території Великовербченської ЗОШ І-ІІІ ст. Цьогоріч сільську раду нагородили кубком і грамотою за перше місце в проведенні місячника «Спорт для всіх - спільна турбота» за найкращу підготовку, будівництво й облаштування спортивних майданчиків для занять загальною фізичною підготовкою за місцем проживання та в місцях масового відпочинку. За підсумками року село Бутейки в районному й обласному конкурсах «Краще спортивне село 2010-го» в І категорії сіл (до 750 чоловік) зайняло перші місця.
За останні п’ять років ССК «Гарт» у підсумковій таблиці результатів участі команд селищних, сільських спортивних клубів у районних Спартакіадах піднявся з дев’ятнадцятого місця на четверте. Результат свідчить про співпрацю сільської ради та тренерів і вчителів фізкультури.
Насамкінець не можу не сказати ще декілька слів про Анатолія Колоса. Має абсолютну підтримку дружини Тетяни, яка з розумінням ставиться до того, що чоловіка майже ніколи немає вдома. Два сини, Андрій та Анатолій, допомагають і по господарству, і на спортивному полі. А батько Андрій Якович є найстаршим уболівальником на всіх футбольних матчах. Анатолій Андрійович навчається на 5 курсі Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Соціальна робота» і мріє про той час, коли переважна більшість молоді віддасть перевагу спортивному дозвіллю.
Що ж, залишається лише побажати, щоб мрії всіх спортивних героїв напередодні свята здійснились.
Матеріали підготувала
Марія КУЗЬМИЧ.