Є перший баскетбольний!

Спортивне життя району завжди було багате на цікаві події. Наші спортсмени неодноразово вдало виступали на обласній та республіканській аренах, але для місцевих шанувальників спорту змагання, які проходили на рідних стадіонах і спортивних майданчиках, завжди привертали особливу вагу з однієї простої причини: їх можна було побачити на власні очі.

Захоплююча атмосфера спортивної боротьби тоді відчувається безпосередньо, глядач стає співучасником події, такі змагання дають стимул для подальших занять спортом, наочно навертають молодь до здорового способу життя. Усе це завжди дуже добре розуміли наші земляки, аматори футболу та волейболу, зусиллями яких уже давно створили районні федерації з цих видів спорту, котрі свого часу започаткували видовищні чемпіонати.
На тлі вдало організованих футбольних і волейбольних районних поєдинків баскетбольне спортивне життя, попри його величезні успіхи на обласних і республіканських змаганнях, на рівні району та міста тривалий час виглядало біднуватим на події. Наприклад, чемпіонат району серед дорослих спортсменів востаннє проводився наприкінці вісімдесятих років, так і хочеться написати - минулого століття. Змагання для школярів організовували завдяки зусиллям тренерів спортивної школи регулярно, але для учнів випускних груп ДЮСШ надзвичайно важливою є ігрова практика в умовах жорсткої конкуренції з дорослими спортсменами, а саме цього випускники не мали роками. Адже керівництво Рівненської ДЮСШ, дбаючи про рівень своїх вихованців, завжди заявляло команду на участь у дорослих турнірах. Таким чином, рівняни мали достатню ігрову практику, яка допомагала успішно адаптуватися в дорослому баскетболі, а випускники провінційних ДЮСШ – всього дводенний чемпіонат упродовж цілого спортивного сезону. У такій ситуації не хочеться нікого звинувачувати, але потрібно було шукати вихід. Один із варіантів – виїзд на змагання в обласний центр (але рівняни на свої змагання їздять за копійки тролейбусом, а нашим дітям треба добиратися дві години в один кінець автобусом, та ще й за чималі кошти, котрих ніколи немає). Ефективне рішення підказало життя, благо, за прикладом не треба було далеко йти. Дев’ять років тому районна федерація волейболу під керівництвом Олександра Бурячинського вдало провела свій перший невеликий турнір, а цьогоріч за районну першість б’ються півтора десятка команд, та сюди ж, у цю першість, просяться колективи з інших районів. Спільна ініціатива діючих спортсменів-баскетболістів і райдержадміністрації дала поштовх для створення районної федерації баскетболу, стартовою реальною справою котрої стало проведення першого за історію незалежної Української держави чемпіонату Сарненського району з баскетболу серед чоловічих команд.
Організація та проведення такого турніру для всіх його учасників була справою новою, тому для першого разу вирішили провести чемпіонат за кубковим принципом – розбити команди на дві підгрупи, ігри в яких провести за коловою системою, а потім їх переможці мали зустрітися за право виходу до фіналу з командами, які зайняли другі місця в протилежних групах. Заключним акордом змагань були ігри за третє та перше місця.
Приємною несподіванкою для організаторів турніру стало те, що для участі в них одразу заявилися сім команд: міські клуби «Північ-центр», «Мікс», «Метеорит», команди райдержадміністрації, ДЮСШ, Сарненського педколеджу та «Флеш» із с. Люхча. Першу групу за жеребкуванням склали «Північ-центр», «Метеорит» і «Педколедж», у другій відносини між собою мали з’ясовувати «Мікс», команди ДЮСШ, РДА та «Флеш». З самого початку було зрозуміло, що за перші місця будуть боротися «Метеорит», «Мікс» і «Північ-центр», оскільки саме між ними відносно рівномірно розподілилися найкращі сарненські баскетболісти: кольори «Північ-центру» взялися захищати брати Білоуси та брати Тодуа, під прапором «Міксу» згуртувалися брати Бурячинські, Артем Лебедь і Сергій Якимович, за «Метеорит» вирішили виступити Олег Красько, Володимир Зелінський та Ярослав Табор. Усі ці спортсмени разом зі своїми товаришами повністю виправдали найкращі сподівання глядачів та організаторів змагань, але не вони стали творцями найбільших несподіванок чемпіонату. А категорію приємних сюрпризів міцно окупували команди, які зайняли нижні місця турнірної таблиці. Клуб «Флеш» із села Люхча, створений за особистої ініціативи вчителя англійскої мови та палкого аматора баскетболу Олександра Єрмейчука, здивував усіх самим фактом своєї появи в чемпіонаті. Підлітки, які рік-два ходять до баскетбольної секції, не могли на чолі зі своїм учителем на рівних тягатися з першорозрядниками та кандидатами в майстри спорту, але вони виходили на майданчик битися та до останньої хвилини програних матчів не опускали долу руки. Честь і шана їм за це. Зрештою, якби не команда з Люхчі, цей чемпіонат був би міським, тобто завзяті сільські баскетболісти додали першості в її статусі.
Ще одним відкриттям стала команда педколеджу, створена та керована відомим аматором гри, викладачем Сергієм Бородавком. Майбутні педагоги, як це їм і личить, відрізнялися поміж інших бойовитістю та організованістю. Хлопці волею сліпого жеребу опинилися в жорсткій компанії грандів сарненського баскетболу, але при цьому не розгубилися та показали в першому у своєму житті серйозному турнірі цілком пристойну гру. А їхня боротьба за п’яте місце проти команди райдержадміністрації стала однією з найяскравіших. Якщо б Сергій Бородавко мав на момент зустрічі під руками свій повний бойовий склад, можливо, саме його вихованці зайняли б бажану сходинку в турнірній таблиці. До речі, та гра між командами педколеджу та РДА завершилася з рахунком 75:67 на користь спортсменів РДА. Тут, мабуть, прийшов час сказати про цю команду. Молоді районні керівники при досить посередній спортивній техніці (що зрозуміло, оскільки ніхто з них, окрім лідера Романа Зінчика, не займався з дитинства баскетболом) продемонстрували відмінне розуміння загальних принципів спортивної гри, якісну фізичну підготовку та завзяття на досягнення максимального результату до останнього моменту. Саме тому легко переграли «Флеш» і лише в останніх чвертях ігор поступилися ДЮСШ і титулованим гравцям із «Міксу».
Зрозуміло, що в першій підгрупі центральним був матч «Північ-центру» з «Метеоритом». Відмінна спортивна майстерність Миколи Білоуса та Мераба Тодуа яскраво пересіклися із тактичною мудрістю Олега Краська та завзятістю Ярослава Табора, Богдана Денисевича і Володимира Зелінського. Невідомо, як склалася б ця гра, якби не прикра помилка Володимира Зелінського в той момент, коли його команда за декілька хвилин до кінця матчу програвала шість очок, а суперник при цьому відчутно «підсів». Саме тоді Володимир отримав дискваліфікуючий фол, і «Північ-центр» упевнено довів гру до переможного кінця – 98:84. Ця перемога виводила бійців «Північ-центру» в півфіналі на команду ДЮСШ, що реально одразу робило його фіналістом змагань. Юні сарненські баскетболісти нікому не дали шансів у боротьбі за друге місце у своїй групі, але на рівних боротися з «Міксом» за перше та з «Північ-центром» у фіналі хлопцям поки що ранувато. При цьому треба відзначити непогану якість теперішнього юнацького резерву. Правда, як завжди, в сарненських дитячих командах не вистачає високих гравців, але Богдан Денисевич плідно працює з тими, кого йому Бог дав. Тож у півфінальній грі проти «Північ-центру», нехай і програній з рахунком 106:70, хлопці зуміли показати, що вони поступово опановують найскладнішу для молодих гравців науку стійкої гри в захисті. Щоб читач краще зрозумів, хочу нагадати, як відповів старший тренер сарненського «Будсервісу» В’ячеслав Бартош після перемоги в першості України на моє запитання про те, де саме кувалася ця: «Перемога кувалася в захисті!».
У другому півфіналі грали «Метеорит» і «Мікс». За відсутності дискваліфікованого Володимира Зелінського із одного боку, та травмованого Ігоря Бурячинського, з іншого, дуель звелася до запитання: чи стримають низькорослі, але швидкі гравці «Метеориту» в захисті двометрового Артема Лебедя, гідну підтримку котрому надавав високий та стрибучий Олександр Бурячинський. Не втримали! Можливо, не вистачило елементарної завзятості й ігрового досвіду, а от Артем зумів повністю задіяти свій наявний потенціал. Окрім того, у третій чверті «Метеорит» провалився в захисті, відрив з шести очок доріс майже до двадцяти і відчайдушний ривок гравців «Метеориту» в четвертій чверті ще створив інтригу, але не змінив результату – «Мікс» переміг 95:91 і вийшов у фінал. «Метеорит» у втішному фіналі досить легко переграв ДЮСШ з рахунком 122:99 і завоював бронзові нагороди першості, явно очікуючи більшого від наступних турнірів.
І, нарешті, фінал! Мабуть, жоден із численних глядачів, які пізно ввечері зібралися в спортивному залі БДМ, не пошкодував про свій вибір. У цій грі було все: атлетична боротьба під щитами, яскраві блок-шоти, технічні швидкісні проходи, несподівані триочкові кидки та гучні емоції. Лідерами атак з одного боку був Микола Білоус, з другого – Артем Лебедь. Гра набирала обертів, і один, і другий швидко нарощували свій бойовий рахунок, Артем при цьому ще й панував під власним щитом, а досвідчений Микола, обравши позицію на вістрі атаки, одночасно перебував на вістрі захисту, постійно пресуючи розігруючого «Міксу» Сергія Якимовича. Це рішення виявилося дуже вдалим – «Мікс» час від часу втрачав можливість ефективного розіграшу м’яча та збивався на індивідуальну гру, а «Північ-центр» у той самий час діяв колективно. Брати Тодуа, серед яких особливо вирізнявся Мераб, Олександр Білоус і Віктор Ковальчук гідно підтримували лідера. Та доробка в 46 очок Артема Лебедя виявилася недостатньою проти п’ятдесяти дев’яти очок Миколи Білоуса. «Північ-центр» переміг 111:101 і завоював золоті медалі першого чемпіонату Сарненського району з баскетболу серед чоловічих команд, «Мікс» на другій сходинці, «Метеорит» - на третій.
Найкращим гравцем турніру визнали Миколу Білоуса, приз найкращого розігруючого отримав Олег Красько, цим також вшанували його багаторічну плідну діяльність на ниві баскетболу. До речі, Олег Тихонович і Михайло Стоноженко на відмінно справилися із непростим суддівством фінальної гри. 46 очок Лебедя та 59 Білоуса – це видатні досягнення, але стали вони відповідно третім і другим у загальному списку бомбардирів чемпіонату, а блискучий кубок найкращого снайпера отримав з рук організаторів сімнадцятирічний гравець команди ДЮСШ Сергій Заєць. Думаю, цей маленький факт найбільш яскраво свідчить про те, що турнір пройшов вдало, а мета, яка стояла перед ним, була поставлена вірно. Наступну першість районна федерація баскетболу планує розпочати наприкінці січня та провести її за коловою системою, надавши змогу всім учасникам змагань зустрітися з максимальною кількістю суперників.