У «Случу» щодня – 5 тонн молока

За статистикою, обсяги інвестицій в Україну зростають. При цьому інвесторам найбільше імпонують фінансова діяльність, нерухомість, промисловість. За сільське господарство й мова не ведеться. Утім, це не стало перешкодою для процвітання СГПП «Случ», яке керівник Олексій Хомич упевнено й по-господарськи веде бурхливим морем ринкової економіки.

Коли прибули в машинно-тракторний парк господарства, приємно вразила велика кількість сільськогосподарської техніки зарубіжного виробництва. Нещодавно, повідомив бригадир Микола Коток, парк збагатився трьома потужними тракторами «Бєларус». Коштують недешево – 130 тис. грн. за одиницю, та, безперечно, витрати окупляться. Біля залізного коня поралися передові механізатори Олександр Булейко та Сергій Корінець, проводили технічний огляд. Під час посівної найголовніше – щоб техніка була справна, пояснили досвідчені спеціалісти. Сергій Гризовський і Василь Шмалюх займалися ремонтом кормозбирального комбайна, що добре прислужився під час кукурудзяних жнив. Помилувалися новенькими зерновими комбайнами, завдяки яким вчасно зібрали овес, жито, ріпак, гірчицю. «Що сіють, те й збираємо», - жартують водії. Скарбничку устаткування для ланів поповнили кукурудзяні та зернові імпортні сівалки, механічні граблі – ця розумна машина ворушить і розкидає валки з сіном, а відтак згрібає. - Цьогоріч і сіно, й солому зібрали вчасно, - із задоволенням констатує Микола Коток. – За допомогою спеціального пресу надаємо їм циліндричної форми, скирдуємо на кормовому дворі. Це набагато ощадливіше, ніж возити з поля. Побували й на току. На сліпучо-білих стінах складів - суворі попередження: «Не курити!». Воно й зрозуміло, адже комори засипані пшеницею, житом, просом. Про курців теж подбали – відвели спеці-альне місце з охайно пофарбованою лавою. Світлана Коток, Ольга Гаврильчик, Віра Бакунець подавали насіння люпину на зернонавантажувач, а водій Анатолій Новоселецький відвезе на склад. Прийде час – і його використають на корм худобі чи сидерацію грунту. Неподалік виблискує новим дахом приміщення їдальні, біля ганку буяють осінні квіти. Стіни чисто вибілені, на вікнах жалюзі. В усьому видно руку справжнього господаря. Племзавод господарства, на якому вирощують корів української чорно-рябої молочної породи, справив незабутнє враження чистотою та дбайливим, науково обґрунтованим утриманням тварин. У порожньому корівнику (худоба саме перебуває в літньому таборі) пахло свіжим вапном – приміщення готують до зими. В іншому замінили дах (металеві конструкції, до слова, зварювали місцеві умільці), встановили нові гноєтранспортери. Телят до двомісячного віку тримають в індивідуальних клітках: і зручно, і гігієнічно. Досить на них поглянути, щоб упевнитись у ретельному догляді, - охайні, вгодовані, лискучі. До речі, їм видаляють роги, отож коли виростуть, доярки будуть почуватися безпечніше. В іншому приміщенні, розділеному на секції, облаштовані індивідуальними поїлками, перебувають групи телят–ровесників, жваві й непосидючі. До слова, у «Случу» оцінили переваги енергозберігаючих технологій, отож будинок для спеціалістів обігрівають котли, що топлять дровами. Вони ж і гріють воду для різноманітних потреб. У стайні красувались два жереби торійської породи, решту коней - а в «Случу» їх 43 - задіяли в роботу. Довгогриві, як було споконвіків, і досі необхідні в сільськогосподарському виробництві. На фермі, де відгодовують бичків української чорно-рябої та абердинської порід, свиней великої білої, теж панує чистота. Зоотехнік Тетяна Матюк показує основне стадо, покритих свиноматок, що чекають опоросу. Нині на «майонтку» їх 67, 7 хряків. Утім, повідомив завідуючий фермою Михайло Омельковець, уже закупили обладнання для штучного парування, завдяки чому продуктивність зросте. Масові приплоди поросят почнуться в листопаді. Маленькі кабанчики та свинки, якими опікується Любов Коток, мають вигляд, ніби їх щодня миють з милом. Зрозуміло чому. Адже за ними, зізналась свинарка, доглядає ретельніше, ніж за власними. Відгодовують їх збалансованими кормами з білково-вітамінними добавками, середня вага сягає 120-130 кг. На відгодівлі перебувають 145 абердинців і чорно-рябих бичків. Свіжа вода, сіль, повноцінний раціон сприяють швидкому набиранню ваги. Головні спеціалісти на фермі, підсумовує Михайло Омельковець, - ветлікар і зоотехнік. Від їхньої старанності та сумлінності залежить якість тваринницької продукції. У літньому таборі для чорно-рябок потрапили на вечірнє доїння. 12 доярок (до речі, серед них і дояр Сергій Макарицький, який не цурається такої роботи) вдягають спец-одяг, миють вим’я, благо підведена вода, і включають доїльні установки. Від 374 корів щодня отримують майже 5 тонн молока, ділиться зоотехнік Лариса Корінець. Тим часом починаються розтели нетелів, отож надої збільшаться. Найдосвідченіші працівниці: Ніна Зубик, Ганна Булейко, Світлана Самойлик, Галина Трохимець, Любов Хільчук, Ніна Захарчук, Світлана Іванова – опікуються молоддю, навчають секретам майстерності. Наприклад, у Ніни Зубик мама теж трудилася дояркою. Досі пам’ятає жінка, як рано-вранці бігла на ферму, щоб допомогти неньці: доїли тоді вручну. А потім поспішала до школи, щоб не запізнитися на уроки. А зараз уже третє покоління обрало цю нелегку, та почесну професію: доньки Інна й Анна пішли бабусиною та маминою стежкою. Старша після закінчення школи прийшла на ферму і не шкодує про це, хоча починала з ручного доїння. Анна працює під-мінною дояркою, їй завдячують трудівниці вихідним днем. Не мислять жінки своєї роботи без Михайла Гудімова, який слідкує за справністю апаратури, доїльних установок, холодильників для молока та молозива. Про високу майстерність слюсаря свідчить прізвисько, що йому дали колеги, – золоті руки. …Гарно господарюють у «Случу», на фермах, ланах, у майстернях трудяться 272 працівники. Середня заробітна плата становить 754 грн. Уже заклали 1385 тонн силосу, намолотили 2413 тонн зернових. Проливні дощі перешкодили вчасно посіяти озимі, тож кожен погідний день використовують для цієї мети. Приміром, на площі 27 га бригада під керівництвом Віталія Котка займалася сівбою озимого жита. Тут оцінили переваги англійської сівалки перед вітчизняною. - По-перше, - пояснює бригадир, - не потрібно борони, позаяк сама заробляє насіння в грунт. По-друге, дозволяє розвивати більшу швидкість. До того ж, обладнана датчиком, що дає змогу контролювати засіяну площу. За день трактористи Андрій Трохимець й Олександр Башлай за умови, що площа рівна, встигають засіяти до 20 га. Прикро це констатувати, та навіть таке міцне господарство, як «Случ», змушене брати кредити, щоб поновити машинно-тракторний парк. А навесні цьогоріч, щоб придбати добрива, знову звернулися до банків за півмільйонною позикою. На жаль, поки літр молока приймають по 2,15-2,25 грн. (серпень-вересень), а літр дизельного пального, без якого не зореш поле й не посієш хліб, коштує втричі дорожче, без кредитів не обійтися. Та це не вина, а біда аграріїв, загнаних у прокрустове ложе недосконалої державної політики.