Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Маленькій Марійці виповнилось лише три місяці, коли її батька та всю його рідню, як розповідала мама, убили в буремні роки воєнного лихоліття.
Згодом вона вийшла заміж за чоловіка, в якого було двоє власних дітей. Одна з них Віра, яка зараз з чоловіком виховують шестеро дітей, разом з Марією Никонець співають у народному аматорському ансамблі української пісні «Криниця» с. Яринівка. В дитинстві, незважаючи на труднощі, Марія Никонець завжди залишалась веселою, говіркою й трудолюбивою. Закінчила спочатку в Яринівці семирічку, згодом у Ремчицях вечірню школу, а заочну – в Сарнах. Коли з любим Василечком одружилися і ставали на ноги, разом і навчалися заочно. Чоловік закінчив агрономічний факультет Житомирського сільськогосподарського інституту. А вона зробила вибір на корись дитини, а професію зоотехніка освоїла пізніше в Мирогощанському радгоспі-технікумі.
Перших двоє дітей у них померли. Згодом Бог послав двох синочків. Марія Іванівна, як гарна майстриня й господиня, якій змалечку було не звикати до роботи, намагалась якнайшвидше прикрасити домашнє гніздечко. Вишивала, в’язала серветки, рушники, килими й співала, передаючи любов до української пісні своїм синам, які мали вирости й продовжити рід Никонців. Так і сталося. Старший Василь живе в Прилуках, інженер-механік, має двоє дітей. Його донька Ангеліна навчається у столиці в Національній авіаційній академії, хоче бути дизайнером. І бажання це виплекала її бабуся Марія Іванівна, яка з дитинства передавала внучці все, що знала сама. І благодатне зерно таланту малювання, дизайну прийнялося та проросло в дівочій душі. Богдана, друга онука, донька сина Ігоря, навчається в Рівному, в Національному університеті водного господарства та природокористування. Другокурсниця економічного факультету вміє вишивати не лише нитками, а й бісером. Як справжня модель, бере участь у демонстрації одягу модельного агентства в Рівному. Бувала і в Польщі. Пишаються випускницею, яка в минулому році закінчила навчальний заклад із золотою медаллю, вчителі Сарненського НВК «Школа-колегіум» імені Т.Г. Шевченка. А внуки понад усе люблять свою бабусю, слухати її розповіді.
Марія Іванівна 18 років працювала у племоб’єднанні на дослідній станції. Згодом, коли його розформували, перейшла в радіологічну лабораторію маслоробного комбінату. Звідти й на пенсію пішла. Але, як завжди, не сидить без роботи. Господарство, городи, а ще – з весни до осені милують око кольоровим різнобарв’ям квіти, які ожили на її рушниках. І хоч би в кого побували вдома: чи в колишніх колег Марії Никонець, чи двоюрідних сестер, хрещеників, невісток, друзів - у всіх можна побачити витвори рук народної майстрині, якими славиться українська земля. І хочеться сказати: Маріє Іванівно, нехай вашому роду не буде переводу.
Марія КУЗЬМИЧ.