Окрилена піснею доля

Почуєш чарівну пісню - і хвилювання стримувати немає сил. Ціла гама піднесених почуттів хвилею накриє душу, забувається дріб'язкове, буденне, летиш разом із мелодією в далину мрій, щемних роздумів про любов до всього світу. Ті, хто володіє мистецтвом співу, окрилений піснею, здатною підкорити увагу й емоції всіх у залі, здаються людьми особливої долі, особливого знання шляху до повноти життя та щастя.

Алла Криницька із Сарн полюбила пісню з раннього дитинства, наполегливо та натхненно вчилась співати, а головне - своїм виконанням передавати, краще сказати, дарувати слухачам незвичайну чарівність пісенного твору. Жителі краю, які побували на концертах з участю Алли, не приховують щирого захоплення її вокальним талантом. І в розмові з молодою співачкою відчув, як раз по раз виблискує поезія самобутнього сприйняття життя та його образне одухотворене пісенне відображення.

- Усе: і радісне, і сумне розповість пісня, - каже співрозмовниця. - Вона найвиразніша мова, художник надзвичайно красивої картини, відкривач потаємних прагнень людського серця, вихователь розумного, прекрасного.

Співоче обдарування в Алли формувалось у родині. Її дідусь Микола був добрим скрипалем, а бабуся Євдокія співала в церковному хорі Свято-Троїцького храму в Доротичах, тоді села, нині однойменного мікрорайону Сарн. Шанують пісню і батьки Галина та Яків. Благотворний вплив сім'ї та живе захоплення дівчини музикою визначили її майбутню професію. Алла з усмішкою згадує:

- У хату дідуся сходились на вечорниці молоді й старші любителі музики та співу, господар акомпанував виконавцям пісень. Малою спостерігала за цим, спочатку підспівувала сама, згодом на прохання гостей співала, мене хвалили. Відтак усе більше захоплювалась тим, без чого нині не уявляю своєї долі. Крім того, з бабусею Євдокією ходила в храм, уважно слухала спів хору, з часом стала хористкою. Тепер понад півтора десятиліття керую хоровим колективом Свято-Троїцької церкви.

Алла вчилась у Сарненській школі № 2, де її обдарування помітив і підтримав учитель музики й відомий самодіяльний композитор Петро Мацков. Якось у заклад завітали почесні гості зі США, які займались благодійництвом на Рівненщині. Почувши, як співає Алла, один з них схвильовано подякував дівчинці та подарував листівку з видом на Капітолій, написавши "Радянській дитині, яка співом утверджує мир на Землі". Вона й досі зберігає незвичайний подарунок. Згодом Алла стала ученицею музичної школи, після закінчення якої поступила в Кременецьке духовне училище, де опанувала фах регента церковного хору та викладача Закону Божого. З глибокою вдячністю згадує настанови викладача з вокалу Анастасії Корчинської. Особливо її слова про те, що мало просто мати дар, треба багато працювати, аби він розвивався, постійно горів творчістю. На її уроках головним була робота над диханням, чіткою артикуляцією, правильний виспів кожної голосної літери. Досвідчений викладач наполегливо вчила, як співом переконати слухача, донести до його душі та серця зміст твору, самому пережити сказане в пісні.

Потім Алла Криницька продовжила освіту в Рівненському державному гуманітарному університеті на музично-педагогічному факультеті. І там її вокальні здібності приємно дивували викладачів. Зокрема багато працював над розвитком співочого таланту землячки відомий музикознавець, доцент Ярослав Кульчицький. Вона з вдячністю сприйняла його настанови, поради невпинно черпати з цілющого джерела фольклору мелодику та зміст народних пісень, відчувати дух епохи, характер народу. Бо саме в піснях відкриваються його найсокровенніші прагнення, роздуми над дійсністю, пошуки ідеалу.

І Алла виправдала сподівання своїх педагогів. Уже на першому курсі в числі кращих студентів взяла участь у Всеукраїнській олімпіаді музичного мистецтва в Одесі, де блискуче виступила. Її нагородили дипломом лауреата за вокально-технічну впевненість у виконанні творів класичного репертуару. І це не дивно, бо тоді й тепер у репертуарі співачки чільне місце посідають твори класичного мистецтва. Зокрема, арії Тоски з однойменної опери Пучіні, Батерфляй ("Чіо-Чіо-сан") того ж автора, Віолетти з "Травіати", Верді, Іоланти з однойменної опери Чайковського та багато інших шедеврів музики. Але рідну українську пісню Алла Криницька виконує з особливим піднесенням. У її виконанні самобутньою красою звучать "Ой я дівчина Полтавка", "Лугом іду", "Плавай, лебідонько", "Ой не світи, місяченьку…", "Коли розлучаються двоє…" на музику класиків українського музичного мистецтва. Відтак співоча творчість Алли Криницької постійно збагачувалась ще й роботою над творами духовного піснеспіву.

Зовсім молодою прилучилась до керівництва церковним хором у рідному місті, є зразковою парафіянкою Свято-Троїцького храму. Віра в Бога, християнські чесноти надихають жінку якнайповніше передати людям величність і красу духовної музики та співу. Разом з іншими парафіянами побувала в багатьох святих місцях православної віри. У складі групи паломників відвідала Єрусалим, побачила стіну Плачу, Галілейське море, річку Йордан, гору Єрмон, про які тільки читала в Біблії.

Цікавим і повчальним був для Алли і міжнародний фестиваль духовної музики в польському місті Гайновці, де виступали хори з православних церков не тільки країн Європи, а й з Кенії. Поїздки, враження, спілкування з віруючими колегами благотворно впливають на творчий розвиток таланту співачки і регента церковного хору. Віднедавна Алла Криницька стала працювати методистом районного відділу культури. Її репертуар поповнився новими піснями місцевих композиторів, зокрема, Віктора Торчика. Ллється чарівна пісня, звучить дзвінкий, ясний, сильний, чистої інтонації голос Алли Криницької. І враження, викликані чудовим вокальним мистецтвом, здається, наповнюють нас внутрішньою красою. Ба більше - змушують шукати цю красу в усьому, з чого складається наше буття.