Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Василь Сосюк.
Живе у Вирах багатодітна сім’я Гарбовських. На перший погляд, звичайна, але водночас і неординарна - вирізняється серед інших тим, що господар, Володимир Петрович, вирощує квіти. І яких тільки в нього немає: беларгонії, рози, газалії, тюльпани, ромашки, айстри…
Його улюблені - лілії, таких має до 100 кущів, понад 30 видів. Про це газетарам розповіла завідуюча сільським Будинком культури Людмила Лех. Дуже вже подобається односельцям їх скромне обійстя, яке з ранньої весни й до пізньої осені потопає у квітах, дрібних і великих, духмяних і різнобарвних, красивих, як веселки.
Колись мама Володимира Гарбовського гостювала в Німеччині. Серед тамтешньої краси найбільше їй сподобалось, як місцеві родини прикрашають обійстя звичайними квітами, але різних видів. Біля кожної оселі облаштовані невеличкі оазиси. Душа радується, коли йдеш повз них. Тож, повернувшись додому, одразу вирішила облаштувати й у себе такий. Уже наступного дня з дітками взялися до роботи. Тоді Володимир Петрович уперше працював із рослинами. Навіть гадки не мав, що це стане захопленням на все життя. З початком весни разом із мамою клопоталися на клумбі, і так до пізньої осені впродовж багатьох років. Щоб квіти дійсно були красивими, за ними потрібно дбайливо доглядати. Адже кожен вид потребує не лише сонця, води й повітря, а ще хорошого грунту, щоб не дошкуляли бур’яни, одно слово, турботливого господаря.
Тоді ще малий хлопчак Володимир легко справлявся з будь-якою роботою, а зараз і подавно. Ледь не щодня клопочеться біля духмяних рослин. На душі спокійно й радісно від їх ароматів і барв. Осінньої пори біля будинку Гарбовських найбільше хризантем різних кольорів: жовті, білі, червоні, кущові, високі й розлогі. Очі радіють, коли йдеш вулицею, де живе сім’я.
- Квіти повернули мені здоровя, - зауважив у розмові Володимир Петрович. Нині чоловік уже на пенсії, але все життя трудився кочегаром у котельні. Раніше родина жила в Томашгороді Рокитнівського району. І все в них було добре, аж поки у двері постукала велика біда – раптово померла 15-річна донечка. Біль втрати невимовний, до нестерпності тяжко згадувати цей день. Наче щось обірвалося в душі, руки опустилися, при спогадах серце в грудях тріпоче, як крильми сполохана пташка. І щоб хоч якось розвіяти сум, на сімейній раді вирішили змінити місце проживання. Бо тут, у рідній оселі, де мешкали багато років, не було саги братися за роботу, спогади й біль не давали жити, тож переїхали у Вири. Проте, на жаль, хвилювання таки позначилися на здоров’ї Володимира Петровича – декілька років тому лікарі діагностували інсульт. Щоб недуга не зламала зовсім, почав відволікатися від спогадів квітами. Щодня клопотався на клумбі, спершу сам, а потім з донечками Юлею, Діною, Іриною. Відтоді квітникарство стало чи не головним заняттям. День у день із татом трудяться доньки. Дівчатка дуже раді, що саме він прищепив їм любов до квітів, адже зазвичай це захоплення жінок. Тож доньки дуже ним пишаються.
Радіє захопленню Володимира Петровича і дружина Надія Адамівна. І коли на розсаду чоловік бере з будинку останні 100 гривень, майже не гнівається. Хтозна, можливо, саме завдяки цим чарівним рослинам сьогодні в її оселі є чоловік і тато. Господар, завершуючи розмову, задумливо зауважив: «Квіти… В них стільки прекрасного, що неможливо не прагнути жити. Коли бачиш їх у всій красі, кожен день наповнюється барвами». А гроші для сім’ї Гарбовських ніколи не були на першому місці, головне, щоб усі були здоровими. Це родина трудівників, тут не бояться сільської праці, живуть щасливо, у скромному достатку, але мають на столі хліб і до хліба.