Опубліковано СН
Проста істина стверджує, що від легковажності та необережності до біди – один крок. У цьому вкотре переконались сарненські рятувальники, які недільного дня вечірньої пори в черговий раз гасили пожежу на одній з вулиць Сарн.
А було все так. 18 січня майже о двадцятій годині Оксана Мороз, яка мешкає в будинку по вулиці Ковельській, готувала вечерю. Відкрила кватирку в кухні й відчула не приплив свіжого повітря, а запах горілого. Глянувши у вікно, помітила пожежу в сусідній хаті, де проживала 77-річна Ольга Смицька. Стурбована жінка покликала чоловіка Сергія та його брата Віталія. Наблизившись до помешкання сусідки, вони побачили, що язики червоного полум’я намагались зсередини прорватись крізь вікна. Обидва добре знали, що в епіцентрі пожежі могли бути господиня та її 41-річний син Олександр. Що було далі - розповіли очевидці.
Віталій МОРОЗ,
електрик фірми «Оберіг», м. Сарни:
- Після того, як брат відчинив вхідні двері та зайшов у палаючий будинок, я в сінях натрапив на Олександра. Взяв його за одяг і став тягти на подвір’я, думаючи, що чоловік непритомний. Але він, перебуваючи, як з’ясувалось пізніше, в стані алкогольного сп’яніння та наковтавшись диму, несподівано почав чинити опір. Тож довелось заспокоїти його стусанами і таким чином витягти із повністю задимленого приміщення. Далі про нього потурбувались сусіди та рідні. Я зрозумів, що до лічильника не дістанусь, тому відірвав ввідний електрокабель.
Сергій МОРОЗ,
вантажник ВАТ «Сарни-м’ясопром»:
- У той час, як брат витягав із палаючої оселі сусіда, я спробував знайти його матір. У будинку було темно, всі кімнати заповнені їдким димом, що роздирав горло та виїдав очі, було надто жарко. Сильний вогонь у вітальні не дав змоги потрапити в спальню, де, вочевидь, і перебувала господиня. Тоді вибіг на подвір’я, вибив вікно, яке вже горіло зсередини. Разом із сусідами лили воду й таким чином вдалось трохи зупинити полум’я.
Вчасно підоспіли й сарненські рятувальники, які відразу ж вступили у двобій з вогнем, який у цей час вирвався на дах і загрожував сусіднім будівлям, зокрема й новозбудованому двоповерховому будинку. Тому часу для роздумів не було. Та й потерпіла ще перебувала в осередку пожежі. Через вікно спальні командир відділення Юрій Лавренчук пробрався в помешкання і в задимленій кімнаті відшукав жінку, яка лежала на підлозі, одяг на ній уже димів. Разом з начальником караулу Олегом Кір’яхом вивели її на вулицю та доставили в Сарненську ЦРЛ.
Заступник начальника райвідділу МНС Сергій Мосійчук викликав на допомогу друге відділення. Пожежу приборкали. Старий дерев’яний будинок зазнав значних пошкоджень, на його відновлення потрібні чималі кошти. Хто-зна, які могли бути наслідки, якби не пильність сусідів. Можливо, до сумної статистики загиблих додалися б ще два людських життя. Обставини та причини пожежі розслідував інспектор райвідділу МНС Роман Юрко.
Він з’ясував, що напередодні ввечері мати з сином повечеряли, хильнувши чарчину–другу оковитої. Син розпалив грубку у вітальні, а двері в спальню, де відпочивала мати, були зачинені. Алкоголь і тепло розморили чоловіка й він незчувся, як задрімав. Дверцята пічки залишив відчиненими. У кімнаті, як і в усьому будинку, панував безлад: всюди розкидані речі, одяг, сміття. Від жаринок, що випали, загорілись дров’яні обрізки, далі одяг, сервант, вогонь швидко розповсюдився по кімнаті. Проснувшись, Олександр ще пробував зупинити його водою з відра, але це йому не вдалось. Наковтавшись їдкого диму, ледве доповз до вхідних дверей, де його й підібрали брати Морози.
Наразі потерпіла та її син перебувають в ОПЛ с. Орлівка. Як не дивно, їх стан задовільний. Жінка навіть не пригадує, що трапилось. Принагідно скажу, що доля до них вдруге виявилась прихильною. Декілька років тому в цьому будинку виникла пожежа від замикання електролічильника. Тоді пошкоджень вона майже не спричинила, а самі потерпілі відбулись легким переляком.
- Прикро, що в перший місяць нового року з вини людей трапляються такі випадки, - каже Роман Юрко. - З початку року це вже восьма пожежа, чотири з яких сталися через порушення правил експлуатації опалювальних печей та їх несправність.
Людська доля – дивна річ. Ніколи не знаєш, куди вона поверне. А коли з нею ще й намагаються загравати, то й поготів. Тож варто задуматись усім, хто полюбляє оковиту та не дружить з правилами безпеки, не тільки про своє життя, а й про тих, хто поруч. Такій категорії людей хочу вкотре сказати словами Шевченка: «Схаменіться, будьте люди».
Роман ПСАЛТИРА.