Опубліковано Василь Сосюк
Умальовничому куточку Полісся, серед сосен і беріз, розмістилися будівлі обласного тубдиспансеру. Відкрили медичну установу в 1956 році для лікування хворих з кістковим туберкульозом. Через 9 літ її перепрофілювали на диспансер, в якому перебувають пацієнти з легеневим захворюванням.
37 років працює в медичному закладі Роман Колтонюк, 27 з них – головним лікарем. У лікарні 120 ліжок для обслуговування хворих Сарненського, Дубровицького, Рокитнівського та Зарічненського районів. За рік тут перебувають 750-800 чоловік на лікуванні. І, на жаль, з часом цей показник зростає. Для порівняння: якщо 10 років тому на 100 тисяч населення в районі було 40 хворих на туберкульоз, то у 2008-ому – 140!
Тож диспансер постійно переповнений.
Згідно зі штатним розписом у медичному закладі повинні трудитися 103 працівники. З них 8 лікарів. Фактично ж їх лише 4. Найбільша ж проблема державного рівня та, що не вистачає лікарів-фтизіатрів. Замість п’яти - лише двоє. Професія їх небезпечна, пов’язана з великим ризиком захворіти на туберкульоз, адже ці медики найближче контактують з хворими. А робота, на додачу, ще й дуже низькооплачувана.
Та, за словами головного лікаря, це не єдина проблема. Коли 8 років тому медичний заклад передавали в обласне підпорядкування, була надія на покращання фінансування. Однак не так сталося, як гадалося. Нині коштами диспансер забезпечений лише на 30% від потреби (не враховуючи заробітної плати). Скажімо, на харчування хворих при нормі 20 грн. на добу в кошторисі є лише 5,40. Через недостатнє грошове забезпечення виникають проблеми в організації всієї роботи. Лікарня розміщена далеко від населених пунктів, у лісі. Доводиться власними силами підтримувати в робочому стані котельню, пральню, водогін і систему каналізації.
Триматися на плаву медичному закладу допомагають і благодійники. Найбільше, як розповів Роман Колтонюк, підтримує МП «Глорія» (керівник Володимир Хомич). Місія забезпечує продуктами харчування та м’яким інвентарем. Не стоїть осторонь і керівництво ВАТ «Сарненський хлібозавод», виділяючи фінансову допомогу. Овочами виручають жителі району.
Тож загальними зусиллями боротьба з туберкульозом на Поліссі триває. І не лише за допомогою ліків, але й добрим словом чи художнім витвором. Скажімо, 35 років прикрашає стіну одного з корпусів гарний пейзаж, залишений на пам’ять пацієнтом - Михайлом Конончуком з Дубровиці. А нещодавно завдяки старанням Миколи Дебелого із с. Люхча на території тубдиспансеру з’явилося лелече гніздо, господар якого «ходить» серед очерету, шукаючи поживу й піднімаючи своїм ви-глядом настрій відвідувачам медичного закладу, а хворим даючи надію на швидше одужання.