Професіоналами не народжуються, ними стають

Лікар - найгуманніша професія на землі. Це спеціальність, без якої суспільству не обійтися в будь-якому стані: чи то мир, чи війна.

Перед працівниками медичної галузі повсякчас стоїть героїчне завдання – рятувати людські життя. Воістину правий був Антон Чехов, коли писав, що професія лікаря — це подвиг, причому буденний. І тим, хто хоче обрати такий фах, варто серйозно обміркувати, чи готові до щоденного подвигу, бути відповідальними за життя інших людей, серед яких дорослі й діти. Не одному поколінню жителів Сарненщини відоме прізвище Сергія БЕСКРОВНОГО, лікаря-травматолога Сарненської центральної районної поліклініки.
Завдяки Сергію Анатолійовичу тисячі громадян отримали шанс жити повноцінним життям. Він займається діагностикою, а також лікуванням захворювань, що вражають опорно-руховий апарат. У мене особисто велику пошану та гордість викликають лікарі, які самовіддано працюють для людей. І Сергій Бескровний з їх числа. Щодня рятує, виходжує, ставить на ноги десятки хворих із різних куточків Сарненщини.
Кажуть, синоніми слова «лікар» — людяність і доброта. Працівники медичної галузі - це ніби посередники між людиною і Богом, тому вони зобов’язані бути хорошими та чуйними спеціалістами. Адже професії можна навчитися, а почуття поваги до пацієнта, розуміння, співпереживання потрібно виховувати в собі постійно. Подвижництвом можна назвати працю Сергія Бескровного, адже щодня до нього на прийом приходять до 40 хворих, іноді буває 70, є й своєрідний рекорд - 100 осіб. Так багато буває здебільшого взимку, тоді висока ймовірність травмуватись викликана погодніми умовами. І ця статистика змушує замислитись: як він встигає оглянути всіх пацієнтів і при тому бути професіоналом своєї справи? Відповідь коротка: травматологія – його покликання. Як медик і просто людина, розуміє, що лікар має бути стійким, сильним духом, бачити й розуміти чужий біль, оперативно на нього реагувати, лише тоді зможе допомагати людям по-справжньому й бути в числі кращих.
Дитинство Сергія Бескровного минуло в Сарнах. Згодом навчався в Рокитнівському медичному училищі. Про фах медика не мріяв, хоча з дитинства знав, що ця спеціальність - благородна. Однак у школі перевагу надавав фізико-математичному напрямку, захоплювався спортом. Здобувши спеціальність фельдшера, 4 місяці працював у Сарненській ЦРЛ, відтак вступив у Харківський державний медичний університет, де здобув професію лікаря-травматолога. У цьому старовинному й живописному місті, що тривалий час було першою столицею України, проходив й інтернатуру в одній з міських клінік. Через три роки повернувся на Сарненщину.
«Щоб когось вилікувати, потрібно спочатку поставити правильний діагноз. А щоб зуміти поставити правильний діагноз, необхідно володіти не тільки основними медичними знаннями, а й глибокою зацікавленістю в лікуванні хвороби. Недостатньо бути лікарем, потрібно ще вміти допомагати», - стверджував німецький драматург, поет і прозаїк Бертольт Брехт. У сферу професійної діяльності лікаря-травматолога входить досить велика кількість недуг, з якими він має справитись. Талант лікувати людей у Сергія Анатолійовича від Бога, а свої знання та вміння він покращує на курсах з підвищення кваліфікації, має наразі вже вищу категорію. Крім того, за власним бажанням відвідує семінари-тренінги, тісно співпрацює з обласними ортопедами-травматологами, в яких час від часу стажується. У роботі завжди важливі розуміння й підтримка колег. Найбільше ж завдячує доценту Харківського державного медичного університету Віктору Зелінському, від якого отримав перші ази науки. З приємністю говорить медик і про свою сім’ю. Дружина - старша медсестра поліклініки, нині, щоправда, перебуває в декретній відпустці, адже 8 місяців тому в молодій родині медиків народилась донечка Злата, виховують ще старших синочків Тараса та Євгена.
Травматолог - це складна та потрібна суспільству професія. Адже лікарі цього профілю щодня борються з кістковими травмами й захворюваннями громадян, займаються лікуванням переломів, вивихів і підвивихів різного характеру тощо. Сергій Бескровний – досвідчений фахівець, а став ним завдяки відданості обраній спеціальності, прагненню йти в ногу з наукою, творчим пошукам і впровадженню інноваційних методів роботи. Сучасний лікар. Такими треба гордитися, саме такі, талановиті й перспективні, повинні очолювати травматологічні галузі на благо людей.