Опубліковано СН
Автор фото Світлана Ляшко.
Нещодавно в селі Струмівка на Волині проходила конференція щодо вирішення питань євроінтеграції та реформування державних ЗМІ за участю представників України й Польщі. Організаторами її виступила Міжнародна асоціація журналістів «4-Влада» за підтримки Маршалківського уряду Люблінського воєводства та Волинської обласної ради. Окрім того, Фонди «Europejska Akademia Samorządowa» та «Pro Bono Futuro». Перед початком заходу спільно виконали державні гімни України та Польщі.
Під час форуму піднімали такі питання, як роль та місце ЗМІ в процесі інтеграції України до ЄС, сучасні виклики у сфері доступу до суспільно важливої інформації, реформування телерадіомовлення: перехід до суспільного й цифрового мовлення (одним із доповідачів був голова Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів Дмитро Тарасюк) та особливості підготовки журналістів України в Україні та Польщі.
Участь у конференції взяли Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Беата Бживчи, голова Фонду «Європейська академія місцевого самоврядування» Анджей Страва, голова Міжнародної асоціації журналістів «4-Влада» Генрик Кошьчєльни, екс-президент Польського радіо в Любліні Маріуш Дескерт, генеральний директор Волинської обласної державної телерадіокомпанії Ольга Куліш, голова ради генеральних директорів ОДТРК, генеральний директор Київської державної регіональної телерадіокомпанії Олександр Савенко, начальник управління з питань зв’язків із ЗМІ Адміністрації Президента України Олександр Бухтатий, секретар Національної спілки журналістів України Сергій Омельчук та інші.
Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Беата Бживчи зауважила, що тематика конференції є дуже актуальною. Розповіла про своє бачення ролі українських ЗМІ. Насамперед акцентувала увагу на інформаційній (надання суспільству об’єктивних повідомлень про рівень розвитку процесу євроінтеграції, користі та ризиків, дефектів і переваг). Окрім того, створення середовища фахівців із інтеграційної проблематики, й насамкінець - робота відповідно до європейських стандартів і зразків. «Засоби масової інформації часто називають четвертою владою, тож вони повинні отримати якомога більшу незалежність, бо лише вільні й незалежні ЗМІ можуть дозволити собі бути об’єктивними. Хоча з іншого боку, це - не абсолютна свобода», - наголосила Беата Бживчи.
Як зазначив начальник управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Волинської ??? облдержадміністрації Андрій Ломага, тематика конференції – актуальна, тому що для Волині, яка бере участь у транскордонному об’єднанні «Єврорегіон Буг», стратегічним партнером є Польща. Також триває співпраця в рамках програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна (нині в області реалізовують понад 30 спільних проектів з польськими та білоруськими партнерами на загальну вартість понад 25 мільйонів євро) тощо. За словами радника голови Волинської облради, не останнім процесом в Україні нині є реформування ЗМІ. І найближчий, і найуспішніший у ньому є досвід Польщі.
Голова Фонду «Європейська академія місцевого самоврядування» Анджей Страва нагадав про минулу річницю Революції Гідності. Величезним успіхом назвав підписання Угоди про Асоціацію з ЄС. Висловив бажання поділитися досвідом польських незалежних ЗМІ з українськими журналістами, а ще зауважив, що суспільна проблема в тому, що люди не завжди розуміють політику держави.
На думку ж першого заступника луцького міського голови Святослава Кравчука, підписана між Україною та ЄС Угода – лише невеликий крок, який Україна зробить у Європу. А в подіях, що відбувалися в Криму та тривають на сході України, є пряма відповідальність органів державної влади та ЗМІ. Результати конференції, на його переконання, дадуть можливість знайти шляхи вирішення тих проблем, які стоять перед українською владою та народом. Голова Міжнародної асоціації журналістів «4-Влада» Генрик Кошьчєльни повідомив, що конференцію організовують вперше, для того, аби продемонструвати, що польська й українська журналістика можуть співпрацювати між собою.
«На землі є дві сили – меча та пера, слова. Тож хай буде воно правдивим, приправленим сіллю, перо - легким, талановитим, а об’єктив правдивим, фіксуючи мить сьогодення», - такими словами звернувся до учасників конференції Андрій Остапенко, який презентував Польське товариство журналістів імені Юзефа Ігнація Крашевського в Україні.
Пройти шлях у Європу
Після вітання учасників виступали представники польських та українських ЗМІ. Так, обговорювали роль та місце ЗМІ в процесі інтеграції України до ЄС, сучасні виклики у сфері доступу до суспільно важливої інформації, реформування телерадіомовлення та перехід до суспільного та цифрового мовлення.
Як на мене, дуже інформативним був виступ екс-президента Польського радіо в Любліні Маріуша Дескерта. Медійник повідав про розмиту межу між громадським і приватним телебаченням. «Мушу констатувати факт, що через це отримуємо неперебірливого слухача або глядача», – констатував він. До речі, в Польщі громадське телебачення отримує дотації. Коли ж говоримо про ЗМІ як 4 владу, то маємо на увазі власників цих засобів, а не самих журналістів.
Генеральний директор Київської державної регіональної телерадіокомпанії Олександр Савенко наголосив, що в Польщі є багато чому повчитися. Нам же, перш ніж іти в Європу, самим треба пройти цей шлях. Дав заперечну відповідь на запитання, чи є в державі єдина інформаційна політика. «Фактично 90% радіопростору є російськомовним, телебачення теж, тому нам варто розвивати власний кінематограф, якого в Україні майже не існує», – підкреслив Олександр Савенко. Про державну інформаційну політику вів мову начальник управління з питань зв’язків із ЗМІ Адміністрації Президента України Олександр Бухтатий (у минулому редактор районної комунальної газети). Зауважив, що проблеми виникають якраз із комунальною пресою, і саме місцеві ЗМІ, наголосив, мають зіграти основну роль на державному рівні.
Екс-редактор «Lubelski Monitor Miejski», голова Фонду «Pro Bono Futuro» Яцек Щот умовно поділив працівників ЗМІ на декілька груп. Серед них публіцисти, яким добре вдається розкрити тему, журналісти (детально представляють інформацію, яку повідомляють), а ще ті, хто просто заповнює газетний простір, і гієни-журналісти, які живуть за рахунок інформації, що здобувають у нечесний спосіб, та оті, які знають, що пишуть неправду про людину чи установу. Зазначив, що українцям не потрібно забувати про своє історичне минуле.
Головний редактор видавництва «Преса України» Ігор Паримський наголосив, що польська журналістика пішла вперед якраз завдячуючи демократичним процесам. Переконаний, що необхідний центр, який не дозволив би знищити стару журналістику. Також треба розвивати теми на кшталт «Етнічні поляки в Україні» й навчати молодь обох країн спілкуватися між собою, бо саме вона відповідатиме на виклики. Наголосив на інформаційній безпеці. Скажімо, у північних районах Волині переважає російське й білоруське телебачення. І тут актуально знайти вихід із ситуації.
Для людей журналістської професії важливими є стабільність і гідні умови праці - заробітна плата, забезпеченість комп’ютерами та інша підтримка, що дала б їм змогу сконцентруватися на професії. Про це вела мову Марта Ласкарзунська (радіо Любліна).
Сколихнув українських і польських колег виступ Ірини Мусій, яка повернулася з першої поїздки в Дебальцеве. Прес-секретар ГО «Автомайдан України», волонтер і журналіст закликала присутніх говорити правду. Прокоментувала світлини, що зображували життя українських бійців і мирних жителів сходу. Розповіла про ставлення терористів-сепаратистів до тих, хто гине на їхньому ж боці, волонтерів, бійців Волинського територіального батальйону, які й захищають, і допомагають місцевому населенню продуктами. А ще дівчинку Сашу, яка не знає, що з нею буде завтра, але попросила теплу курточку й опублікувати її фото в газеті. «Тож істина – на сході та у волонтерів», - підсумувала промову Ірина Мусій.
Очі суспільства
Не всі сьогоднішні українські ЗМІ можемо назвати прифронтовими, але є газета, що територіально найближча до поля бою за єдину Україну. Це – «Обрії Ізюмщини», міськрайонний часопис, найстаріший на Слобожанщині. Десять років редактором видання є Костянтин Григоренко. Розказав, що журналісти постійно спілкуються з силовиками, отримують інформацію з перших уст від прес-офіцерів Антитерористичного центру та Харківського медіа-центру Міністерства оборони.
Обстановка в Ізюмі, на перший погляд, - спокійна, але на думку Костянтина, якби тут не було українських військовиків, то місто стало б другим Слов’янськом. «Ми працюємо для України і з цього шляху не звернемо», - запевнив він.
«Знаєте, чим відрізняється розумний від мудрого? Розумний знає, як зробити. Мудрий відає, як і чим це завершиться. Так-от, я хочу, щоб ми всі були мудрі», - висловив думку секретар Національної спілки журналістів Сергій Омельчук. Він упевнений в тому, що прийде час, коли чиновник не телефонуватиме редактору газети й не даватиме йому «накачку» чи зніматиме з роботи.
Голова Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України Дмитро Тарасюк, який вів мову про суспільне телебачення, переконаний, що воно має бути. Але дивує інше: якими швидкими темпами його хочуть ввести. Поділився досвідом, який здобув у Китаї, Польщі, Франції. Щодо суспільного мовлення, особливо в регіонах, зазначив, воно має бути найбільш критичним до влади. Бо якщо займатиме таку ж позицію, що й багато років, то не буде суспільним. Єдиним плюсом цифрового телебачення Дмитро Тарасюк назвав однаково «гарну картинку» в Києві, Луцьку чи найвіддаленішому селі. Решта – мінус.
Засоби масової інформації у демократичному світі – очі суспільства, які пильно стежать за владою та контролюють кожен її крок. У нас – навпаки. В Україні ЗМІ часто належать владі. У наших чиновників, політиків є, на жаль, ще таке допотопне уявлення, що повинна бути бюджетна, комунальна преса, якою можна керувати, використовувати для висвітлення діяльності органів влади. На практиці це, зазвичай, приниження. І не тільки для редакційного колективу, який повинен вихваляти її, а й для самої влади та читача.
Будь-яка партія, що приходить до керма, розуміє, що має безкоштовний ресурс для власного піару. А останній приклад цензури - в місті атомників Кузнецовську закрили міську комунальну газету. Редакторка, яка опублікувала звернення депутатів, опозиційних до керівника міської ради, позбулася посади. Наразі вона оспорює своє звільнення в суді. А який наслідок може мати брехня в ЗМІ, яскраво бачимо на прикладі керованих російською владою телеканалів, що маніпулюють життям своїх і чужих громадян. Такі медіа втрачають свою головну функцію – розповідати людям правду, натомість – відверто брешуть. Тоді постає питання: навіщо вони взагалі потрібні?
Марія КУЗЬМИЧ.