Чужих дітей не буває

Саме за таким принципом живе сім’я Джигадло із Тинного, в якій виховують четверо прийомних дітей

Насторожені дитячі оченята уважно спостерігали за нами, коли разом із завідуючою сектором з питань усиновлення, опіки та піклування служби в справах дітей райдержадміністрації Валентиною Корміною зайшли в будинок. Та не минуло й декількох хвилин, як дворічна Юлечка, познайомившись з гостями, весело щось щебетала на своїй дитячій мові, показуючи всім розмальований власноруч записничок.
- Щодня Юля вчиться вимовляти по слову, - розповідає господар оселі Петро Джигадло. – А коли забирали із дитячого будинку, дівчинка тільки-но починала ходити, нічого не могла сказати, хоча було їй рік і сім місяців. А стан здоров’я був таким, що лікарі відмовлялися робити вакцинацію.
Та увага, любов і терпіння прийомних батьків, їх піклування за декілька місяців дозволили Юлі значно покращити здоров’я, успішно розвиватися.
Подружжя Петра та Зої Джигадло виховує, крім двох власних синів, Романа та Володимира, ще четверо діток: Миколу, Анжелу, Степана та Юлю. Сім’я у 2007 році отримала статус прийомної. Микола й Анжела, рідні брат і сестра, знайшли прихисток у родині ще тоді, коли жили в Харківській області. Разом із ними три роки тому й приїхали на Сарненщину. Микола нині навчається у ВПУ-22, Анжела – школярка місцевої школи.
- Вона в нас справжня активістка, - посміхається мама Зоя. – Дуже вже любить танці, гарно співає, захоплюється й малюванням. Тому в школі завжди бере участь у різноманітних конкурсах, концертних програмах. Мріє про домашнє караоке. Тож тато пообіцяв незабаром купити.
Степан ходить у другий клас. Хлопчик з виду серйозний, проте, жартує тато, у хаті йому не сидиться, все кудись мандрував би. З гордістю за сина розповідає, що тому легко дається математика. Та Степану все ж більше подобається фізкультура. Ну а його сестричка Юля – улюблениця всієї родини. Дівчинка із задоволенням береться допомагати всім, особливо бабусі Ганні Данилівні.
Живе ця дружна велика сім’я в будинку, де відчувається дбайлива рука господині. Ніби й клопоту їй вистачає, та все сяє чистотою, тут справді тепло й затишно. На великому просторому подвір’ї теж панує порядок. Щоб прокормити родину, тримають, як і всі в селі, чимале господарство, є саморобний трактор. А нещодавно старий автомобіль замінили на 8-місний бус, щоб місця вистачило всім.
Ось так у щоденних клопотах живе сім’я Джигадло, в якій усім вистачає батьківської турботи, материнської ласки, де діти зростають у нормальних умовах, мають усе необхідне для навчання та розвитку. Та, мабуть, головне – їх тут люблять, про них піклуються, прагнуть, аби здобули гарну освіту, що забезпечить їх майбутнє.