Долі людські

Чим більше дізнаюсь про Анечку Гамзу (саме так любляче її називають усі, хто знає цю надзвичайну дівчину), тим глибшають симпатія й повага до жвавої, життєрадісної юнки з русявим волоссям. І разом з цим зростає й гордість за неї, бо Анечка справді неординарна особистість. Адже на її долю випали нелегкі випробування. Утім, вона впевнено торує стежку в самостійне життя.

…Народженню донечки безмежно раділи тато з мамою, які з нетерпінням чекали її появи. Та в півроку помітили, що Аннуся болісно кривиться, стаючи на ніжки, падає, плаче. Батьки підняли тривогу. Чого тільки не довелося пережити!
...

І так уже дев'ять років

Здавалося б, дивуватися в нашому житті вже нічому. Однак обставини час від часу доводять протилежне. Вітер не дме, то й очерет не шумить, кажуть у народі. Та вже як повіє несподіваними поворотами долі, то й неперевершений скептик руками розведе: ну, такого ще не бачив! Не від доброго життя обжив собі хащі з очеретом на околиці села Осова Костопільського району Микола Сорочук, дев’ятий рік обходячись без ліжка, телевізора та звичних для багатьох зручностей. Попри все це, чоловіку вдається не просто виживати в екстремальних умовах, а й постійно залишатися оптимістом.

...

Найстарша жителька Стрільська відчула гіркоту сирітства, підлітком вийшла заміж, усиновила двох дітей, а за ударну хліборобську працю удостоєна медалі.

Відвідавши Олександру Сазонтівну вдома й спілкуючись з цією 95-річною жінкою, був вражений її розповіддю про життя-буття, по вінця повне добрими справами. До того ж, говорить вона так, що якби хтось незнайомий слухав, то не дав би їй і шістдесяти літ: доступно, послідовно, пам’ятуще. Знаю односельчанку не перший рік, бо чудова куховарка колись була наставницею моєї дружини під час їх спільної роботи в місцевому дитсадочку, де обидві готували...

прожили Галина й Іван Бережні з Короста

Учора із золотим ювілеєм подружнього життя їх віншували численна родина та друзі. За плечима у винуватців торжества славний трудовий шлях у місцевому колгоспі, турбота про велику сім’ю. А головне, що поєднало цих людей, – міцне кохання, вірність, які не згасають з роками, а благодатним світлом прикладу вказують шлях до щастя молодим.

Гарний будинок і чимале господарство Бережних свідчать, що тут живуть працелюбні люди. У затишній вітальні глава сім’ї Іван Кирилович і його дружина Галина Антонівна охоче розповідали про пережите, багаторічну спільно...

Усе далі відходять у минуле події Другої світової війни, горе, яке принесла вона на нашу землю. У спогадах старожилів-селян, наче в краплях води, віддзеркалюється море сліз, пролитих у ті часи. 86-літній жительці Кричильська Лукерії Лобач, тоді молодій дівчині, довелось пережити загрозу смерті й рабства на чужині, але її двічі рятували односельці, прості сільські хлопці. Навіть назвати їх баба Лукерія не може. Проте пам’ятає добро, зроблене понад шість десятиліть тому, згадує про це,
не тамуючи хвилювання.

Невдозі після окупації села фашисти та їх прислужники почали масово вивозити молодь на...

На долю цієї жінки-трудівниці випало чимало тяжких випробувань:пережила війну, голод, втратила чоловіка...

Давно літа на зиму повернули в Єфросинії Похозей із с. Цепцевичі, однієї з найстарших жителів району, влітку їй виповниться століття. Єфросинія Сергіївна народилась у сім’ї, де батьки, крім неї, виховували ще шестеро дітей. Була найстаршою, тож змалку в усьому допомагала їм у небагатому селянському господарстві. Дівчина росла працьовитою, меткою. Коли прийшла пора, зустріла гарного парубка, й молодята вирішили одружитися.
…Не знала, коли побралася з Яковом Кушніром, що їх щастя буде...

Її молодість припала на воєнне лихоліття, а тяжкі випробування почалися в окупованому фашистами рідному селі, коли брат Гнат Бурма разом з односельцями поповнив ряди народних месників – став бійцем загону імені Устима Кармалюка. Щоб урятуватись від розправи окупантів та їх прислужників, 19-річна Марія 9 серпня 1943 року пішла в партизани й вісім місяців допомагала брату та його товаришам захищати Батьківщину від лютого ворога аж до часу визволення Рівненщини, коли хвору тифом дівчину доправили в госпіталь радянських військ.

селянській сім’ї Максима Бурми було п’ятеро дітей. Жили бідно....

які стали рідними, та ще двоє своїх виростила Дарія Філончук із с. Тріскині

Післязавтра цій жінці виповнюється 80 років. Доля була щедрою на неймовірні випробування, що випали на життєвому шляху. Та попри все в її великому серці не знайшлося місця для ненависті, злоби чи помсти. У ньому завжди жили доброта, терпіння, любов.

- Мама розповідала про деякі випадки свого життя, ніби про щось курйозне. Хоча знаю, що тоді їй було не до сміху… - каже найменший із великої родини син Віктор.
Своїх батьків Дарія Філончук не пам’ятає, померли дуже рано. Виховували її старші брат і сестри. Дівчині було...

Батько та троє братів Валентини Кались із Клесова воювали на фронтах Другої світової війни. І сама вона, тоді школярка, декілька місяців працювала в прифронтовому госпіталі, доглядаючи поранених солдатів, ризикуючи загинути під час бомбардувань ворожої авіації.

Хоча на той час Валентині виповнилось лише 13 років, але й нині до дрібниць пам’ятає, як визволяли рідне селище від німецько-фашистських окупантів. Батько, Кирило Дубина, заможний господар, побоюючись мародерства фашистів та артилерійського обстрілу під час наступу радянських військ, відправив дітей з худобою в ліс. В урочищі «Луки...

Старенька самотня бабуся втомлено сидить на пошарпаній часом лавці. Позаду неї - великий, сплетений з лози, тин. Ще на початку життя Марії ГОМУЛКО був поставлений тяжкий діагноз долі – сирітство. Жінка знає, яке це горе, коли немає де переночувати, до кого пригорнутись і що з’їсти… За свої вісімдесят років бабуся Марія пережила чотири складні операції, чотири рази топилась, ледь не померла від удару електричним струмом, і не згоріла в  будинку, куди в часи фашистських загарбань загнали німці…

Ще змалечку маленька красива дівчинка Марійка росла сиротою, не знала батьківської опіки, радості...