Добре ім’я людини

Імена в медицині… Вони з’являються завдяки цілеспрямованості, наполегливості, таланту передбачати й перейматися, а головне – володіти особливим чуттям, ставленням особистостей у білих халатах до проблем людини, яка звернулася за допомогою. Усе це є в Івана УСИКА, головного лікаря державного закладу «Вузлова лікарня» станції Сарни Державного територіального галузевого об’єднання «Львівська залізниця», дипломанта престижного національного іміджевого проекту «Найкращі заклади медичних установ України». За участь у ньому Іван Степанович удостоєний красномовного значка за підписами Міністрів...

Бути вчителем — надзвичайно велике мистецтво. Щоб вихованці жили навчанням, педагог має постійно дбати про відкриття нового та цікавого для них.

У гімназії Галину Дерпач знають, як педагога з багатою душею, особливими вчительськими здібностями й багаторічним педагогічним досвідом. З учнями завжди справедлива й лагідна, як мама. Це - вчителька з великої літери, українка, яка викрешує в серцях дітей любов до Батьківщини та рідної мови, навчає пізнавати велич історичних надбань і завжди, куди б їх закинула доля, пишатися ними.
Є люди, для яких робота – це життя. Саме такою є Галина Дерпач....

Над полями і над нивами,
Вітер мається.
Голубими переливами
Льон гойдається.
Льон гойдається,
Кучерявиться,
Його думи я переллю,
Може, з’явиться, зацікавиться,
Той, кого люблю?

Саме такими, щирими поліськими переливами лунала пісня у виконанні дуету сестер-близнючок Галини Костецької та Єлизавети Кузьмич. У день Святого Пантелеймона в приміщенні Любиковицької публічно-шкільної бібліотеки відбулась творча зустріч з «соловейками-близнюками», як їх називають у рідному селі. Це було справжнє свято народної пісні, традицій під аромати свіжоспеченого хліба.
Ведуча Людмила Таборовець ознайомила...

Так, цілком заслужено, можна сказати про Марію БІЖНЮК - невтомну ентузіастку своєї справи, воістину патріарха культосвітньої ниви району, якій вона присвятила понад чотири десятки літ.

Жоден масовий захід не відбувається без цієї цікавої жінки. Її цінні поради, консультації, зрештою, багатющий досвід – бездонна криниця майстерності для кожного – чи то початківця, чи вже маститого майстра сцени.
…Незмінно понад чотири десятки літ Марія займається улюбленою справою. А здається, ніби вчора ступила на сцену учасницею художньої самодіяльності, а нині виросла до висококваліфікованого, шанованого...

«Земля – це золото, вода – це діамант, а разом – це життя» - цінна настанова, яка ще раз нагадує про необхідність особливо бережливо ставитися до природних багатств.

Ці слова винесено в епіграф до своєрідного літопису діяльності Сарненського управління водного господарства. А підготувала його висококваліфікований фахівець своєї справи, справжній ентузіаст, оптиміст, начальник відділу водних ресурсів Валентина БРУСНЯК. Погортаємо ж його сторінки…
Колективу управління виповнилося сорок років. Валентина прийшла в нього в 1982, розпрощавшись з Єльнівським, що в Рокитнівському районі, де...

У затишній кімнаті квартири Віри М’ятович, де вона мешкає разом з чоловіком і дорослим сином, скрізь квіти, на підвіконнях милує зір ніжна рожева квітка рідкісного гібіскуса, суцвіття гераней.

А у вазах – розкішні барвисті лілії. Не допитувалася, звідки стільки букетів, адже Віра Григорівна так щасливо й водночас жваво розповідала про минулу зустріч з випускниками 1991-го міської загальноосвітньої школи № 4, що все було зрозумілим. Прислухаючись до розповіді, дивувалась її пам’яті, й не можна було не помітити традиційних іскристих вогників гордості педагога за своїх уже дорослих вихованців...

Юрій, скільки себе пам’ятає, тільки почує спів, особливо перебори гітари, зачудовано вслухається в мелодію.

Так подобається музика, дивовижний світ чарівних звуків, що полонять і душу, і серце, наче переповнюють все єство. Пригадує, коли вперше вразила гітара, сяйнула жар-птицею думка-бажання: «Обов’язково навчуся грати на ній…». Як підріс, заздрив брату Віктору, який брав до рук інструмент, і тужливо-печальні акорди проймали, здається, до найпотаємніших куточків душі. А брат ще й співав під акомпанемент… І ніби все навкруги імпонувало йому, слухняно підкоряючись всесильній гармонії...

«Михайле, ти тільки ж вивчи своїх дівчат», - наказував Григорій Мацелик своєму сину. Він виконував заповіт свого батька, Харитона Семеновича, прадідуся Галини та Надії, який служив у війську польському.

Мав високий офіцерський чин у Варшаві. Польський товариш просив його залишитись, але Харитон не погодився, повернувся додому, у Ремчиці. Єдине, що привіз – різного роду книги, літературу на Батьківщину. І наказав: «Усі повинні вчитися». Наказ передався з уст в уста від батька до сина. В родині Михайла Григоровича й Ганни Миколаївни народилось п’ятеро дітей. Одна померла маленькою, а три...

До 12-річного віку Володимир жив з батьками у Клесові. Там і навчався. Коли ж у Карпилівці померла бабуся і дідусь залишився сам, переїхали до нього. Він ніколи не розповідає, що йому, найстаршому з трьох братів, було найважче.

Батько зробив свій власний вибір жити окремо й далеко від сім’ї. Можливо, тому й дядько Володя, мамин брат, був і залишається для чоловіка найбільшим авторитетом. Яку професію вибрати? – не було для нього проблемою. З дитинства мав підхід до малечі, любить дітей. Колись мама спеціально забрала його з дитячого садка, щоб доглядав молодшого брата. А сам з дружиною...

Навідавшись днями до Ольги й Олександра КАЛЮХОВИХ із Сарн, отримала стільки хороших вражень, що радість від побачено досі гріє душу.:

Здавалося б, звичайна сім’я. Однак ні. Крім того, що тут зростає 5 синів і донечок, кожен з яких народився на велике православне свято, не менш цікавим є те, що 26-річна мама займається моржуванням і спортом, а тато є здібним рукодільником. А скільки ще позитивних якостей має ця родина! Зрештою, про все по черзі.
Побачивши вперше Ольгу й Олександра, одразу зрозуміла, що ці люди знають ціну сімейному щастю, розуміють його сенс. Жінка радісно розповіла про своє...

Побачивши солодке диво, створене руками вмілої майстрині, вирішила обов’язково познайомитися з обдарованою особою.

Під час спілкування не переставала дивуватися неординарності й талантам миловидної жінки – спеціаліста з кадрової справи управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Клавдії ПАВЛОВЕЦЬ. В установах, організаціях, на підприємствах, як правило, є відділ кадрів, в якому фахівець повинен бути уважним і організованим. Тож не зайве акцентувати наскільки вимоглива та відповідальна ця професія. Героїня ж статті трудиться на цій посаді майже 30 років, п’ятнадцять з них...

Наталка і Віктор навчались в одній школі, у них були друзі з одного двору, через який вона бігала на заняття в музичну.

Навіть більше того. Зустрічалася з його однокласником. Та якось на Великдень ішла з подругою додому, і та привіталась до незнайомого Наталці хлопця, який відпочивав на лавці. Познайомившись, запросив дівчину до кав’ярні. Красуня-білявка одразу заполонила його серце. А Наталка зрозуміла, що це її кохання з першого дотику і на все життя. Якщо раніше була переконана, що десь у 25 вийде заміж, то тепер, у свої 19, забула про все на світі. Майже рік зустрічалися, згодом...

Одні вважають її вчинок подвигом, інші – самопожертвою.

Сама ж Ніна САДОВЧУК із смт. Клесів переконана, що не могла вчинити по-іншому. Повинна була «обігріти душеньку», огорнути родинним теплом двох дівчаток. Нині ж неординарна жінка, яка має власних дітей і внуків, виношує думку стати опікуном і для хлопчика.
Бог посилає випробування тим, кого любить, кажуть у народі. Вочевидь, так. У великій і дружній сім’ї все було благополучно, аж поки старший син Олександр обрав собі супутницю життя. Народивши доньку, вродлива жінка написала розписку, що відмовляється від неї на користь батька, і...

«Вірю йому навіть тоді, коли сплю», - так говорить про свого секретаря Віктора сільський голова Великовербченської сільської ради Віра Кузьмич.

Віктор Климець пройшов гідний трудовий шлях до свого професійного становлення. Після закінчення Житомирського сільськогосподарського інституту п’ять років працював у Тутовицькому господарстві «Шлях до комунізму», яке згодом було перейменоване в СГПП «Горинь». Разом з молодим агрономом-насіннєводом, який займався також і захистом рослин, у Тутовичі приїхала його нинішня дружина Тетяна. Разом навчались у вузі, розпочинали трудову кар’єру. Економіст...

- Ну, Мусію Федоровичу, вибирай: на дві доби в Чорнобиль, або пиши заяву на розрахунок, - прозвучали, як грім з ясного неба, слова бригадира ПМК-81, де йому до пенсії залишалось працювати ще якихось три роки.

Зібралась бригада з восьми чоловік на велику раду і вирішили монтажники розділитись на дві підгрупи, а потім змінити одна одну. Не так склалося, як гадалося. «Відрядження» затягнулось на півмісяця. Згадує Мусій Красовський, як привезли їх у село Грезлі Полісянського району за 20 кілометрів від Чорнобиля. Висадили, ніби парашутистів, і поїхали геть. Видали протигази. Село не видавало...