На захист свободи слова та журналістів

так називалась стаття, надрукована в «Сарненських новинах» від 10 лютого ц.р.

Йшлося в ній про те, що редакція та журналісти змушені захищати право на вільне й правдиве, а значить гостре слово в суді. А подали позов фахівці Сарненської МР МСЕК, які образилися на статтю Марії Кузьмич «Скільки коштує група інвалідності?» (№ 56 від 7 серпня 2014 р.). Підтримати журналістів до районного суду прийшли волонтери, члени військово-політичного руху «Правий сектор» (лідер «Правого сектору» на Рівненщині Роман Коваль з побратимами), підприємці та небайдужі громадяни. І робили це щоразу, коли відбувались судові засідання. І от 17 лютого суд виніс своє рішення: «У задоволенні позову Назарова Миколи Вікторовича, Дворака Анатолія Романовича, Вовк Наталі Петрівни, Власова Миколи Васильовича до редакції газети «Сарненські новини», Кузьмич Марії Сергіївни про спростування інформації, викладеної в статті «Скільки коштує група інвалідності?» в газеті «Сарненські новини» від 7 серпня 2014 року № 56 (10184) як недостовірної щодо лікарів колективу Сарненської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії та зобов'язання спростування недостовірної інформації відмовити».
Звичайно, воно може не стати закінченням цієї історії, адже позивачі мають право оскаржити його до апеляційного суду Рівненської області, проте відрадно, що на Сарненщині є люди, яким болить неправда, дошкуляє корупція, які вже зневірилися в обіцянках високопосадовців, але не опускають руки, а все ж ідуть далі, шукаючи справедливості. Часто таких називають борцями за правду. Хто з повагою, хто з іронією, а хто й зі злобою. Але ж ми хочемо жити в новій країні, хочемо, щоб наші діти мали щасливе майбутнє, упевнено дивилися вперед.
Саме про це говорив присутнім біля приміщення суду підприємець Станіслав Мичка. Нагадав і про факт, коли людина, отримавши 3 групу (робочу), через декілька днів померла, залишивши чоловікові двох діток. Яким же було його здивування, коли прочитав відповідь на своє звернення до правоохоронців і РДА, які повідомляли, що вона сама попросила про те, аби їй призначили саме 3 групу?!
Можна довго переповідати, про що говорили люди біля суду. Але байдужості в їх словах не було. І Станіслав Мичка запевнив, що про цей та й інші прикрі факти зловживань деяких медиків повідомив у обласні раду (яка надіслала звернення в Міністерство охорони здоров’я України) та держадміністрацію, а ще наполягатиме, аби їх розглянула міністерська комісія. Що ж, будемо чекати на об’єктивність у розгляді таких справ і від обласного керівництва, і Міністерства охорони здоров’я України.
Головне, що нині, як ніколи, журналісти відчули справжню підтримку і громадських організацій, і громадян. Є віра в те, що люди скинуть із себе ярмо мовчання та страху перед чиновниками, які покликані стояти на сторожі їх прав, а насправді деякі уже «нові обличчя» в новій владі не зовсім то й хочуть щось змінити в тих корупційних схемах, що залишились у спадок від минулої тоталітарної влади. Люди нині об’єднуються, щоб наші захисники на сході країни, мирні мешканці там мали хоча б кусень хліба. І ця допомога просто величезна. Наше суспільство продемонструвало незбориму силу духу й прагнення жити в цивілізованому світі з європейськими цінностями, де панує Закон. І повернення до часів тоталітаризму, телефонного права, впевнені, вже не буде. Тому радіємо, що суд підтримав право журналістів «вільно передавати інформацію, що поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає демократичного суспільства».
Світлана ЛЯШКО,
Марія КУЗЬМИЧ.