Опубліковано СН
Нещодавно з чергової поїздки із зони бойових дій на сході країни повернулися добровольці. Цього разу з Луганщини (місто Щастя), там побували підприємці ГО «Спілка підприємців Сарненського району» та волонтер штабу громадської оборони «Горинь» Олександра ХОЛОДОВИЧ, яка й розповіла про подорож:
- Разом із небайдужими жителями Сарненщини волонтери штабу громадської оборони «Горинь» знову зібрали чимало речей, а також продуктів харчування, санітарно-гігієнічних засобів для вихованців школи-інтернату в місті Щастя Луганської області й бійців, які охороняють наш спокій на сході країни. Завдячуючи людям, які активно відгукнулися на заклики волонтерів про допомогу, легко завантажили фуру (майже 10 тонн), що надала ГО «Спілка підприємців Сарненського району», й вирушили на передову.
Емоції після поїздки, як завжди, переповнюють, тож хочу поділитися пережитим. Проїжджаючи блокпост у Новому Айдарі, бійці дали водію конкретну вказівку: «Педаль - в пол, и плевать на ямы». Стан доріг жахливий. Вони розбиті важкою технікою, одно слово, цілковите бездоріжжя. Водій кермував навантаженим автомобілем розпуттям без світла. З лівого боку спостерігали за посадкою, з якої час від часу лунали постріли сепаратистів по транспорту й наших блокпостах.
До Щастя доїхали, коли вже добряче сутеніло. Тож заблукали й замість школи-інтернату, де мала бути перша зупинка, потрапили на останній блокпост. Залишили хлопцям смачненьку передачу та дещо з одягу. А стоять вони там у воді й багні, мокрі та змерзлі, тож раділи, як діти, коли побачили чоботи-снігоступи. Розвідавши дорогу, повернулися до дитячого закладу, що був зовсім поруч. Але щойно взялися розвантажувати речі, як почалося бомбардування міста й ТЕЦ, розташованої поруч. Директор навчального закладу наказала сховатися й перечекати, що й зробили.
Із блокпосту прибігли вояки, з якими спілкувалися раніше. Разом чекали, коли закінчиться обстріл, що не припинявся, тож продовжили розвантажувати автомобіль, бо роботи ще було чимало. Поспілкувалися недовго з персоналом і малечею й вирушили далі. До речі, в цей освітній заклад нині привозять хлопчиків і дівчаток з усіх населених пунктів, що постраждали через бойові дії. Дуже дивувало, що під час обстрілів міста дорослі ходили вулицями з дітьми, не ховаючись, ніби нічого не відбувалося. Та й, чесно кажучи, ховатися вже ніде, дуже багато зруйнованих будинків.
Згодом нас зустріли бійці «Айдару», яких очолює земляк Сергій Козачок, ще зовсім молодий сарненський хлопчина. Солдати провели нас за місто непролазними хащами, де ледве проїхали фурою. Захисники були невимовно щасливі й не приховували радості, коли побачили, скільки всього їм привезли. Від усього серця дякували жителям Сарненщини за подарунки, небайдужість, низько вклонялись й обіцяли приїхати на гостини.
Головне, на чому хочу наголосити: треба їхати до тих людей і демонструвати, що ми з ними разом, пам’ятаємо про них. Хоча їхнє ставлення до нас неоднозначне, але все одно маємо їм допомогти.
Хочу ще подякувати парафіянам Довжанського й Чемерненського храмів, настоятелю отцю Володимиру, Олегу Політилу та Сергію Никончуку за підтримку пальним, також за кожну пару в’язаних шкарпеток, кожну копійку, кинуту в скриньку водіями на АЗС, ВАТ «Сарненський хлібозавод». Харчі передали також мирним жителям Щастя і тим, чиї оселі зруйновані. Люди втомилися від війни, всього, що там відбувається. За допомогу, яку відвезли воїнам, а також мешканцям Щастя, вихованцям школи-інтернату й бійцям на кожному блокпосту, вони говорили: «Дякуємо, що їдете сюди».
Ще раз подякую своїм землякам за їхню чуйність і небайдужість, за те, що об’єднались заради загальної справи та людей, які чекають від нас допомоги. Волонтерам, які залишають усі нагальні справи й трудяться не покладаючи рук. До речі, порахували, що набагато економніше везти вантаж великим автомобілем, а не маленьким бусом. А ще волонтери штабу громадської оборони «Горинь» дуже компактно пакують усі речі, не залишаючи й клаптика вільного місця.
Хоча й неприємно про це говорити, хочу застерегти тих, хто збирається везти допомогу в зону бойових дій великою вантажівкою. Аби не потрапити в халепу, обов’язково візьміть із собою супровідний лист із точно вказаною маркою автомобіля та ініціалами (П.І.Б.) тих, хто супроводжує вантаж (на жаль, спочатку в цьому один із посадовців нам відмовив, інший виписав із помилками). Інакше на першому ж блокпосту, якщо раптом виявиться, що в документі неправильно засвідчені назва машини й не вказані дані про людей, які ескортують допомогу, буде непереливки. Саме через це ми всі мало не постраждали. Пам’ятаєте, нещодавно псевдоволонтер приніс бійцям банку меду (розповідали в теленовинах), що розірвалася й призвела до жертв? Через цей випадок тепер волонтерів дуже жорстко перевіряють. І прочитавши супровідний лист із помилками, прямо перед нашими обличчям стріляли в повітря з автомата Калашникова з вимогою розвантажити 10-тонну фуру. Адже це зона АТО й там свої правила в’їзду.
Ніхто не знає, скільки триватиме війна, де перебувають наші земляки, брати, сини, чоловіки. Ще не раз доведеться їхати на схід, аби їх підтримати. Тож дуже сподіваємося, що наступні поїздки будуть без ексцесів.
Отримати ж коментар щодо цієї ситуації в осіб, причетних до неї, редакції не вдалося…
Підготувала Марія КУЗЬМИЧ.