Опубліковано СН
Автор Василь Сосюк.
Сбылось пророчество пророков:
Пречистая Дева от Духа Святого
Зачала и рождение младенца
Господа Иисуса Христа ждала.
Тех чувств духовной радости
Богородицы не описать, когда
Пришло время Богомладенца ожидать.
Пришлось далёкий путь Ей одолеть.
Из Назарета в Вифлеем вдвоём
Из Иосифом святым собрались в путь
И сопровождал их архангел Гавриил.
Когда пришли в Вифлеем,
Не оказалось места им одним, чтоб
Хоть немножко отдохнуть. Пещерка
Их всех приняла, что на окраине села,
Туда пастухи свой скот загоняли,
Когда ненастье ожидали. Матерь
Божья удивляется. Что за дивное
Чудо глазам Её представляется:
Пещера с яслями для Неё, как
Царская палата, открывается.
Зимой вся природа оживёт и всё
Вокруг благоухает, все небесные
Светила землю сетом озарили:
Дева Мария Предвечного Бога
Рождает и после рождества Девой пребывает.
И слышно ангельское пенье, и во всех
Человецех Божье благоволенье,
И пастушки, что стадо стерегли,
От ангелов весточку приняли:
Спаситель мира родился и
В яслях пеленами повился.
Спешите Царю мира поклониться
И лицезрением Его насладиться.
Звезда дорожку освещает,
Пастушков к пещерке провожает,
Ягнятки тоже хотят знать,
Куда хозяева спешат.
Вслед за ними побежали
И лежащему в яслях Царю славы
Свой поклон отдали.
Бессловесные ягнятки
Дыханьем нагрели царскую палату.
И вот раздался тихий звон,
Три цари из Персии пришли,
И колокольчики звенят,
И в трубы ангелы трубят,
Всему миру глася:
«Слава в вышних Богу и на земле
Мир, в человецех – благоволение.
Славные цари с дарами пришли,
Смирну, злато, ладан принесли».
И мы тоже рождённого Христа прославляем,
Свой поклон отдаём.
Галина РОГУЛЁВА,
г. Сарны.
Свято хай зігріє кожного із нас
Хай в домівці вашій будуть мир і спокій,
Свято хай зігріє кожного із нас.
Помисли і плани будуть хай високі,
Щоб надії вогник не змалів - не згас.
Хай вітри негоди відійдуть в минуле
І до нас дороги більше не знайдуть.
Хай здоровим буде серце ваше чуйне,
Барвінковим цвітом вистелена путь.
Тамара КИРДІЙ,
смт. Степань.
Із Новим роком!
Мов чистий аркуш, випав білий сніг,
І хочеться по ньому написати
Минулого життя шалений біг,
Щоб знову, наче книгу, прочитати.
Та тане сніг і розтають слова,
Дощу краплини впали на долоні,
З-під снігу пробивається трава,
Але вона у холода в полоні.
А десь на трійці Новий рік летить,
Мов друг жаданий, стане на порозі.
Та зупинити цю прекрасну мить
Найкращий чарівник, на жаль, не в змозі.
Є мрії в нас, і віра, і любов,
І їх ніхто не зможе відібрати,
Тому повторюю я знов і знов:
«Кохайте, поки хочеться кохати».
Ідіть до заповітної мети
Крізь заметіль і грози крок за кроком,
Бо щастя всім судилося знайти,
Лиш щиро всім скажіть: «Із Новим роком!».
Благополуччя і любові всім,
Нехай здійсняться мрії і бажання,
Хай негаразди обминають дім,
Хай у душі завжди цвіте кохання!».
Тетяна КОРНІЙЧУК,
м. Сарни.
Зимонька прийшла
І знову віхола кружляє,
Стежки-дороги замітає.
Вкриває все біленьким пухом,
І віє вже морозним духом,
І льодом сковує річки,
Малі озерця й потічки.
У гості зимонька прийшла
Розваги різні принесла:
Сніжки і лижі, ковзани…
Радіють всі оцій зимі!
Хай всміхнеться щастя всім!
Сипле-сипле білий сніг,
А мені здається – сміх
Скрізь лунає у просторі
По безмежнім чистім морі.
Вітер гілку пригорнув,
Снігу пригорщу сипнув.
Сміх дзвенить-дзвенить все ближче,
По гілках стрибає вище,
На вершечку зупинився,
Проти сонця заіскрився.
Чи бринить повітрям даль,
Чи видзвонює кришталь?
Чистий килим все вкриває,
Пісня – скрипки струн торкає,
І пливе землею всюди:
- З Новим роком, добрі люди!
Хай всміхнеться щастя всім,
Загляне у кожний дім!
Надія СВИЩЕВСЬКА,
м. Сарни.
Час
У круговерті і не помічаєм,
Як час летить, скажений час,
Немає в нас ні ласки, ні бажання,
Щоб зупинити час хоча б на раз.
І так із дня у день не бачим,
Не помічаєм вічної краси:
роси, зорі, світнків і колосся,
Нема в людей натхнення й доброти.
У метушні летять секунди, миті,
Яких чекали вжн давним-давно,
А за вікном такі красиві липи,
Опале листя, як в старім кіно.
Поникло все і тихо стало,
Нема вже злої метушні,
Тож зупинись і ти, подумай,
Чого немає у твоїм житті…
Анна КУБАН,
с. Федорівка.
Тебя единственную жду…
Хожу осенними утрами,
Топчу опавшую листву.
И всё, что было между нами,
Святой любовью назову.
И почему же так случилось,
Что мы наказаны судьбой?
Необратимое свершилось –
Ты не моя, а я не твой.
Глаза, и губы, и колени
Я с упоеньем целовал,
И запах под окном сирени
К нам доходил на сеновал.
И в теле, глазах усталость
Напоминает о Творце,
Пришедшая считает старость
Мои морщины на лице.
В погожие, и в дни ненастья
Тебя единственную жду.
Моя любовь, моё ты счастье,
Я всё равно тебя найду.
Не всё подвластно матушке-природе,
Хоть, понимаю, время уж не то,
И все-таки услышу вдруг: - Володя,
Накинь на плечи мне пальто.
Владимир ГРОМОВ,
пгт. Клесов.
С кем ты пьёшь бессонницу
С кем ты пьёшь бессонницу,
С кем рассвет ты зришь?
Радуешься солнцу
И под блюз молчишь?
Над рекою играешь в камешки
Не с моим ты сыном, а жаль…
Журавлей провожаешь стаи,
Грустный взгляд устремляешь вдаль…
А зимою, положа руки на плечи,
Под тихий треск в камине,
Кому-то даришь речи,
Звучащие ненужными отныне,
Как уходящий тихий вечер…
Оксана ТКАЧ,
м. Сарни.