Опубліковано Зоя Тимцунік
Фото Василя СОСЮКА.
Дітей в Україні з кожним роком народжується все більше. Воно й не дивно: у країні, де більшість населення перебуває за межею бідності, впровадження програм заохочення народжуваності відповідно стимулювало збільшення кількості немовлят. А Галина МИХАРЕВИЧ із Кам’яне-Случанського подарувала життя дев’ятьом нащадкам у часи, які зараз зневажливо називають застійними і в які годі було сподіватися отримати матеріальну вигоду, народивши дитину.
Галина Федорівна – жінка неординарна. Попри життєві негаразди, радіє життю, дітям і онукам. Відкрита, щира й доброзичлива. А скуштувати тим часом довелося всього. Трудовий шлях розпочала піонервожатою в місцевій школі, згодом – у швейній майстерні, обшивала сім’ю, односельців, щоб заробити копійку в сімейний бюджет, забезпечити дітей, які вчились. Гнула спину в колгоспній ланці, працювала фуражиром-ваговиком. Останнє місце роботи – ферма, якою завідувала, поки не пішла на заслужений відпочинок. Новоспечену пенсіонерку керівництво неодноразово запрошувало повернутись, та відмовилась – далося взнаки підірване здоров’я, адже перенесла чотири операції…
Тяжким ударом для Галини Михаревич стала передчасна смерть чоловіка.
- Пожив би ще на білому світі, та позначились відрядження в Чорнобиль, - із сумом пригадує жінка. – Лікарі Людмила Шах і Степан Мартинович дуже допомогли в той тяжкий час, за що й понині їм вдячна.
Від розпачу й зневіри вберегли немаленька родина, робота, вишивання. Не опустила руки, вистояла. Нагородою за стійкість та оптимізм – сім онуків і дві внучки. Хвилюється мати за синів: Василя, Федора, Олександра – які ще не одружені. Віриться, що знайдуть хлопці гарних дружин, бо пра-цьовиті, привітні, належно виховані. Нині, бідкається Галина Федорівна, поневіряються на чужині на заробітках, адже в селі не заробиш на життя. Та з притаманним їй оптимізмом вбачає і хороший бік:
- Купили телевізор, бойлер, сучасну пральну машину: доки витоплю хату, уже й білизна випрана. Слава Богу, не бідуємо. Картоплі накопали тонни чотири, переберемо, вистачить і собі, і на продаж.
Непосидюча жінка утримує чимале господарство: корову, свиней, курей. А ще знаходить час дбати про інтереси односельців, які обрали Галину Михаревич депутатом сільської ради. Турбує їх насамперед не вельми добре сполучення між селом і районним центром, а особливо в неділю, коли автобус заледве вміщує пасажирів.
…Нещодавно мати-героїня відсвяткувала день народження, приймала слова вітання та вдячності від дітей і онуків. Хочеться побажати Галині Федорівні довгих і щасливих років, щоб прямувала вона стежкою дідуся, який прожив майже сто літ!