Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Фото з сімейного архіву.
Дмитро Шабак у районі - особистість відома. Майже в кожному селі знають про його унікальні можливості лікувати недуги, зокрема опіки різних ступенів, продуктами бджільництва. Освоювати апітерапію почав ще понад 15 років тому. Нині про сарненського пасічника з вдячністю говорять ті, кому допоміг позбутися хвороб шкіри, щитовидної залози, дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту тощо. Сьогодні Данило Олександрович є віце-президентом Асоціації апітерапевтів України. Бджільництво - покликання його життя. Та це не єдине захоплення. Впродовж останніх років вирощує коней та овець, повсякчас займається доброчинністю.
Зустрітись з Данилом Шабаком домовились на тваринній фермі, яку придбав і реконструював ще два роки тому. Розташована вона на території села Чемерне. Та поки дістались туди з колегами по перу, довелось добряче поблукати… І ось, за широким лісовим масивом, на зрідка вкритому снігом полі вималювались споруди господарства. Зайшли в стайню, а Данило Олександрович саме розносить гривастим корми.
- Уже час прогулятись переможцю 18 Всеукраїнських змагань зі скачок, - мовив й узявся гнуздати вороного скакуна з милозвучною кличкою Імбир. У 2009-ому аплодував іподром Мирогощі, де в спортивних змаганнях посів перше місце. Кінь цей, у порівнянні зі звичайними, виглядає сильнішим, дуже розумний: жваво виконує всі вказівки господаря. Придбав його рік тому. Пишається й Кубриком, цей граційний красень теж був у числі переможців: посів четверте призове місце.
- Кінні заводи нині переживають не найкращі часи, - ділиться господар. - Більшість з них через фінансову неспроможність призупиняють діяльність, а коней розпродують. Уже придбав 16 лошат. Є також торійської породи, прості робочі. Коли буде приплід, реалізовуватиму, тож люди зможуть мати хорошу тяглову силу для виконання сільськогосподарських робіт.
Утримання коней - захоплення хоч і цікаве, та все ж потребує неабиякої затрати часу. Особливу увагу приділяє господар їх годівлі, зокрема якості продуктів, які, зазвичай, заготовляють всією родиною, а при нестачі весною докуповують. До раціону харчування входять традиційні сіно, овес, вимішаний рослинною олією та вітамінними преміксами, а жеребцям-плідникам ще й сирі курячі яйця додає: в них міститься особливо важливий комплекс вітамінів.
І хоч би яких затрат потребувало їх утримання, навіть поїздка автомобілем найдорожчої марки не замінить катання верхи на коні. Поскакати з вітерцем не лише приємно, а й корисно для здоров’я. Кожна прогулянка - сеанс іпотерапії: відпочинок для душі й користь тілу. Тож улітку в господарстві Данила Шабака велелюдно. Багато столичних друзів приїздять сюди, аби відновити сили, збагатитись природною енергією. Ледь не щодня привозить у господарство свою родину. Разом відпочивають і працюють.
А потрудитись тут і справді є над чим, адже, крім коней, чоловік тримає 15 вівцематок і стільки ж ягнят. У народі кажуть: «Вівця в домі – це і свита, і губа сита». Бо як корисне для здоров’я молоко, так і теплі речі є.
- Вовна теж має лікувальні властивості, - наголосив Данило Олександрович. – Виготовити з неї можна ковдри, ватники, капці тощо. Люди, які придбали бодай щось зроблене з цієї сировини, завжди задоволені.
М'ясо овець, вирощених у господарстві Данила Олександровича, теж не поступиться якістю іншим видам, бо годує їх лише натуральними кормами. І хоч доглядати за стадом заняття копітке, не шкодує, що захопився відродженням народного промислу. Проте основою життєдіяльності Данила Шабака є пасічницька справа.
- Відколи став на ноги й побачив у саду вулики з бджолосім’ями, відтоді й не розлучаюся з ними, - каже, посміхнувшись.
Нині має 48 вуликів із бджолосім’ями, частина з яких - у господарстві в Чемерному. Ази медової науки передали йому батько й дідусь. З раннього дитинства прищеплювали хлопцю любов до лікувальних комах. А щодо апітерапії, зацікавився нею, коли недуга раптом скувала його тіло. Лікарі діагностували тяжке захворювання, затим схуд аж на 18 кг. Та найбільш гнітючими були зауваження медиків, мовляв, помре «ходячи».
Довго оббивав пороги закладів медицини, та істини не знайшов, адже в кожному ставили новий діагноз, а значить і лікування належного не було. Це й зумовило застосувати продукти бджільництва. І як не дивно, вже після декількох спроб відчув покращання. Затим узявся активно вивчати апітерапію. Наука ця особлива, має широкий спектр лікувальної дії. Тож, проекспериментувавши декілька рецептів на собі, почав пропонувати їх рідним і друзям. Використовували не лише мед, про лікувальні властивості якого знають фактично всі, а й прополіс, пергу, забрус, пилок, маточне молочко тощо.
Багато рецептів Данила Шабака люди застосовують уже самотужки. Із числа найдоступніших: витяжка прополісу на вершковому маслі. Щоб приготувати його, необхідно взяти 1 частину прополісу, 4 – вершкового масла. Затим розігріти його на легенькому вогні, вкинути подрібнений прополіс. Після чого ще 5-7 хвилин варити, знову ж таки на легенькому вогні. Процідити через 1 шар марлі – і ліки готові. Допомагають вони при хворобах верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту: язвах, гастритах. Вилікувати залізодефіцитну анемію, наголосив, допомагає перга: 0,5-1,5 ч.л. вживати двічі на добу.
Та здебільшого звертаються до пасічника особи, які обварилися окропом чи постраждали при пожежі тощо. Не погрішу, коли відзначу, що візитівкою його пасічницького захоплення якраз і є лікування опіків різних ступенів продуктами бджільництва. Воістину великий дар має цей чоловік, бо коли переглянула фотографії й відео пацієнтів, в якому стані звернулися й після одужання, то результати приголомшили. Та й з перших уст чула, що ліки його дуже ефективні. Данило Олександрович успішно поєднує продукти бджільництва. Має в наявності й власні лікувальні композиції: «Апібальзам», «Апідан» тощо.
Пасічник звик, що до нього ледь не щодня звертаються за допомогою. Будь-якої миті двері його оселі можуть прочинити хворі не лише з Рівненщини, а й інших регіонів і світу в цілому. Лікував мешканців США, Польщі, Канади…
Спершу, як і належить, вивчає ступінь опіків, прогнозує успішність свого лікування, і коли бачить, що впорається, береться за справу. І що, скажіть, може бути приємнішим за можливість допомогти людині, яка знемагає від болю. А щоб підвищити рівень самоосвіти, свого часу пройшов курси апітерапії при Національному інституті бджільництва ім. Прокоповича.
У благородній справі йому активно допомагає дружина Марія. Залучає й дітей, яких у сім’ї семеро. Родина ця, без сумніву, слугує прикладом іншим. Бо повчитися тут можна не лише лікуванню бджолиними продуктами. Данило Олександрович з дитинства прищеплює малечі любов до пасіки й звичайної сільської роботи. «Бо важливо, щоб, ставши дорослими, не боялися опустити руки в холодну воду», - зауважив. Сердечні любов, доброту й ласку Шабаки віддають не тільки рідним синам і донькам: подарували радість сімейного щастя дівчинці, яка в п’ять років залишилась сиротою. І все в їх родинному гніздечку так, як і повинно бути в християнській сім’ї: панують повага, злагода, затишок.
Мабуть, душевна доброта й щирість забороняють Данилу Шабаку залишатись байдужим до хворих і знедолених, які звертаються з проханням у вирішенні наболілих проблем. При можливості допомагає всім. Чоловік переконаний: кожен благородний вчинок повертається сторицею. Скільки хороших справ зробить людина, такі шанси має досягти в житті успіху.