Опубліковано СН
Меценатство в усі часи відігравало величезну роль у становленні культури. Воно сприяло просвітництву, розвитку наукової думки, реалізації соціальних ініціатив.
У середні віки завдяки коштам, які надала Анастасія Гольшанська, здійснили переклад і друк Пересопницького Євангелія, княжні Олена та Софія Чорторийські у 1597 році заснували фундацію при Пересопницькому монастирі, кошти якої використовували для благодійницької діяльності. Саме вони відкрили шпиталь і школу для бідних селянських родин.
Найбільшими меценатами в українській історії середньовіччя були Костянтин і Василь Острозькі найбагатші князі Польщі та Литви, які робили великі пожертви на розвиток освіти, культури. Вони заснували й утримували Острозьку академію та друкарню при ній. У своїх володіннях мали 600 церков, 10 монастирів й опікувалися ними. Князі Острозькі тим і славились, що не тільки володіли величезними маєтками, але й були їхніми духовими правдивими опікунами, християнізували їх, будували й оздоблювали церкви, піклувалися про духовенство й духовність.
Великим доброчинцем на Волині можна вважати барона Штейнгеля, маєток якого розташовувався в Городку біля Рівного. Разом зі своїм другом Миколою Біляшівським організували там перший музей на Рівненщині, де виставили зібрані археологічні й етнографічні колекції. Федір Рудольфович Штейнгель збудував й утримував сільське училище, лікарню для бідних людей, жертвував на будівництво й утримання церков, виплачував пенсії багатьом біднякам і калікам.
І таких прикладів можна навести багато. Взяти б хоча цукрозаводчика Терещенка, який, окрім громадських і церковних будов, організував музей старожитностей і мистецтва. Або ж Борис Іванович Ханенко – букініст, колекціонер, заснував Київський художньо-промисловий і науковий. Його колекції представлені в Державному музеї західного й східного мистецтва. Тепер це музей мистецтв ім. Богдана й Варвари Ханенків у Києві.
У часи бездержавності українська культура вижила завдяки меценатству. Взяти б хоча наш музей, якому незабаром виповниться 40 років. За всі колекції, зібрані й представлені в експозиції, маємо завдячувати сотням, тисячам людей, які передавали ці реліквії. Завдяки їх пожертвам поповнюємо фонди, створюємо нові експозиції. От і нещодавно нам подзвонила Інна Сич, яка із своєю мамою Тетяною Євстафіївною, перебуваючи в одному із сіл у хаті своїх родичів, що вже відійшли в інший світ, зібрали й передали до музею етнографічні експонати: коловерток, гребінь із днищем, веретена, дерев'яну діжечку, праску. А жителька міста Олена Писарська принесла сорочки, спідниці, намітки своїх родичів. Вони не знищили ці речі, не дали їм пропасти, а хочуть, щоб були доступними для огляду.
Звичайно, всіх доброчинців, які передають експонати, в цій статті назвати не зможу, але ці люди роблять добру справу й за це їм величезна подяка. Ніхто тепер не робитиме коловерток чи веретено, бо його вже не використають для роботи. А для історії, виховання підростаючої юні ці речі мають величезне пізнавальне значення. У відвідувачів старшого покоління вони викликають спогади про дитинство, рідне село, своїх предків, які цими інструментами користувалися, виготовляли одяг.
Та найбільшим подарунком для музею цього року став довбаний дерев'яний дубовий човен, якого в річці Случ знайшов і дістав депутат Чудельської сільської ради, підприємець Валерій Антонюк. Його довжина 4 м 30 см, ширина - 70 см, він у доброму стані. Організували його доставку до закладу сільський голова Володимир Жук і начальник відділу культури й туризму РДА Наталія Чорна, а транспорт надав Віталій Тусь. За що висловлюю їм велику, щиру подяку. Після відповідної реставрації та консервації човен займе чільне місце в експозиції й цю унікальну знахідку зможуть подивитися сарненці та гості міста.
Усі експозиції, що є в нашому музеї, приносять задоволення й радість для відвідувачів. У нас бувають не тільки жителі нашого краю, а й з інших держав. От і цього літа завітали гості з Москви, Молдови, Краснодара, Далекого Сходу, Камчатки, Польщі й ін. Вони щиро дякують працівникам закладу за збереження й популяризацію культурних цінностей, про що свідчать записи в книзі відгуків. Це одночасно подяка й людям, які приносять ці експонати й дарують нам. Честь і хвала вам, дорогі доброчинці!
Раїса ТИШКЕВИЧ