Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Приємна новина блискавкою облетіла місто: переможцем у номінації «Бізнес» проекту «Гордість Рівненщини» за підсумками Інтернет-голосування став генеральний директор Сарненського заводу металевих виробів Андрій Циганенко.
Напевно, не для багатьох, навіть у райцентрі, знайоме це прізвище, і ось така несподівана перемога. Зрештою, це тільки так здається, адже кроки молодого керівника досить упевнені та переконливі. Про це свідчать результати роботи підприємства, яких досягають виробничники під керівництвом Андрія Володимировича.
Молодий керівник одного з найбільших заводів району викликає симпатію відразу. Відвертий і щирий у роздумах, висловлюваннях не лише щодо діяльності трудового колективу, який очолив порівняно недавно, – майже два роки тому. Привертає увагу кожного, з ким спілкується, життєвою позицією, аргументованістю, наполегливістю. Робітники Сарненського заводу металевих виробів з повагою ставляться до директора, який серцем і душею вболіває за життєдіяльність великої виробничої родини (працює понад 350 чоловік), яка, до слова, мало не щодня поповнюється. А весною її кількість досить відчутно зросте, стверджує Андрій Володимирович. Отже тут вибудовується хороша перспектива на майбутнє багатьом землякам щодо працевлаштування.
Сказати, що генеральний живе колективом, його проблемами - нічого не сказати. Ще задовго до 8 ранку в його кабінеті працює комп’ютер. Фломастером робить позначки на своєрідному настінному календарі, де передбачає як поточні, так і завдання на місяць, на перспективу.
- На традиційній щоденній виробничій нараді, яку проводимо зі спеціалістами, керівниками підрозділів, кожен звітує, що вже зроблено з приводу тієї чи іншої намітки, - пояснює Андрій Володимирович, піймавши запитальний погляд. – От, скажімо, певний час дошкуляла проблема відсутності гільйотинних ножиць. Одні на підприємстві є, але у зв’язку зі збільшенням замовлень назріла потреба мати досконаліші, їх уже придбали. І на календарі, дивіться, це слово закреслено.
Збільшення замовлень? Так. З приходом Андрія Циганенка на підприємство, образно висловлюючись, закипіла робота.
…Газорізальник Валерій Ткач з цеху штампування уважно слідкує за металевим листом, якого вогневий пучок «розрізує» на квадрати. Робітник сидить за пультом і лише регулює кнопками без усіляких силових рухів, жестів. Пощастило перекинутися з Валерієм кількома словами. Працює на заводі 24 роки, спочатку розмітчиком, а нині - газорізальником: «Платять, звичайно, від виробітку, але менше тисячі гривень на місяць не буває».
Посміхаючись, підійшов на хвилину робітник цього ж цеху Василь Копищик, побачивши фотокореспондента Василя Сосюка, свого колишнього однокласника. І він зайнятий роботою, а коли усміхається, значить усе гаразд.
Під керівництвом кваліфікованих спеціалістів, виробничників працюють преси, гільйотинні ножиці, машини для плазмової різки металу, рубки сортового прокату й ін. Без зайвої метушні, зі знанням справи заводчани несуть трудову вахту. Приємно спостерігати за їх стараннями, вдячними поглядами, в яких мимоволі читається: «Ну як, директоре, не підведемо?». Цех Владислава Крестинського працює без перебоїв. Всі задоволені, що є замовлення. А керівник підприємства не зупиняється на досягнутому. Радий, що до пропозиції російських партнерів приєдналися бажаючі мати українську, точніше сарненську продукцію й у Білорусі, Естонії, навіть з Афганістану приїжджав покупець.
Опори ліній електропередач виготовляють і в цеху № 2, де начальником Володимир Лобасюк. Тут збирають, зварюють і комплектують та упаковують готову великогабаритну продукцію. Коли переступили поріг величезного просторого цеху, метрів до 20 висотою, мимоволі увагу привернув кран, яким керувала машиніст-кранівник 5 розряду Марія Цаковська. Майстер Наталія Кристинська, яка на підприємство прийшла в 1993 році, починала з прибиральниці, самостійно опанувала ази роботи за краном і, за рекомендацією начальника цеху, трудилася кранівницею 5 розряду, сьогодні з гордістю розповідає про роботу виробничого підрозділу, дивлячись на Андрія Циганенка, ніби рапортує:
- Готові кутники, ось завантажимо на потужний КамАЗ, що заїхав прямісінько в цех, а відтак - на комплектацію.
Андрій Володимирович додає: «А потім їх упакуємо, завантажимо у вагони – і в дорогу, у Росію. Благо, росіянам до вподоби прийшлися якість і строки виконання виробів і вони продовжують їх замовляти».
Коли проходили територією, що займає понад десять гектарів, її наче переділяє величезний кран, як незвичайний птах із розпростертими крилами на височенних ногах. Андрій Володимирович, помітивши нашу зацікавленість, зазначив, що цей тридцятитонний велетень після довготривалої перерви відремонтували і невдовзі задіють на відповідні роботи. Триває технічна підготовка колії для прийому залізничних вагонів. Поліпшуються умови праці робітників. Потроху оживають інші цехи. Стала до ладу нова лазня, другу ремонтують і незабаром вона прийматиме бажаючих. На першому поверсі облаштували газове опалення, почали готувати приміщення для переодягання робітників, ремонтувати гуртожитки.
Попри нагальні проблеми, знаходять кошти для придбання необхідного обладнання, зокрема закупили зварювальні апарати, машину для плазмової різки листового металу, газовий котел та ін. Заводчани регулярно отримують платню, торік, наприклад, їм виплачено 6,5 млн. грн., понад 2 млн. 700 грн. перерахували податків і зборів.
Життя не стоїть на місці. Це добре розуміє Андрій Циганенко. Він уміло тримає руку на пульсі часу. Передбачаючи перспективи дальшого розвитку підприємства, робить усе, щоб стати, як мовиться, на ноги, не зупинятися, а йти вперед, як зізнається, поки є сили. Задоволений, що хоча й зима, є пакет замовлень, який до весни, впевнений, поповниться новими пропозиціями.
- Слава Богу, ситуація стабільна, тож стараємося, хоч, безумовно, і важко, щоб завод працював безперебійно, зростав його імідж, а слово «робітник» звучало престижно, - говорить керівник. І обнадійливо задоволено додає, що на роботу просяться зварники, слюсарі, робітники інших спеціальностей. З часом, упевнений, усе владнається. Андрію Володимировичу вже нині є чим допомогти землякам, територіальній громаді. Так, заводчани обладнали ігрові майданчики в мікрорайоні Сахалін у райцентрі, на території дитсадка в с. Стрільськ. А як імпозантно виглядає центральна площа міста з оригінальною металевою конструкцією сцени… Директор запевняє, що й надалі будуть допомагати. І сердечно вдячний усім, хто підтримав його в проекті «Гордість Рівненщини». Це і гордість, і величезна відповідальність, і стимул для ще сумліннішої праці на благо міста, району, краю. Диплом-нагорода в номінації «Бізнес», за підсумками Інтернет-голосування, - на видному місці в кабінеті керівника. До слова, серед відзнак його діяльності і подяка за особистий вклад у соціально-економічний і культурний розвиток м. Сарни та зміцнення самоврядування засад міської громади у 2010 році за підписом тодішнього міського голови Леонтія Ніколайчука. Поряд з цією подякою несподівано бачимо… портрет незнайомки, виконаний аквареллю в пастельних тонах. На запитання, чия це робота, господар кабінету скромно відповів, що його. Виявляється, Андрій Володимирович художник! Залюбки малює, фантазує гамою кольорів, і в його, так би мовити, художньому активі чимало різнотемних картин, виконаних високохудожньо, зі смаком і любов’ю. Дивлячись на портрет і пейзажі, переконуєшся, що так зобразити мальовничі куточки краю, людей може тільки той, хто по-справжньому закоханий у життя, землю, є щирим патріотом Вітчизни. Недарма виборці виявили йому високе довір’я, обравши депутатом до районної ради. Це неабиякий кредит довіри, що зобов’язує Андрія Циганенка до ще відповідальнішого ставлення до дорученої справи.
Мимоволі торкнулися болючого питання діяльності цеху цинкування. Зрозуміло, справа для заводчан нова, а для сарненців незнайома, що викликає непорозуміння. Працювали на підприємстві солідні комісії, перевірки, які спостерігали за роботою цеху, брали аналізи, що не зафіксовують порушень технологічного процесу. І час покаже, чи розвіються побоювання земляків.
Подумалося, так аргументовано, зі знанням тонкощів виробництва заводський корабель може вести досвідчений висококваліфікований капітан. Звідки ж у Андрія Володимировича така впевненість, знання справи, бажання працювати, не озираючись на минуле підприємства? Натомість непереборне прагнення боротися, і то боротися, як сказав, постійно, щоб удосконалювати виробництво, аби люди мали впевненість і задоволення від роботи, а відтак і відповідну грошову нагороду за високопродуктивну працю. Адже за кожним робітником стоїть родина, її добробут. І підняти престиж заводу металевих виробів - справа честі. Щоб знали його не тільки в Росії, Білорусі, Естонії, а й далеко за їх межами.
Така життєва позиція Андрія Циганенка заклалася, очевидно, з коренів простої київської родини. Батько - потомственний робітник на будівництві, мати – продавець. Є ще молодший брат. Тож Андрієві самому довелося торувати стежку в самостійне життя. Закінчив одну з київських десятирічок. Працював робітником на заводі. Вступив до Київського інженерно-будівельного інституту на факультет промислового та цивільного будівництва. Сюди, мабуть, «потягло» батьківське ремесло. І вчився б далі, та відчув, що бракує самостійності, коштів. З четвертого курсу пішов працювати в одну зі столичних будівельних фірм. Спочатку бригадиром, майстром, виконробом, якого помітило керівництво за старанність, свіжість новаторської думки й наполегливість у роботі. Невдовзі Андрій Циганенко – начальник дільниці, заступник директора. Паралельно опанував другу вищу освіту за спеціальністю менеджер управління проектами. Ось що значить творчий характер, прагнення пошуку, удосконалення виробничого процесу.
Сам зі щирою відвертістю зізнається: «Я творець». Коли у 2009 керівництво компанії оголосило конкурс на відбір претендентів на посаду директора ТОВ «Сарненський завод металевих виробів», Андрій Володимирович успішно його пройшов, і 1 вересня того ж року приїхав у наше місто. І не розчарувався. Більше того, побачив, що є де, з ким і над чим працювати. «Моє завдання не розвалити підприємство, а вийти на намічені рубежі. Сподіваємось, через два-три роки досягнемо солідних показників». Допоможуть у цьому, переконаний керівник, люди, спеціалісти, на яких покладаються з усією відповідальністю та довірою. Бо хто не хоче жити спокійно, заможно, ростити й виховувати синів і дочок в достатку, любові до землі, яка дає нам сили та мужність переборювати труднощі? Тож дай Боже Андрію Циганенку й надалі наснаги в роботі, щоб росло підприємство. Вірить генеральний, що завдяки спільним зусиллям доб’ються запланованої проектної потужності, бо завод металевих виробів перспективний, потрібний не тільки жителям району та області, а й державі.
Раїса БРИЧКОВА.