Добре ім’я людини

Педагогічну діяльність називають працею для майбутнього, бо її плоди видно лише через роки й десятиліття. Заслужений працівник освіти й науки України, директор ВПУ-22 Володимир ГОРОДНЮК розпочав викладацьку роботу понад сорок літ тому в технічному училищі, яке до того закінчив із відзнакою, а за ним й індустріально-педагогічний технікум у Пінську - теж із червоним дипломом. Відтак пройшов сходинками від учня до керівника навчального закладу, одного з найкращих у державі завдяки подвижництву, творчості очолюваного ним колективу. Вчора Володимир Павлович переступив поріг 60-річчя.

Надійну...

Ветеран СГПП «Случ», один з перших колгоспників Тинного, півстоліття невтомно виготовляв цеглу, з якої збудували всі виробничі приміщення господарства й півсела хат. Андрія Володимировича шанують не тільки за працелюбність, а й принциповість, вірність хліборобській справі та твердість у вірі. Сьогодні він відзначає 80-річний ювілей.

Як і переважна більшість селян, родина Котків за часів панування Польщі жила бідно. Малий Андрій навчався декілька років у місцевій школі, а про продовження освіти не могло бути й мови: не вистачало найнеобхіднішого, адже власної землі мали тільки 2 гектари. Тож...

Найвизначніший у районі господарник зустрів 90-річний ювілей

Він створив потужне колективне господарство й успішно керував ним понад чотири десятиліття. Феномен Зіненка – вмілого організатора, дбайливого господаря, щирого патріота оновленого поліського краю – унікальний приклад для вивчення, наслідування сільгоспвиробниками нинішнього та наступних поколінь.

Цьогоріч виповниться шістдесят років, як Іван Зіненко приїхав у Велике Вербче з Полтавщини й очолив місцеву артіль. Прийняв від попередника, місцевого селянина Івана Робейка господарство з кількома головами худоби та 5 тисячами гектарів...

На початку січня ветеран колгоспної праці Іван Момоток власноруч закінчив обшивку дощечками своєї хати, полакувавши кожну з багатьох десятків, прибитих по всьому периметру будівлі. Будинок він теж збудував сам шість десятиліть тому. Цьогоріч виповнюється також сімдесят років з часу, як почав Іван Тимофійович свій трудовий шлях…

У Тутовичах шанують діда Івана за працелюбність і високий професіоналізм, бо столяром трудився з юних літ і досі, у 86-річному віці, продовжує займатись улюбленою справою. З його племінником Віктором, до речі, теж столяром, не без захоплення розглядаємо красивий фасад...

Її життя розпочалося в мальовничому селі Стрільськ, де й закінчила початкову школу. Ще з дитинства любила доглядати за домашніми тваринами, знала, як нагодувати, випасти. Згодом, коли подорослішала, у 1957 році життєві дороги привели Ольгу Котисько в Любиковичі.

Тут освоїлась, народила дітей і досі живе, не хоче покидати домівку, хоча й батьківщини, теж ніколи не забуде. Трудилась жінка на місцевому маслозаводі лаборантом, згодом заступником директора операторного пункту села, а тридцять три роки, майже половину життя, віддала Стрільському споживчому товариству, працювала продавцем. Та...

Перед тим, як поспілкуватися з ювіляркою, встигла потрапити на урок літератустудії «Джерельце», керівником якої є ця обдарована жінка. Раніше відвідувала гурток, тож добре пам’ятаю дорогоцінні знання й поради, які давала вчителька.
Народилася й виросла Надія Свищевська в мальовничому селі Кураш Дубровицького району. Дитинство було тяжке, батьки-колгоспники трудилися з ранку до вечора, тож бачила їхню тяжку працю. Можна сказати, що майбутню поетесу виховала поліська природа. Адже матір часто брала на різні плантації, де ще зовсім маленькою намагалася якомога більше допомогти. Дідусь постійно...

Дітей в Україні з кожним роком народжується все більше. Воно й не дивно: у країні, де більшість населення перебуває за межею бідності, впровадження програм заохочення народжуваності відповідно стимулювало збільшення кількості немовлят. А Галина МИХАРЕВИЧ із Кам’яне-Случанського подарувала життя дев’ятьом нащадкам у часи, які зараз зневажливо називають застійними і в які годі було сподіватися отримати матеріальну вигоду, народивши дитину.

Галина Федорівна – жінка неординарна. Попри життєві негаразди, радіє життю, дітям і онукам. Відкрита, щира й доброзичлива. А скуштувати тим часом довелося...

Нема межі технічному прогресу: колись повідомлення посилали поштовими голубами, нині ж і дошкільнята знають, що таке месидж. У не такому вже далекому минулому стаціонарний телефон вважався мало не розкішшю, зараз же мобільний став предметом першої необхідності. Біля витоків телекомунікацій району в 60-ті роки стояв Володимир КОПАЧ, начальник вузла зв’язку, який напередодні свого знаменного ювілею погодився розповісти про ті часи.

Володимир Павлович народився на Житомирщині, у мальовничому містечку Ємільчино недалеко від Олевська. Згодом закінчив Львівський технікум електрозв’язку, відтак...

При слові «фармацевт» уява пересічного громадянина, вочевидь, малює таку картину: людина в білому халаті з точністю до грана зважує на спеціальних аптечних вагах інгредієнти, у ступці розтирає до консистенції, необхідної для приготування мазей, крапель, мікстур… Нині ж, пояснює провізор з 45-річним стажем, завідувач аптекою № 12 ВАТ «Сарнифармація», що в смт. Клесів, Віктор БОЯРЧУК, подібні копіткі операції в минулому: представники фармацевтичних фірм пропонують готові ліки в індивідуальній упаковці, що полегшило труд працівників аптеки.

Підкорення ж професійного Евересту почалося з...