Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Що таке літо? Прекрасна можливість відпочити, скажете ви. Дійсно, це - час перепочинку від напружених шкільних буднів, можливість розслабитися й бути самим собою, дізнатися щось нове, нові знайомства з однолітками, про які навіть і не мріяв, і звичайно ж, ігри. Усі ці радощі літньої пори відчули діти, які прийшли в християнський табір «Ранкова зірка».
Під відкритим небом на широкому лузі між населеними пунктами Кричильськ і Поляна розкинули велике шатро. Позаду нього щільно один біля одного вишикувались велосипеди тих, хто сюди приїхав спозаранку. Обабіч помітили також скутери й декілька автомобілів. А перед центральним входом до намету хлопчики й дівчатка після ранкової молитви із задоволенням робили зарядку під веселу дитячу музику. Всі рухи повторювали за підлітками-наставниками, одягненими у футболки з однойменною назвою християнського табору.
Хоча гостей із «Сарненських новин» тут не чекали, однак були раді. Часто в житті відбувається безліч зустрічей, але лише одна здатна змусити людину, й навіть дитину, задуматися, хто вона така й для чого живе. Саме вона спроможна кардинально поміняти наші погляди й дати надію. Маленькі обличчя сяяли усмішками, а це вже багато про що говорить. Поки вихованці снідали, поспілкувалася з організаторами дитячого відпочинку – подружжям Ольги й Олександра Бадінгер і Петром Басистим, братом Ольги. Усі вони в 1991-1995 роках виїхали в Сполучені Штати Америки, тож дехто мешкає там уже майже 24 роки. В США, Мексиці, Африці, Нікарагуа проводять оздоровчо-розважальні просвітницькі християнські табори. А позаминулого року замислилися: «Чому б не створити такі й для своїх українців на маленькій батьківщині?». Подумали й зробили. Правда, спочатку лише на два дні, торік – на тиждень.
Повернувшись в Америку, замовили футболки. Бізнесмен із Рівненщини Петро Рачишин, який мешкає в штаті Північна Кароліна, спонсорував кошти на намет. А загалом Ольга, Олександр і Петро використовують сімейні заощадження для того, аби дітлахи не тільки відпочили з користю, а й згуртувалися в спільноту для кращого пізнання Бога, яскравого проведення часу, набуття нових навиків. Вони також хочуть допомогти їм зрозуміти, що життя з Богом сповнене кольорових барв, позитивних емоцій і цікавих пригод.
Цьогоріч «Ранкова зірка» перебуватиме на цьому місці впродовж двох тижнів. Ще 7 днів – у Коросту. Програма американського табору українського походження дуже насичена. У день нашого приїзду відбувалися презентації художників, проходили біблійні години, різноманітні конкурси, загальнотабірні спортивні ігри, розучували пісні. Серед призів, що отримують хлопчики й дівчатка, – шкарпетки, футболки, джинси, кросівки, шкільні портфелі. Програму складає Ольга. Чоловік Олександр - росіянин, але серцем теж прикипів до України. Жінка познайомилася з ним колись у Бєлгороді, де була на заробітках. Згодом, живучи в Америці, висилали туди посилки в дитячий будинок. Тепер підтримують дітлахів сиротинцю в Заліссі Тернопільської області, де побували в неділю. Окрім того, у меценатів є список людей з обмеженими фізичними можливостями, яких вони також відвідують. Дехто з них потребує інвалідного візка, комусь треба ліки чи матеріальна підтримка…
Підлітки-наставники, які допомагають, проходять короткотермінові курси, тренінги. Старша над ними Неля Конько. Дівчина здобуває спеціальність у Рівненському кооперативному економіко-правовому коледжі. Хтось ще навчається в Кричильській ЗОШ І-ІІІ ступенів, інші працюють чи вчаться. Трудяться разом з 10 ранку до 5 вечора. Інколи через спеку відпускають малечу додому на годину раніше. Самі ж перебувають на території з 6 ранку до 12 ночі. Адже й молоді мами з дітьми, які заглядають сюди під вечір, теж не проти пострибати на батуті (не щодня випадає така нагода). До речі, дітей годують тричі. На сніданок дають булочки з напоями, в обід – бутерброди (сир, салямі), а ввечері під’їжджає машина з морозивом, яким ласують хлопчики й дівчатка по дорозі додому.
Петро Басистий розповів про українську й російську діаспору в Америці, кожна з яких належить до певної церкви. Так, у Сакраменто, де мешкає 120 тисяч українського населення, останніх понад 80. Особисто він – пастир в одній із них. Щоразу в молитвах згадують дітей, просять за Україну. Філіали розташовані в Мексиці, Африці, Гватемалі (два). Українці розкидані по всьому світові, каже Петро Басистий. Разом із дружиною Світланою, уродженкою Сарн, 14 років прожили в Кричильську. Нині виховують 11 дітей. Цікаво було дізнатися, що всі вони грають на духових, струнних чи клавішних інструментах. Упродовж року Ольга, Олександр і Петро в Америці готуватимуться до наступного приїзду разом із ними. Тож сподіваємося з часом послухати й співочу групу, й талановитих музикантів. Подружжя має також 11 онуків.
Насамкінець Петро розказав, чому вирішили зайнятися саме цією справою. Пригадав своє перебування африканських джунглях, де 4 дні поспіль залишались без води й хліба. Але вижили, бо вірили, що з ними Бог. Цю ж думку хочуть донести й до малечі: «Бог є й завжди готовий допомогти кожному».
- А ми радіємо, - сказав чоловік, - що змогли організувати такий табір для своїх земляків. І сподіваємось, що головної мети, яку ставили перед собою організатори й наставники, навчаючи дітей бути мудрими, хоробрими, добрими й люблячими, виховуючи мораль і духовність, досягли. Адже тільки так можна виростити по-справжньому здорову й сильну націю.