Вогнище таланту Галини Дерпач

Бути вчителем — надзвичайно велике мистецтво. Щоб вихованці жили навчанням, педагог має постійно дбати про відкриття нового та цікавого для них.

У гімназії Галину Дерпач знають, як педагога з багатою душею, особливими вчительськими здібностями й багаторічним педагогічним досвідом. З учнями завжди справедлива й лагідна, як мама. Це - вчителька з великої літери, українка, яка викрешує в серцях дітей любов до Батьківщини та рідної мови, навчає пізнавати велич історичних надбань і завжди, куди б їх закинула доля, пишатися ними.
Є люди, для яких робота – це життя. Саме такою є Галина Дерпач. Щоранку невтомно впродовж багатьох років поспішає в гімназію, аби знову й знову сіяти в серця школярів зерна щирості, добра, дружелюбності та любові до людей. Нині вона є класним керівником 5-А класу, де навчається 21 учень. І в школі знають, що цей клас має найкращі показники з успішності. Та крім обов’язкових шкільних дисциплін, Галина Миколаївна повсякденно навчає дітей поважати й підтримувати людей похилого віку, одиноких громадян, інвалідів. І не лише на словах, а й на ділі намагається прищепити їм ці життєво важливі цінності. За безпосередньої участі самих вихованців, зокрема волонтера Даші Наумович, організовують зустрічі з самотніми громадянами, людьми з обмеженими фізичними можливостями, для яких тепле слово й щира розмова – безмежне щастя. Такий підхід до роботи - хороша можливість навчити дітей не бути байдужими до чужої біди, підтримувати, бодай добрим словом, одиноких, інвалідів…
Крім того, Галина Миколаївна організовує для своїх вихованців екскурсії по історичних місцях області. «Важливо, щоб діти пізнали всю красу й історію рідного краю, а коли вилетять зі шкільного гнізда, щоб знали, де й які є на рідній землі пам’ятки архітектури, музеї чи монастирі», - зауважила педагог. З такою метою організувала поїздку в Остріг у музей книги, драмтеатр, Рівненський зоопарк, на каток, а також у Межирицький чоловічий монастир, надзвичайну красу якого вони ніколи не забудуть.
І ймовірно, що саме ось така зацікавленість юні в пізнанні духовного передувала організації екскурсії в Корецький жіночий монастир.
- А знаєте, що найбільше вразило мене там?, - запитала і відповіла, – духовна освіченість дітей. Зайшовши до храму, подались купувати свічки й ставити їх перед іконами за здоров’я й упокій своїх рідних. Вірогідно, що вчать їх цьому батьки. І дуже добре, що сьогодні вони не забувають сіяти в серця своїх донечок і синів зерна віри в Господа, вічне життя. Не передати словами моїх почуттів від побаченого. Бо коли донька ставить за упокій тата свічку, серце крається… І якщо діти знають про Бога, його велич і любов, з них будуть люди».
Отож з великою цікавістю оглянули острівець духовності, особливо сподобалась усім розповідь монахині про Анну Оленіну, пам’ятник якій звели вже досить давно. У свій час ця жінка була для монастиря великою благодійницею. І, як свідчить історія, ще й нареченою Олександра Пушкіна. Він присвятив їй багато віршів, зокрема «Я вас любил…». Відомо, що Олександр Сергійович просив її руки, але бути разом їм не судилося. Звичайно, Анна Оленіна вийшла заміж, народила доньку й понад 40 років мешкала у Варшаві (Польща). А коли помер її чоловік, повернулась в Україну й до останніх днів свого життя займалась благодійництвом. Була меценатом і Корецького монастиря, тож і понині за душу благодійниці моляться в цій святині.
Відвідали тоді й обласний краєзнавчий музей, де їх ознайомили з історією створення Пересопницького Євангелія, на якому присягають українські президенти. Цю незвичайну Першокнигу називають рукописом книжного мистецтва за орнаменти, високохудожні заставки, мініатюри. Головна її цінність у тому, що виразно відбила риси живої народної української мови ХVI ст. З глибини століть вона сяє зорею першої величини, від світла якої причащався Іван Мазепа. У кінці ХVI ст. Пересопницьке Євангеліє він вивіз з Волині й передав у Воскресенський кафедральний собор, що в Переяславі. Нині оригінал святині зберігається в Центральній науковій бібліотеці академії наук України імені Вернадського. Отож цю й багато іншої корисної для розвитку інформації отримали учні того дня, а завершилась їх подорож не менш цікаво, адже з ініціативи членів батьківського комітету для них організували розваги на катку, в клубі «Боулінг», кінотеатрі.
Ось так працює Галина Дерпач зі своїми вихованцями. А години спілкування проводить, залучаючи батьків.
- Учні будуть активними, розумними та успішними, якщо працювати з ними від душі, - зауважила Галина Миколаївна. І її вихованці й клас у цілому, саме цим і вирізняється між інших. Секрет успіху простий – взаєморозуміння педагога й учнів.
Цікава й багатогранна особистість Галина Дерпач. Ще зі шкільної парти була активісткою-комсомолкою, завжди брала участь у художній самодіяльності, громадській роботі, мріяла здобути спеціальність вчителя. Її дитинство минуло в селі Розваж, Острозького району, але вже понад 30 років живе й працює на Поліссі. Спершу в Рокитнівському районі, потім у селі Зносичі Сарненського, а вже згодом працевлаштувалась у місті. Доречно зауважити, що 12 років була заступником директора ЗОШ № 5. І за її сприяння, як і інших працівників, відбулась модернізація закладу під гімназію. І, напевно, щоб описати всі напрацювання вчителя в галузі освіти, не вистачить часопису. Галина Дерпач – прекрасний педагог, чудова жінка, людина, яка любить життя та дітей. І в неї є чому повчитись молодим спеціалістам, адже має багатий педагогічний досвід. Тож за вчительську турботу та відданість справі Вам, Галино Миколаївно, щира вдячність від учнів і батьків.