Такої зими, як цьогоріч: із сильними морозами, заметілями - не було давно. Саме в холодні дні люди користуються теплим одягом: валянками й шапками з натурального хутра. Виготовляють їх не тільки на фабриках, а й у домашніх умовах. Таких майстрів на Поліссі можна перелічити на пальцях. Серед них - житель одного з найвіддаленіших сіл Рівненщини Кухче, що в Зарічненському районі, Ігор Чухрай. Навчився шиттю самотужки, малював в уяві макети, а потім за допомогою голки та нитки, а згодом швейної машинки, виготовляв, як справжній модельєр, ексклюзивні витвори.

Галина Басиста із с. Кричильськ опанувала його ще з десяти років

а не лише на свята, у любиковицьких моржів

На бідних гумусом поліських грунтах важко виростити високий урожай зернових і багатьох інших сільгоспкультур, тож тільки тваринницька галузь є дійсно перспективною. А житель с. Карпилівка Олександр Мартинюк вважає, що з тварин вівці дають найбільше користі й економічно найвигідніше їх розводити.

Її роботи прикрашають чимало приміщень. Та й не тільки. Галина ГЕНЬКО в’яже спицями картини, іграшки, вишуканий одяг, плете макраме, вирощує чудові кімнатні рослини, а ще гарна мама для доньки Яни. Встигає й порати велике господарство.

Бич сучасних людей – вічна нестача часу. Усе кудись поспішаємо, не звертаючи уваги на навколишню красу, а є люди, які не тільки її помічають, а й створюють власними руками. Та ще й передають знання та вміння в спадок дітям і внукам. До таких обдарованих особистостей належить Ольга КРАСОВСЬКА з с. Кричильськ – майстриня лозоплетіння, ткацтва, малювання, вишивки, поетичного слова.

Такого правила дотримує 68-річна Уляна Костючок, що з Любикович. Вона завжди вірила в краще. А надія, за її словами, - це головний компас у житті. Часто він показує на південь, однак інколи змушений повернутися на північ. Коли завітав до неї на гостини, то посмакував навдивовижу смачними пиріжками, котрі щойно дістала з печі. А ще весь її невеликий будиночок помережений яскравою вишивкою.

82-річний Олексій Василець – єдиний, хто в Рудні-Карпилівській вміє робити кінні сани. Завітали в скромне обійстя ветерана, і він охоче показав виконане чергове замовлення – два зимових вози на полозах: передній і задній. Зима попереду, буде сніг, то знадобляться. Уже не одне десятиліття Олексій Степанович готує їх влітку замовникам-господарям з різних населених пунктів району, у тому числі й рідного.

Студія дитячої та молодіжної творчості «Слово і час», що діє при редакції радіомовлення м. Сарни, у черговий раз отримала високі нагороди на міжнародному фестивалі аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела».

Приємно, коли школи прикрашені роботами вмілих рук учнів і вчителів. Ними можуть бути вироби з бісеру, шкіри, вишиванки. Утім, на все це потрібні чималі кошти. Та Валентина Опалько з Ясногірки цим не переймається, а вчить вихованців творити красу власними руками з природних матеріалів.

майстер деревообробної справи Федір Козинець зі Зносич

Зносичі здавна славились умільцями. Один із них - Федір Козинець, талановитий столяр і різьбяр, який цьогоріч відзначає 40-річний ювілей. Він не боїться труднощів, не нарікає на долю, не втрачає надію, хоч би що сталось. Це – людина, яка здатна у звичайній дощечці побачити майбутній мистецький твір.

85-річна Ганна Круглик зі Стрільська не розлучається з гармошкою і донині

Поліський край. Живуть і працюють тут працелюбні люди, які бережуть у своїй пам’яті неоціненну скарбничку пісень, танців, обрядодійств, примовлянь, оповідей, старанно примножуючи й передаючи молодому поколінню мудрість народну. Серед таких самобутніх талановитих людей Ганна Круглик, яка проживає в мальовничому селі Стрільськ. З дитинства маленькій дівчинці подобалась щира поліська пісня у виконанні сільських дівчат і завзяті награвання на вечорницях краков’яка та коробочки двох двою-рідних братів. І оце гармошкове звучання так запало в її душу, що дала слово обов’язково навчитися грати на цьому інструменті.

Марію АРТЮШОК, що з Любикович, дійсно можна назвати не лише умілою та майстерною господинею, дружиною, дочкою та матір’ю, а й дбайливим садівником. Здається, кожна квітка чи деревце буквально наділені щедрим променем душевної доброти жінки. Звісно, в усьому їй допомагають дві дочки та двоє синів, котрим змалку прищепила любов до прекрасного.

У дбайливого господаря Михайла КОВАЛЯ обійстя нагадує пташиний ринок: усіма кольорами веселки виграє забарвлення породистих фазанів, тішать око мініатюрні бентамки, цесарки, брами та кохінхіни.
Є в пташнику й бійцівські півні, голуби-павичі.

Учитель Степан Біжнюк із Сарн – єдиний, мабуть, у районі, хто щороку на човні самостійно пропливає річками Полісся сотні кілометрів і вважає це чудовим видом активного відпочинку. Майже чверть століття тому відбувся перший річковий похід ентузіаста водного туризму. Відтоді підкорив практично всі притоки Прип’яті на Рівненщині та Волині, причому окремі з них неодноразово.

Фестиваль любителів зимового плавання організував у Рівному на озері Басів Кут місцевий центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Наш район представляли два моржі: Леонід Тутука, який очолює клуб «Котик», і Петро Бортнік, керівник фізичного виховання Сарненського професійного аграрного ліцею.

У Стрільську живе чимало талановитих рукодільниць. З роботами однієї з них, пенсіонерки Ольги Смицької, ознайомився вперше 20 років тому на виставці в сільському Будинку культури «Народні джерела», присвяченій 175 річниці з дня народження Тараса Шевченка. Серед майже трьох десятків композицій вишиванок стрільських майстринь особливу увагу привернув її рушник, що обрамляв портрет Великого Кобзаря.

Економісти прорікують, що незабаром почнеться масове переселення міських жителів у сільську зону: зарплатню урізають, отож оплачувати квартиру зі зручностями скоро не всім буде по кишені, а в селі, посадивши картоплі та буряків, завівши кілька курок, з голоду не пропадеш… Вочевидь, так вважають багато громадян, отож закономірно, що останнім часом дедалі більшою популярністю користуються в’єтнамські свині. Принаймні підприємець із Костянтинівки Микола КРАТ, який уже рік займається розведенням цих екзотичних тварин, не має відбою від бажаючих придбати чорних поросяток.

Петро Лопач із Кричильська багато років захоплюється нумізматикою і про кожну з монет своєї чималої колекції може розповісти щось цікаве з епохи її випуску.

У Стрільську неподалік нового продовольчого магазину живе пенсіонер Артем Никончук. Чверть століття він трудився трактористом у Сарненській ПМК-81, де відданою працею заслужив шану та повагу. Про це досі нагадують почесні грамоти, подяки начальства, що зберігає вдома. Через декілька років роботи електриком у Стрільській школі Артем Кіндратович пішов на заслужений відпочинок і тоді в повній мірі згадав про своє захоплення технікою.

70-річний Мефодій Бережний з Великого Вербчого - єдиний у районі умілець з плетення постолів. У його обувці співакам сільського фольклорного ансамблю не соромно вийти навіть на сцену національного палацу «Україна» в столиці.

Ще первісні художники прикрашали свої оселі малюнками. Спочатку це були хвилясті лінії та відбитки рук, а згодом з’явилися зображення, що майстерно передавали зовнішній вигляд тварин, а подекуди й динаміку рухів. Нинішнім майстрам пензля під силу будь-які задуми. Житель с. Костянтинівка Іван Жучка - творчо обдарована від природи особистість, за життя розмалював пейзажами не один будинок. Має також гарний доробок творів живопису й графіки.

проїжджають подорожуючи
Петро Бортнік і Леонід Тутука із Сарн

У кожного своя доля і свій шлях широкий, писав колись Великий Кобзар. А Петра Бортніка та Леоніда Тутуку доля звела в захопленні мандрувати шляхами Полісся на звичайних велосипедах. Географія їх поїздок доволі широка: від Шацьких озер на Волині - до Юзефінської дачі на Рокитнівщині та Почаївської лаври на Тернопільщині. Скажімо, до святині православ’я в Почаєві ентузіасти добираються за день, долаючи понад двісті п’ятдесят кілометрів і стільки ж назад.

Анатолій Омельковець із с. Тинне – майстер різьби по дереву, професійний столяр. Виготовляє вікна, двері, ліжка, столи, табуретки. Найперше, що впало в очі, коли завітали на його подвір’я, - недобудована дерев’яна лазня.

На березі тихої Горині, у мальовничому поліському селі Тріскині під щасливою зіркою народився голубоокий хлопчина. З раннього дитинства він помічав те, що дорослі за буденними клопотами бачити не могли: павука, який плів сріблясту павутину, як світліє небо на світанку чи заходить сонце, як жовтіє восени листя, яким буває небо перед грозою...

або Хутрове захоплення Миколи Радька

Неодноразово доводилось чути, як фермери із західноєвропейських держав, побувавши в гостях в українського селянина, дивувалися, навіщо він займається всім і одразу, маючи при цьому мінімальну віддачу від своєї праці. Тож, розповідаючи про земляків, які вирішили взятися за незвичну, але досить прибуткову справу, хотілося б зацікавити жителів Поліського краю багаторічним досвідом людей, які працюють для своєї родини та приносять прибуток державі.

Золотими руками Олени Ліповської за допомогою ножиць, спиць і гачка створено сотні дивовижних речей

Витвори жительки Сарн Тетяни Галах вражають неординарністю всіх, хто хоч раз бачив їх. Бо виготовлені не з ниток чи тополиного пуху, а звичайнісінької житньої соломи. У своєму доробку майстриня має десятки картин і сувенірів. Працює цінителька прекрасного майстром виробничого навчання у ВПУ-22. Понад 8 років прищеплює любов до цієї справи учням, які швидко переймають ази науки й охоче відроджують народний промисел.

У людей бувають різні захоплення. Одні колекціонують марки, інші – народні приказки. Хтось, спостерігаючи за навколишнім світом, знає все про погоду, а хтось переносить цю красу на полотно чи папір.

Роботи художника-оформлювача Василя Калюшика не треба виставляти, бо їх щодня бачать сотні глядачів, учнів шкіл і особливо Сарненського професійного аграрного ліцею, де трудиться майстром виробничого навчання. За три десятиліття творчості він створив чимало декоративних картин, діорам історичних подій, чудово оформив навчальні кабінети.