Back to top

Добре ім’я людини

Із селянина став хуторянином

Із дев’яти будинків нашого хутора найближче до станції Тутовичі була розташована хата Адама Губені, в якій мешкав із дружиною Кланею, моєю двоюрідною сестрою.

Працював чолов’яга обхідником залізничних колій і заробляв порівняно з іншими непогано. У роки Другої світової війни хуторяни від обстрілів як фашистів, так і радянських військ ховалися в нашому погребі. Так-от, Адам Губеня, живучи далеченько від нас, ліз до схованки по-пластунськи. Дуже чоловік боявся, що внаслідок бойових дій стане жертвою однієї з воюючих сторін, або ж, можливо, третьої сили… Добре зваживши ситуацію, все ж переїхав...

Вдячна Богові, що можу прислужитися церкві й людям

Проскура - символ церкви, знамення вічного царства Божого. Хліб у храмі - символ Христа: «Я є Хліб життя» (Ін. 6:48). Якщо щоденний хліб живить людське єство, то Христос через хліб небесний залучає нас до повноти божественного життя у вічності.

Невід'ємною частиною літургій у церкві є проскура, а послух проскурника має особливе значення. У цієї богоугодної справиа безліч тонкощів, таємниць і сокровенного діяння. Детальніше про виготовлення проскур розповіла парафіянка місцевого храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії Надія МАРИНІНА, яка вже впродовж семи років їх...

Валерій Левшунов присвячує перемоги своїм вихованцям

Напевно, найщасливіша в житті миттєвість – це виховати в собі чемпіона, адже наповнити чашу раціонального світосприйняття дається не кожному: і тому, хто навчає, і тому, хто отримає цей продукт знання.

Проте вчителю фізичного виховання Сарненської ЗОШ № 2 і за сумісництвом тренеру відділення футболу КДЮСШ м. Сарни Валерію ЛЕВШУНОВУ за свою життєву ходу вдалося професійно поєднати і одне, і друге, і багато чого іншого, бо ж виховав і продовжує виховувати не одного чемпіона. Насамперед, чемпіона в душі, моральних якостей, врешті-решт – чемпіона-Людину.
Ще навчаючись Сарненській ЗОШ № 4,...

Взірець порядності й доброти

З давніх-давен професія медсестри є винятково жіночою. Можливо, тому, що душа й серце жінки – це невичерпні джерела милосердя, доброти, мудрості, терпеливості, розуміння, жертовності.

Фах медичного працівника є найважливішим і найвідповідальнішим за життя людини. Це покликання, яке часто є ледве помітним, але завжди вкрай значущим. Медична сестра – це ноги безногого, очі сліпого, уста тих, хто безсилий, джерело впевненості та надії для всіх хворих і повсякчас перший помічник лікаря. У відділенні анестезіології та реанімації КЗ «Сарненська ЦРЛ» старшою медсестрою працює Галина БЕСПАЛОВА.
45...

З грядки господаря чи в супермаркеті?

Погодні умови, якими наділила Україну природа, ідеальні для вирощування органічної продукції. І клімат у нас сприятливий, і грунти, порівнюючи з землями Західної Європи, родючіші. Однак сільське господарство з року в рік занепадає.

Часто проїжджаючи населеними пунктами спостерігаємо занедбані земельні ділянки, що облогують, - люди просто не хочуть на них працювати. Адже навіщо це їм, якщо замість доходу тільки втрати?
От і крокуємо на ринок, де часто продавці свіжих овочів вдаються до хитрощів, щоб видати зів’ялі плоди не першої свіжості за такі, що нібито щойно зібрані з грядки. Тому...

Прагнув, аби важливі віхи історії краю залишились нащадкам

Пам’яті історика та краєзнавця, члена Національної спілки краєзнавців України, прекрасної та душевної особистості Олега ПАНЬКА присвячується

Гілка білоруського роду проросла на Сарненщині

Олег Панько завжди з гордістю розповідав про свій славетний рід. Адже ще в минулому столітті гілка білоруського роду Некрашевичів проросла на сарненській землі. Нині це вже знана поліська родина з захоплюючою історією. Натомість її прямий нащадок Олег Миколайович із молодості й до останнього подиху переймався долями видатних і славетних мешканців Сарн, району, області в цілому. Він прагнув якнайбільше...

Онуки перейняли дідову науку

У списку «Гордість Сарненщини» серед відомих людей, які своїм життям пов’язані з нашим краєм, є ім’я Павла РАТИЧА, ветерана Великої Вітчизняної війни, художника.

Павло Ратич родом із села Низи, що на Сумщині. Саме туди повернувся в 1945 році після демобілізації й працював агрономом (перед війною в Боромлі закінчив сільськогосподарський технікум). Переважна більшість його учителів мали наукові ступені. Багатьох у 1937-1938 роках репресували чи розстріляли. У закладі Павло навчався разом із майбутньою дружиною Марфою Михайлівною. Вона чекала його всю війну, яку пережили та дивом вижили. У те...

Педагог із великим серцем і щирою душею

Педагог від Бога, учитель з великої літери. Вона як пастир, лікар і психолог. У неї свого часу загорілася Божа іскра, а це дано не всім, а тільки обраним, які не лише самі горять, а й уміють запалювати душі інших, бо вчитель – не професія, а стан душі людини - так можна сказати про Ганну БОРТНИК, викладача біології Сарненського районного ліцею «Лідер».

Стежка пролягла від Закарпаття до Полісся
З дитинства батьки прищеплювали Ганні Бортник любов до праці, а особливо до книг. Адже саме з них дізнавалася про минуле та день сьо¬годнішній, вони вели її в захоплюючу подорож, розповідали, як...

Професіоналами не народжуються, ними стають

Лікар - найгуманніша професія на землі. Це спеціальність, без якої суспільству не обійтися в будь-якому стані: чи то мир, чи війна.

Перед працівниками медичної галузі повсякчас стоїть героїчне завдання – рятувати людські життя. Воістину правий був Антон Чехов, коли писав, що професія лікаря — це подвиг, причому буденний. І тим, хто хоче обрати такий фах, варто серйозно обміркувати, чи готові до щоденного подвигу, бути відповідальними за життя інших людей, серед яких дорослі й діти. Не одному поколінню жителів Сарненщини відоме прізвище Сергія БЕСКРОВНОГО, лікаря-травматолога Сарненської...

Заняття спортом сили додають

Напевно, ніколи не перестану захоплюватись силою волі, терпінням й оптимізмом вихованців заслуженого тренера України Олександра Фесовця та його колеги -директора фізкультурно-спортивного клубу «Повір у себе» Олександра Цицюри. Вони воістину першовідкривачі! Мудрі, наполегливі й терплячі у своїх пошуках, стараннях повернути віру, впевненість у собі тим, кого, на жаль, обділила доля.

Донедавна, будемо відверті, замовчували про них, ніби не помічали.
Серед них і 46-річний Михайло Наливайко з віддаленого села Кричильськ, його не лякають ні кілометри, ні труднощі в ходьбі, ні…
Не пощастило...

Династія родини Кузьмичів

На Львівській залізниці трудиться чимало працьовитих людей. Серед них і династії, коли від прадідів любов до професії передається синам, донькам, онукам, правнукам, які все своє життя присвячують улюбленій справі. Є такі й на Сарненщині.

Якось, перегортаючи сторінки гарно ілюстрованої книги «Перша колія», приуроченої до 150-річчя утворення залізниці, прочитав про місцевий відокремлений підрозділ Сарненської дистанції сигналізації та зв’язку. Зокрема про те, що значного технічного розвитку та визнання як дисциплінованого, працьовитого й високопрофесійного колективу дистанція досягла за часи...

Лікував поранених бальзамом «Апідан»

Чверть століття лікує хворих продуктами бджільництва Данило ШАБАК. Приватний підприємець, депутат міської ради та почесний апітерапевт України зробив неоціненний внесок у розвиток апітерапії не тільки на Сарненщині, а й в Україні, досліджуючи, вивчаючи, розробляючи та впроваджуючи різноманітні методи бджололікування в практику.

Довелося бачити фото тих, хто вже втратив надію бути здоровим – повірте, на них не можна дивитися байдуже. І хворих поставив на ноги Данило Олександрович.
Апітерапія спонукає організм до самовидужання, розповідає цілитель. Це дуже багатогранний метод: 99% хвороб можна...

Останній перший дзвоник

Для вчителя, який віддає школі та своїм учням усього себе, завжди трагедія, коли він залишається без улюбленої роботи. 2013-ий став останнім навчальним роком у житті Тамари СТАНКОВОЇ, вчителя англійської мови Сарненської гімназії. У дні перед святом першого дзвоника Тамара Володимирівна тільки й жила спогадами про своє вже минуле освітянське життя.

…Він мелодійно задзвенів у руках першокласниці на плечі випускника, й десь у глибині її душі щось спочатку зажевріло, потім почало розгорятись, зростати й раптом спалахнуло невгасимою ватрою, кольнуло в грудях, запекло, але не спопелило, лише...

Слов’янськ залишився в моєму серці

З Миколою КОЛОЇЗОМ познайомилася, побувавши в минулому році на великому родинному святі в селі Тріскині на Святу Трійцю.

Вперше за останні 30 літ уся сім’я зібралася разом. Для цього чимало зусиль доклав саме він, наймолодший син. Найстаршу подружню пару, яка прожила разом 60 років: Миколу Фомича та Ганну Михайлівну Колоїзів - добре знають у населеному пункті. Вони збудували власний дім, народили й виховали 8 дітей, мають 32 онуки, 12 правнуків. Ганни Михайлівни вже два місяці як не стало, розповів Микола. До речі, він не тільки славний будівельник, а й має активну життєву позицію, а...

Піснею виховує суспільство

Коли присвячуєш кожен день улюбленій справі, незважаючи на те, де перебуваєш: вдома чи на роботі - отримуєш неабияке задоволення від життя, яке робить тебе по-справжньому щасливою людиною. А якщо вміло та раціонально розпоряджаєшся своїми умінням і хистом, якими наділила доля, суспільство саме прокладе тобі дорогу в кращі світи, аби мерехтіння зірниць освяченої небом аури не змеркло упродовж усього буття.

Так сталося, що пісня для Віталія Круглика стала другою мамою в житті, і надважливо, що доброю, щирою та люблячою. Саме з пісні із далекого обрію виринуло його дитинство, любов до якої з’...

Сторінки

Підписатися на RSS - Добре ім’я людини