Добре ім’я людини

У родині Василя Кравчука про автомобілі та професію водія знають не з розповідей, а з яскравої наочності.

Успіхи в роботі будь-якого відділення поштового зв’язку в значній мірі залежать і від обслуговування населення листоношами. У холод і спеку, дощ і сніг вони поспішають до людей, які їх із нетерпінням чекають.

Молода листоноша з Вирів Олена Примак уже не перший рік трудиться у відділенні. За її словами, спочатку п’ять років заміняла колегу, а ось уже останніх три має постійне робоче місце.
«Кожного разу треба рознести понад 700 періодичних видань, а ще пенсії, соціальні виплати, - каже Олена Володимирівна. – Обслуговую 340 дворів у Вирах і 90 – в Олексіївці. Стараюся виконувати все вчасно....

Шукати майстрів народних ремесел водночас приємно й непросто. Бо не всі хочуть (через скромність) спілкуватися з газетярами, та ще й потрапити на шпальти «районки».

Село Одринки, ніби кинуте кимось намисто, сховалося за швидкоплинною Горинню серед лугів і лісу. Живуть тут працьовиті й гостинні люди. Завітавши сюди, побачив у центрі невеличкий базарчик – це підприємці приїхали торгувати після ринку в Кричильську. Як на літню пору, покупців було мало, бо люд нині в полі та лісі.
До оселі досвідченої ткалі, 76-річної Варвари Нагорної, їхали в супроводі завідуючої клубом. Вона так перейнялася...

Віддані працівники українських залізниць щодня вкладають свою працю та максимум зусиль у справу, що служить на благо держави.

Залізниці донині залишаються ефективним транспортним сполученням, і все це завдяки копіткій праці залізничників. Однією з вагомих ланок цієї сфери є товарні контори при станціях. Там робота кипить, як то кажуть, і у свята, і в будні, без вихідних і перерв. Щоправда, є один день у році, який її фахівці вважають особливим – День залізничника. У 2002 році в Україні вирішили святкувати його 4 листопада на згадку про історичне минуле. Та нині є багато залізничників, які, як...

Жіноча доля. Яка вона? Мабуть, у кожного своя: щаслива й не дуже. Але така, яку самі обираємо.

Світлана САД, заступник голови облдержадміністрації, депутат обласної ради, свою також обрала сама. Вона називає себе щасливою жінкою, і чомусь їй вірю. Бо її погляд говорить про це красномовніше від усіх слів. Дорогу ж до щастя, як на мене, обрала дуже непросту, для багатьох з нас навіть заважку. Але то її дорога, якою йде впевнено, бо знає, що на ній немає фальшу, жорстокості, неправди… Цю дорогу колись їй вистелила ненька своїми мудрими настановами, головне - любов’ю й вірою, що її діти будуть...

Є люди, про яких не шепочуться за задвірками, не складають плітки. Їх імідж має незаперечно позитивні характеристики і сталий статус порядності. Серед таких людей – головний лікар Сарненської центральної районної лікарні Ярослав РОМАНЮК.

Персонал закладу, пацієнти, партнери в ділових колах знають: високий рівень довіри і поваги до цього чоловіка впродовж багатьох років непохитний. Відкритий погляд, відверті стислі відповіді на запитання, чітке визначення висловлювань і дій – такі характерні риси висококваліфікованого лікаря й вшанованого керівника.
Взятися за перо спонукала звістка про...

Безумовно, професія вчителя дуже важка, зате одна з найпотрібніших.

Та й усіх нас багато в чому сформувала школа, і, в першу чергу, педагоги. Неможливо переоцінити заслуги талановитого вчителя, який відкриває перед дитиною двері у світ знань, впливає на формування її життєвих пріоритетів, закладає основи майбутнього, а значить, майбутнього цивілізації. Це добре розуміла Галина КОВАЛЬЧУК, яка з дитинства мріяла, як і більшість дівчаток у ті часи, стати викладачем у школі.
Закінчивши Костянтинівську школу, за настановами батьків поїхала поступати в Рівненське медучилище. Як відомо, тоді був...

Допомагати людям – надзвичайно благородна справа. А професія медичного працівника – найгуманніша, адже покликана стояти на сторожі людського життя.

Саме медики дарують здоров’я людям, рятують від найрізноманітніших хвороб. Саме з цієї причини їх образ в уяві багатьох пов’язаний з надією і захистом.
Кажуть, лікар – посередник між людиною і Богом. Дійсно, в багатьох ситуаціях він є останньою рятівною інстанцією для хворого. Сьогодні розповім про одного з них - В’ячеслава СОКОЛОВСЬКОГО. Мабуть, не лише в Сарнах, а й у районі та за його межами не знайдеться людини, яка б, принаймні, не чула...

24 березня в Україні відзначили Всесвітній день боротьби з туберкульозом, недугою, яку Всесвітня організація охорони здоров’я у 1993 році проголосила глобальною небезпекою.

Про те, яка нині ситуація з туберкульозом на Сарненщині, попросила розповісти Романа КОЛТОНЮКА, який у фтизіатричній службі працює понад 40 літ. Розпочинав же свою діяльність у тодішньому Страшевському районному тубдиспансері, згодом його перейменували в Міжрайонний тубдиспансер, а 5 років тому це - протитуберкульозна лікарня. Крім того, в КЗ «Сарненська райполіклініка» відкрили диспансерне протитуберкульозне відділення...

Життя… Кожен день його стелиться не завжди рівно. Трапляється сповнений непередбачуваних ситуацій, з яких, здається, вийти ой як нелегко. Особливо немічним стареньким, яких уже не гріє призахідне сонечко. А коли додати, що старість прийшла, а поруч – жодної живої душі, боляче удвічі.

Та самотнім Сарненщини прагнуть повсякчас полегшувати будні й свята невтомні працівники районної організації Товариства Червоного Хреста. Співчуття, співпереживання, співучасть… У цих словах сконцентрована суть його діяльності. І спрямовує на це своїх підлеглих ось уже майже два десятиріччя небайдужа до...

Уже 17 років поспішають жителі с. Люхча та навколишніх сіл до місцевого Свято-Михайлівського храму. Здається, до недавнього часу це було лише мрією.

Ще пам’ятають односельці, як церкву знесли, як переслідували вчителів, учнів, населення, яке мало бажання прийняти таїнство вінчання чи хрещення, або просто прийти до храму помолитися. А як хотілося тоді піти в церкву. За це звільняли з роботи, виключали з вузу, сварили в школі. Слава Богу, все відійшло в минуле. Сьогодні приємно бачити, як недільного ранку чи у святкові дні до храму прямують дорослі й діти. Щоразу парафіян стає все більше. Сюди...

На її обійсті влітку цвіте багато квітів, зеленіють дерева, взимку на їх гілках обов’язково висять годівнички. Донині улюбленого вчителя в день народження відвідують колишні учні, найактивніше – перший її випуск.

Декотрі постійно приїздять із різних куточків країни, а ще з Мінська, навіть із Ізраїлю! Сьогодні славна сарненка, висококваліфікований учитель, мудра наставниця Поліна ОНАНКО святкує - 90-літній ювілей. З цієї нагоди до неї поспішали з вітаннями й побажаннями міцного здоров’я, сімейного затишку, благополуччя всі, хто знає прекрасну жінку, Людину з великої літери.
Люди, які пережили...

Діти – це квіти життя. І саме серед цих русявих, білявих і чорнявих голівок цвіте й серце завідувачки ДНЗ № 7 «Калинка» міста Сарни Галини ЄВГЕЙЧУК.

Маючи свої дві квітки-донечки, вона ще й опікується цілим букетом інших малюків.
Героїня публікації народилася в селі Єльне Рокитнівського району. Мріяла стати лікарем, але батьки підштовхнули зробити крок зовсім в інший бік. У той час саме відчинив свої двері Сарненський педагогічний коледж, тому опинилася серед його вихованців. І ніколи не нарікала на такий поворот долі. Згодом закінчила Рівненський державний гуманітарний університет за...

85 років для чоловіка – багато чи мало? Для Володимира ТИВОНЧУКА, який майже чверть століття очолював колективне господарство імені Кірова, - частина його життя.

Приїхав у Любиковичі 31 грудня 1968 року й готовий був повернутись у Степань, на свою маленьку батьківщину пішки, аби йому хто дозволив. Але не пішов, а любиковичани вже давно вважають своїм. І мають на те вагомі причини. За час його керування хазяйство піднялось на найвищий щабель розвитку. Тож не тільки дорослі, а й діти шанують Володимира Тивончука.
Хто бував у населеному пункті й хоч трохи цікавиться сільським господарством,...

Життя часом нагадує лабіринт. Ним снують кентаври – наші страхи, воно інколи заводить у тунелі, що не мають продовження. Та нитка Аріадни допомагає серед сплетінь доріг знайти ту, що веде до потрібних дверей.

Комусь вона лише метафора, а для Алли КОРЕНЬ нитка тісно вплетена у сторінки її долі. Блукаючи життєвим лабіринтом, саме любов до улюбленого захоплення веде цю жінку в необхідному напрямкові, надихає, сповнює сил навіть тоді, коли нездужає тіло. Варто заглянути в коридори її дитячих літ, родинного осередку, робочих моментів і творчих ідей.
У тунелях дитинства пробігає маленька...