Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Василь Сосюк.
Назар Понік із Дослідної станції – один із тих талановитих хлопчаків, які захоплюються графіті. Юнак ще не бере до рук балонові фарби, а лише олівці й фломастери, хоч працювати з «повітряними пензлями» набагато цікавіше.
Усі свої настінні розписи демонструє поки що з зошита. Поглянувши на них, вкотре переконалась, графіті – загадкове мистецтво. І якщо хлопець заповзятливо працюватиме над удосконаленням своїх здібностей, має шанс стати справжнім профі у цій справі. Бо вже зараз його малюнки заслуговують на увагу.
- Захоплюсь графіті лише рік, - ділиться юний райтер, гортаючи сторінки змальованого, здавалося б, незрозумілими карлюками, конспекту. Проте, ні. Коли придивилась, прочитала англійською «Зірка», на іншому зображений вуличний баскетбол. Кожен розпис характерний, вражає розмаїттям тонів і неординарністю виконання. Щоб створити «малюнок», затрачає майже годину. Заняття це копітке, бо потребує передусім впевненості у своїх можливостях і зосередженості, та коли розпис вдається, отримує і задоволення, і снагу творити далі. Звичайно, розписування стін у міських кварталах дає значно більший заряд енергії. Щоправда, у цій ситуації графітярі проявляють не лише свої унікальні здібності, а й сміливість (сміється), бо далеко не завжди отримують за свої старання похвальні відгуки. Однак, щоб там не говорили, якщо розписи виконані майстерно, це свого роду теж прикрашає околиці. Та Назар малює вдома і лише у вільний час. Спершу копіював графіку з каталогів, а згодом почав «кроїти» власні ескізи. І так один за одним з’являлись на світ малюнки, що відображали вже його настрій і бажання.
У кожного райтера свій стиль виконання, своя улюблена техніка. Юнак поки-що ознайомлюється з усіма, перевагу надає середньої складності розписам та яскравим відтінкам. Чорно-біла графіка теж має коло шанувальників, проте, коли її створюють на масштабній площі, яскраві тони вражають спостерігачів більше.
За неординарним захопленням Назарія – створенням оформленого візерунку з літер, його рідні з цікавістю спостерігають завжди, хоч для них його художні здібності не є новиною. У цій родині малюють і батьки, і діти. Старший брат Роман любить відтворювати на папері мальовничі краєвиди. Тато не лише пензлем вдало володіє, а й різцем. Коли завітали до оселі, одразу відчули тут господарську руку. Різьблені шедеври байдужими не залишили, бо не в кожному будинку побачиш так майстерно оздоблені деревом годинники, підставки на вазони й інші прикраси. І мама - господиня вправна. Одно слово, є в господі і талант, і затишок, і квіти…
Коли ж Назарій захопився графіті, усі дивувались, що змогло так полонити його в цьому мистецтві. І лише нам юнак зізнався, що з дитинства йшов до цього. Будучи зовсім малим, часто з другом Максимом Бабичем багато малювали на будь-яку тематику, та повсякчас душа прагнула чогось незвичайного. Минали роки, але не бажання знайти своє покликання. І саме графіті стало захопленням душі, яке, доречно зауважити, хлопець вдало поєднує із хіп-хопом – культурою ді-джеїнгу та танців (брейкданс). Назар навчається в школі–колегіумі, по закінченні якої прагне здобути спеціальність архітектора. Чи буде й надалі займатися графіті? Мабуть, так. Це не лише юнацьке захоплення, якщо працювати над його удосконаленням, можна успішно себе реалізувати, поєднуючи цю субкультуру з іншою. Назар Понік – юнак з сучасними захопленнями. Цікава й талановита дитина, яка відкриває себе у незвичайному.