Минуло чотири десятиліття відтоді, як став у солдатський стрій, прийняв військову присягу на вірність Вітчизні, але й досі з гордістю згадую про перші кроки в нелегкій науці перемагати.

Незбагненна властивість пам’яті: минають-пливуть роки. А вона бережно гортає сторінки пережитого нелегкого минулого Василя Іванюка, який, за традицією, до 15 лютого відрощує бороду

Був майже надвечірок, яскраво-червоне сонце поволі хилилося до небокраю. Ганна Бирюк із с. Велихів Володимирецького району, загартована тяжкою сільською працею, схоже, на втому не зважала.

З дитинства закоханий у футбол, Олександр Цицюра не піддався прикрому випадку, що призвів до інвалідності, не розлучився зі спортом, а став наставником обділених здоров’ям юнаків і дівчат. Очолюваний ним фізкультурно-спортивний клуб «Повір у себе» знають далеко за межами Рівненщини

Олена Жигалова, незважаючи, що розміняла дев’ятий десяток літ, прагне не піддаватися рокам і старості. Тримається, як кажуть, з усіх сил на плаву. Особливо радіє весні, коли розцвітають груші та сливи, що обіймають будинок. Посадила їх разом з чоловіком, який був справжньою опорою. А в житті ж у Олени Антонівни, як на довгій ниві.

«Небесных воинств, архистратиже, молим тя присно мы недостойнии…». Щонеділі й на свята під час літургії в храмі села Тутовичі звучить цей тропар, адже церква посвячена на честь святого архістратига Михаїла. З історичних джерел відомо, що цій святині 364 роки. Таких архітектурних пам’яток на Поліссі одиниці.

Вони ніколи їй не перечать. Ніхто. А їх, хороших, порядних і слухняних, у Соломії Бікус – 69: десятеро дітей, 27 онуків, 31 правнук і одна праправнучка.

У довгожительки з Кам’яне-Случанського символічне ім’я прародительки роду людського. А велика родина 92-річної Єви КУЗЬМИЧ нараховує 14 онуків і 9 правнуків.

Коли Іван Ралло одружувався з Людмилою, ніхто й гадки не мав, що чаша їх сімейного життя розіб’ється так швидко, бо здавалось, що почуття відверті та щирі.

В Яринівці живе найстаріша мешканка району, якій улітку виповнилось 104 роки і яка ще й нині намагається допомагати по господарству рідним

На Сарненщині мешкає чимало людей з нелегкою долею, які пережили такі лихоліття, що нинішнє покоління може побачити лише на телеекранах чи прочитати в книгах. Однією з них є жителька міста Ганна Кочина. Жінка, якій невдовзі виповниться 90 років, чітко пам’ятає страшні часи голодомору 1932-1933 років і жахливі реалії Другої світової війни.

Навколо ТзОВ «Сарненський завод високовольтних опор» точаться чутки та здогадки, не вщухають дебати, а де-хто навіть уникає пройтися по вул. 17 Вересня, щоб, бува, не втратити свідомість. Подейкують, зросла кількість звернень жителів із головним болем і температурою до медичних закладів. На думку деяких сарненців, це наслідки діяльності нового підприємства. Отож за роз’ясненнями з цього приводу звернулись до президента товариства Михайла СУЛЯТИЦЬКОГО:

Чесно кажучи, не збирався порушувати тему. Якось у круговерті щоденних клопотів нібито й не до того. Але, перебуваючи в черговій відпустці, мав змогу ближче поспілкуватися з жителями вул. Драгоманова, що в райцентрі і на якій проживаю, та навколишніх Фрунзе, Леонтовича, Короленка, Княгині Ольги, Космонавтів. Майже всі вони в один голос скаржаться на підтоплення присадибних ділянок, житлових і підсобних приміщень. Дійсно, підтоплення окремих вулиць міста в останні роки є серйозною проблемою і завдає значних збитків, матеріальної, моральної шкоди жителям. Після кожного сильного дощу нанівець зводиться праця людей, руйнуються будинки, погіршується екологія, бо в застійних дощових водах, яким нікуди діватися, розмножуються кровососні комахи, гниють рештки врожаю, рослинність, а городи перетворюються в жаб’ячі розплідники.

Селищенський гранітний кар’єр - один з найбільших у регіоні. Не так давно тут функціонувало підприємство з виробництва щебеню «Гранітас». Тоді почало розбудовуватися не тільки виробництво, а й саме селище. Інвестори звели сучасні дитячий садок і школу в Ясногірці. Згодом родовище гранітів змінило власників, однак у 2005 році литовське об’єднання підприємств будматеріалів ЗАТ «Мілса» придбало тут усі виробничі потужності, збільшивши статутний капітал майже на 10 мільйонів гривень.

Буваючи серед людей, неодноразово чув розмову про те, що дітки вже підросли, а майже нові речі немає куди подіти. І викидати шкода. Відтепер є вихід: занесіть їх у Сарненський координаційний територіальний центр соціального обслуговування малозабезпечених верств населення. Або, якщо самі не маєте змоги зробити це, зателефонуйте за номером 3-22-66 - і до вас додому завітають волонтери, через яких можна передати для незаможних сімей уже непотрібні вам іграшки, одяг для дітей і дорослих. Таким чином ще й візьмете участь в акції "Благодійна крамниця", що проходить у рамках двомісячника "Співучасть у долі дитини".

Черговий ярмарок професій і освітянських програм організували та провели минулого четверга спеціалісти районного центру зайнятості спільно з відділом освіти РДА. У Будинок дітей і молоді прибули сотні старшокласників з різних освітніх закладів району. Ведуча масового заходу, провідний спеціаліст відділу активної підтримки безробітних РЦЗ Людмила Руднічок нагадала присутнім, що у світі є майже сорок тисяч професій, а потрібно вибрати одну, яка дасть можливість юнаку чи дівчині реалізувати себе, мати моральне та матеріальне задоволення, чогось досяги в житті. Як її обрати? Треба врахувати свої нахили, здібності, уподобання. Утім, є ще один важливий чинник - актуальність професії на ринку праці, реальна можливість працевлаштування саме за цим фахом у регіоні. Тож головна мета ярмарку - допомогти старшокласникам зорієнтуватися в морі професій.

- так кажуть про церковного старосту й художника Василя Щевича
Найцікавіше те, що здібний нині художник й іконописець у дитинстві мріяв стати… лісником. Вочевидь, мальовничі поліські ліси, серед яких виріс, зародили таке бажання. А з малювання в школі мав четвірку: ніколи вчасно не здавав малюнки. Певно, уже тоді очікував напливів натхнення, щоб здивувати всіх своїми витворами.

У квітні минулого року на полях СГПП «Азалія» (південна околиця смт. Клесів) працівники райвідділу міліції затримали Василя Тимківа, Олега Пивоварова, Антона Лук’янченка, яких застали за видобутком бурштину-сирцю. Дії цих громадян мали ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 240 Кримінального кодексу України. Отож була порушена кримінальна справа щодо незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Громадян міста Сарни повинна об'єднувати турбота про його економічний і духовний розвиток. Гуртом маємо дбати про майбутнє районного центру, будувати, а не ламати, насаджувати, а не знищувати. Тим паче, що в Сарнах існує проблема санітарно-екологічного благополуччя.

Проблема зростання кількості залежної від наркотиків молоді останнім часом набула статусу однієї з найбільш актуальних. На жаль, вікова планка початку наркотичної «кар’єри» неповнолітніх різко знижується і нині перебуває на рівні 11-12 років. Якщо раніше наркотизм мав яскраво виражений «чоловічий» характер, то сьогодні в ньому все виразніше проступають «жіночі» риси. Співвідношення юнаків і дівчат, які вживають наркотики, урівнялося. Чим це в майбутньому загрожує генофонду нації, певно, пояснювати не варто.

Старовинне селище Степань має славну історію, яку його жителі прагнуть зберегти для нащадків у експонатах музею, що вже багато років функціонує тут. Розміщений він на території дитячого садочка.

Свято в районному Будинку культури з нагоди підбиття підсумків громадсько-політичного рейтингу «Гордість Сарненщини» розпочалося «Сарненським вальсом» у виконанні Жанни Ковлєвої.

Відтак Наталка Чорна та Вадим Бублій привітали гостей, розповіли про започатковану за ініціативи голови РДА акцію з відзначення жителів району, які зробили значний вклад у громадсько-політичне, культурне, освітнє, духовне життя краю і запросили до слова Петра Рухера.

Їх можна побачити й почути скрізь: у парках, скверах, садах, лісах, на полях, біля водойм, у містах і селах. Птахи — це пісня і політ, вони піднімаються вище гір і хмар, перелітають пустелю, море, океан...

Про талановиту рукодільницю Галину Камардіну, дізнались з листа, якого написала в редакцію її сусідка Яна Шпак.

«Поруч зі мною живе бабуся, яка впродовж життя власноруч виготовляє прекрасні речі, - пише дівчина. – Ще в молодості навчилась цьому ремеслу, проте через сімейні клопоти на в’язання бракувало часу. Відтоді, як втратила сина, майже щодня береться за улюблену справу. Кожен витвір Галини Федорівни - це неймовірна гра різнокольорових ниток, що сплітаються, наче в танці, створюючи певний візерунок. Її будинок прикрашений багатьма ручними виробами. Різноманітні килими милують око всіх, хто навідується до бабусі, адже вкладає в них душу. Напишіть, будь ласка, про цю жінку…».

Прохолодний березневий вітерець хвилею прокотився поліською землею, і до Поліни Онанко завтра завітає славне 85-річчя. Домівка наповниться телефонними дзвінками, голосами рідних, подруг, колег, колишніх учнів і… ароматом смачних страв. Так з року в рік святкує свій день народження знана на Сарненщині вчителька. Багато людей скаржаться на самотність, та Поліна Юхимівна завжди в центрі уваги. І це тому, що впродовж усього життя, наче золоте зерно, сіє добре, мудре, вічне і люди віддячують їй тим же.

Сарненців уже не один день хвилює проблема, що стосується чистоти довкілля, а саме побудови та введення в експлуатацію цеху термічної обробки металевих конструкцій цинком ВАТ «Сарненський завод високовольтних опор». Про це в місті говорять повсюди: на вулицях, удома, у маршрутках, автобусах… Чи буде безпечним нове виробництво? Фракція БЮТ у міській раді, маючи численні звернення громадян, звернулась до Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко щодо законності робіт з реконструкції цеху. За її дорученням відповідь оперативно надав міністр охорони навколишнього природного середовища Григорій Філінчук.

Відомо, що найдорожче, що є в людини – це її власне життя. З маленького віку в сім’ях, шкільних закладах, на сторінках газет, по радіо та телебаченню розповідають і показують, до яких тяжких трагедій призводить невиконання Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України 19 лютого 1998 року № 54. У них чітко обумовлені основні заходи безпеки громадян при перебуванні на залізничних коліях.

щиро вірить у таке народне прислів’я сімдесятирічна майстриня–вишивальниця з Любикович, ветеран праці Ніна СКИБАН. Жінка стверджує, що рушник упродовж усього її життя був оберегом, своєрідним янголом–хранителем, переносив рукодільницю у світ прекрасного.

«Діти-сироти при живих батьках» - так кажуть жителі Кузьмівки про Марину й Ярослава Мельничуків, мама яких зникла безвісти, а тато, одружившись вдруге, живе й працює в м. Суми.

Минулого тижня в ДП «Клесівське лісове господарство» розпочали масштабні роботи з посадки лісу, а відтак у краї стартувала Всеукраїнська акція «Майбутнє лісу – у твоїх руках»
Лісгосп щороку проводить великий обсяг робіт з лісовідновлення та лісорозведення як на площах недавніх рубок головного користування, так і на нелісових землях. І нинішньої весни, як тільки настала сприятлива погода, розпочали ці роботи.