Піднявся міст над річкою

Найдовший пішохідний міст на Рівненщині, що з’єднує села Чудель і Зарів’я, підняли більш як на метр місцеві жителі, аби не допустити пошкодження його повеневими водами Случа.

До важливої справи долучились чоловіки та парубки села Зарів’я. Адже старші люди пригадують, коли якось навесні води річки під час танення снігу та льоду неслись вище полотна моста й безжально ламали настил. Пройти тоді з одного берега на інший було неможливо.
- Вирішили не чекати нової надзвичайної ситуації, - каже чудельський сільський голова Володимир Жук. – Звернувся до жителів обох сіл з проханням підняти міст вище над поверхнею плеса, а заодно відремонтувати його. Відрадно, що люди, особливо із Зарів’я, охоче відгукнулись на таку пропозицію, проявили розуміння й активно підтримали добру справу.
Відтак п’ять днів, у будні й вихідні, понад два десятки ентузіастів трудились по обидва берега річки. Спочатку відкручували хомути з потужних тросів, затим натягали їх, надійно фіксували в потрібному положенні, а саме на метр-півтора вище попереднього. Зняли повністю настил. Для нового збирали деревину в бажаючих допомогти в ремонті. Приватні підприємці Володимир Тишков та Юрій Жук безкоштовно різали колоди на дошки. Їх односельці дружно вкладали, настилаючи міст. І коли 120-метрова споруда струною зависла над Случем, усі будівельники на громадських засадах були задоволені. Сільський голова підтвердив, що жодної копійки з бюджету не витратив на чималий об’єм робіт, бо нині таких великих коштів дуже складно викроїти з видатків сільради. Усе робили добровільно, безоплатно, з ініціативи ентузіастів-жителів Зарів’я. Володимир Жук від імені громади обох сіл щиро їм вдячний. Називає найактивніших – пенсіонерів Володимира Кардаша, Ростислава Абрамчука, працівників протипожежної охорони на чолі з Василем Абрамчуком, Юрія Кардаша й інших.
Йдемо до пішохідного мосту, де зустрічаємо декількох учасників робіт. Ростислав Абрамчук згадує час, коли будували цю споруду спе-ціалісти Сарненського заводу мостових технологічних конструкцій. То був 1989 рік. Саме з підприємства сюди доставили могутні таври, натягували на них товсті троси, що служать і донині. Однак на лівому березі Случа, більш пологому, таври встановили на заниженій точці. І в 1998 році повеневі води піднялись вище мосту, трощили настил і ледве не зірвали всю конструкцію.
- Довелось їхати аж до Ужгорода, - згадує Ростислав Абрамчук. – Спеціально оглядав подібні споруди, їх чимало в гористій місцевості. Міряв довжину, але більше 65 метрів не бачив таких пішохідних мостів, у нас майже вдвічі довший. Мабуть, на Рівненщині й у всій Україні більшого немає! А без нього була біда: човнами через річку колись переправляли, не раз примітивний плавзасіб перекидався і люди тонули. Зате нині приємно пройти, постояти, помилуватись чудовим краєвидом.
Метрів за триста вверх по річці стоїть понтонний міст, його теж підготували до пропуску повеневих вод. Один кінець закріпили до опор на правому березі, а інший - ні, щоб вода чи лід віднесли його в природну бухту. Опісля нормалізації рівня річкового плеса понтони повернуть на визначені місця, закріплять по обидва береги та відновлять по них рух транспортних засобів і пішоходів. Цю роботу не раз виконував депутат сільради й підприємець Валерій Антонюк. І цьогоріч сільський голова надіється на нього.
Та головне – громада не стоїть осторонь важливих справ у селах Чудельської сільської ради, а її очі-льник знаходить спільну мову із земляками, аби організувати та зробити необхідне для кожного й усіх. А це запорука хорошої перспективи розвитку населених пунктів на майбутнє.

Анатолій ПЕТРУК.