На вістрі журналістики Полісся

Ювілей – чудовий привід життєвих підсумків і чим вагоміші вони, чим більше значення мають для суспільства, тим яскравіша кругла дата та видатніша особистість.

Саме про таких людей краю йде цікава й повчальна мова в започаткованій декілька тижнів тому серії книг «Золоті імена Рівненщини». І перше з цих видань побачило світ під назвою «Незгасний творчості вогонь» про заслуженого журналіста України, голову обласної організації НСЖУ Дмитра Тарасюка. Він у червні зустрів своє 60-ліття. Понад дві третіх книги присвячені розповідям про ювіляра його відомих в області і в усій Україні колег-журналістів, серед яких ветерани «Сарненських новин».
У непростий «перебудовний» радянський період Дмитро Володимирович очолив колектив Дубровицької районки «Поліський маяк». І зумів наповнити газету дійсно перебудовним змістом, стати на вістрі гострих проблем журналісти і життя потерпілого від чорнобильської радіації району. «Він ішов проти тоталітарної системи відкрито і чесно, за ним ми були, наче за кам’яною стіною», - згадує тоді молода журналістка, а нині власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр» Інна Омелянчук. Дмитро Тарасюк не голослівно, а конкретною творчою діяльністю подав колегам по перу, тисячам читачів приклад активної громадянської позиції, прагнення до позитивних змін, без чого деградувало суспільство. Він відразу після закінчення середньої школи пройшов чудовий десятилітній вишкіл у досвідчених майстрів пера рідної Гощанської районки. Наполегливість і непересічну обдарованість юнака тепло згадують у книзі його тодішні наставники, нині відомі сивочолі письменники Петро Гуменюк і Спиридон Кравчук. А теперішній його керівник, голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олег Наливайко, в недавньому минулому очільник НСЖУ, у своїй статті-побажанні зазначає, що доля подарувала йому справжнього друга, соратника, з яким до знайомства було чимало спільного. Адже обидва служили у військово-морському флоті на Балтиці, обидва навчались на журфаці у Львівському університеті, працювали редакторами в молодіжних газетах, згодом - на телебаченні.
Так, після творчої роботи в районних газетах Дмитру Володимировичу довірили керувати обласним молодіжним виданням «Зміна» і знову на історичному крутосилі початку 90-х років минулого століття. Часопис сміливо висвітлював бурхливі процеси національного відродження, «прощання» з комуністичним минулим. Як згадує доцент журфаку МЕГУ Віктор Мазаний, показовим у цьому плані була публікація в «Зміні» матеріалу про пам’ятники Леніну в Сарнах і Рівному, необхідність їх повсюдного демонтажу. У газетній статті йшлося, зокрема, що фігура вождя в Сарнах була на 5 см вища, ніж в обласному центрі, і її зробили… засуджені, які відбували покарання в Катеринівській виправній колонії. Як і передбачав редактор, публікація мала колосальний резонанс. Компартійна влада з цього приводу провела ціле розслідування з метою притягти до відповідальності журналістів молодіжки. Були й інші сенсаційні на той час публікації, що робили «Зміну» все більш читабельною на Рівненщині і Поліссі зокрема.
Новації як з ідейного наповнення газети, так і з впровадження технічних новинок Дмитром Тарасюком, його непересічні творчі знахідки під час подальшої роботи на телебаченні цікаво описала в статті «Талант буває багатоформатним» колишній кореспондент Сарненської районки Тетяна Ляшенко. Згадала і його безкорисливу допомогу, коли тяжко захворіла та вимушена була їхати за кордон робити операцію на серці.
Інший не менш відомий ветеран «Сарненських новин» Георгій Александрович, теж представлений у книзі цікавим матеріалом про ювіляра - «Особистість з багатьма іпостасями». Розпочинає його так: «Нашій обласній організації, та й Національній спілці журналістів України загалом, безперечно, дуже пофортунило, що в її лавах ось вже 35 років перебуває і плідно працює добре знаний у державі земляк, від Бога обдарований багатьма талантами, - Дмитро Володимирович Тарасюк. Це він тільки з йому притаманним новаторством і сміливістю творив нові обличчя та інший стиль діяльності комунальної та молодіжної газет так званого періоду перебудови та розпаду СРСР». Автор, член секретаріату обласної організації НСЖУ, відзначає нинішню активність, ініціативу та безкомпромісність керівника спілки журналістів Рівненщини у вирішенні проблемних питань районних часописів Полісся. Дмитро Володимирович багато років є членом редакції фахового журналу «Журналіст України», де теж оперативно висвітлює актуальні професійні проблеми й не тільки.
Як ніколи раніше, ширяться міжнародні контакти нашої спілки, завдяки ініціативам її очільника. Один з прикладів цього наводить у книзі костопільський журналіст і письменник Олександр Намозов. Разом із головою Міжнародної асоціації журналістів Хендріком Кошчельним, за підтримки Фундації культури Польщі Дмитро Володимирович організував виставку робіт фотожурналістів Рівненщини в Республіці Польща. На ній серед інших медіамитців свої оригінальні роботи представив кореспондент «Сарненських новин» Василь Сосюк.
Хоча майже два десятиліття Дмитро Тарасюк працює представником Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Рівненській області, але час від часу виступає у ЗМІ щодо наслідків Чорнобильського лиха, інших болючих питань Поліського краю. У книзі читач знайде довгий список його публікацій в газетах, а окремі з них подаються повністю. І про самого ювіляра цікаво дізнатися з його інтерв’ю колегам з промовистими заголовками «Не замкнутись у буденних турботах» та «Журналіст має бути людиною вільною – і від чиновників, і від приналежності до політичних партій».
А ще життя та діяльність Дмитра Володимировича відображають десятки фото з родинного альбому. Серед них зафіксований момент вручення йому Президентом Віктором Ющенком посвідчення заслуженого журналіста України у 2007-му, а також мить отримання письменником Василем Титечком посвідчення члена НСЖУ з рук очільників Спілки Ігоря Лубченка та Дмитра Тарасюка у 2010-му. (Має бути у фотоархіві «СН»).
Загалом у першому виданні серії «Золоті імена Рівненщини», присвяченому ювілею очільника облорганізації НСЖУ, читач знайде і багато інших штрихів до його портрету. Тому книга «Незгасний творчості вогонь» буде цікава як для колег по перу різних поколінь, так і для широкого кола читачів.