Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Діти – це квіти життя. І саме серед цих русявих, білявих і чорнявих голівок цвіте й серце завідувачки ДНЗ № 7 «Калинка» міста Сарни Галини ЄВГЕЙЧУК.
Маючи свої дві квітки-донечки, вона ще й опікується цілим букетом інших малюків.
Героїня публікації народилася в селі Єльне Рокитнівського району. Мріяла стати лікарем, але батьки підштовхнули зробити крок зовсім в інший бік. У той час саме відчинив свої двері Сарненський педагогічний коледж, тому опинилася серед його вихованців. І ніколи не нарікала на такий поворот долі. Згодом закінчила Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю українська філологія. Свою трудову діяльність розпочала з заступника директора з виховної роботи й вчительки української мови та літератури в школі в сусідньому селі. Чотири роки праці запам’яталися активним сценічним життям, адже будь-яка святкова подія в навчальному закладі не обходилася без участі Галини Олександрівни. Потім доля закинула в Рокитнівську ЗОШ № 3 І-ІІІ ст., де працювала вчителькою музики та педагогом-організатором. Рік, проведений там, не минув дарма. З тим місцем пов’язують не лише приємні спогади, але й люди, які досі не забувають Галину. Опісля вийшла заміж, переїхала в Сарни, де викладала українську мову й літературу в ЗОШ № 2 І-ІІІ ст. І тут надовго не затрималася, бо пішла в декретну відпустку. І коли донечці ще не минуло й двох років, очолила ДНЗ № 7 «Калинка». Пам’ятає, як хвилювалася через відповідальність, що лягла на її плечі. Гадала, мати справу з великою кількістю малечі не готова. Але все-таки зрозуміла, що немає нічого такого, чого не могла б навчитися людина. Головне – це бажання пізнавати нове.
Згадує, як уперше потрапила в стіни тепер ошатного й милого садочка. Тоді він був зачинений і не функціонував три роки. Все в нім розбили, винесли, обшкрябали… Сіла на східцях - і зронила від побаченого сльозу. Тому завдячує Сарненській міській раді, батькам дітей, усім спонсорам і колективу дошкільного закладу за допомогу в тому, що тепер «Калинка» оберігає й виховує в затишку та красі маленьке майбутнє нашої країни. А відкрився ДНЗ у 2002 році. І з великими зусиллями й бажанням став живою казкою для своїх маленьких вихованців.
Труднощі не зламали Галину Євгейчук, а лише зробили сильнішою. Авторитет завоювала своєю наполегливою працею, тому її й удостоїли звання «Жінка року-2012». Чоловік не може не гордитися такою дружиною, як і донечки мамою. Не лише здобутками Галини можуть пишатися її рідні, бо до завзятості цієї людини ще й додаються два неабиякі таланти. Один вона не приховує – це любов до співу, а про інший – уміння віршувати, замовчує. Каже, що коли читає поезії подруги, розуміє, що її творчість не така досконала. Пише в шухляду вірші про кохання, тож не бажає ділитися з іншими своїм сокровенним.
Як на мене, до всіх великих плюсів і обдарувань цієї жінки варто додати й любов до дітей. Бо без неї вона не досягла б того, що має сьогодні. Розповіла, що перед тим, як віддавати дитину в дитсадочок, потрібно її психологічно до цього підготувати. Батьки мають поговорити зі своїм чадом, бо коли малеча не готова до розставання з мамою і татом, то вихователям важко адаптувати її до нового чужого середовища. Якщо дитя не може звикнути до життя в дитячому садку, то без психолога, який є в начальному закладі, не обійтися. Та й увесь персонал – фундамент, на якому міцно тримається цей дитячий світ.
У ДНЗ «Калинка» є три групи малюків. Найскладніше, напевно, з найменшими, бо вони ще багато чого не розуміють. Наприклад, куди щоранку йде їхня мама. Але кожна вихователька намагається подарувати діткам якнайбільше уваги. Будь-який плач – сигнал тривоги для всіх, і ніхто не пройде осторонь маленького заплаканого курносика. Часом їх доводиться заколисувати на руках, інколи лягати поруч, аби заснули, заспівати колискову… До окремої дитинки індивідуальний підхід, про який батьки повинні повідомляти вихователям заздалегідь. Пам’ятає, як не могли покласти спати одного хлопчика, з’ясувалося, що йому обов’язково потрібно перед сном дати в руки іграшковий автомобіль. Він ним водить по поверхні, доки його не поглине сон. Деякі батьки дуже переймаються, коли вперше віддають своїх нащадків у садочок. Якось мама їхньої вихованки не втрималася й під час тихого часу прийшла подивитися на своє дитя. Тихенько відчинила двері спальні й на превеликий подив побачила виховательок: одна на подушці заколисувала малюка, інша сиділа на ліжечку й співала колискову. Зрозуміла, що перейматися немає причин. Тому й не дивно, що є діти, які не хочуть іти з батьками додому. Деяким мамам і татусям доводиться просити в завідувачки допомоги, аби придумала, як забрати дитя. Тож, як бачимо, материнський інстинкт Галини Євгейчук і її співробітниць неабияк допомагає в житті.
Не могла не поцікавитися, чи є різниця між теперішнім поколінням і минулим, чи сильно вплинув на психіку науково-технічний прогрес. Виявляється, що без змін таки не обійшлося. Тож головне тепер - навчитися використовувати це благо на користь і визначити його міру, бо вона потрібна в усьому. Батькам треба якнайбільше спілкуватися зі своїми нащадками, навіть коли займаються хатніми справами. Увага від дорослих – запорука нормального розвитку дитячої психіки.
Галина Олександрівна до свята 8 Березня від щирого серця побажала всій слабкій статі справжнього жіночого щастя, яке включає в себе й кохання, і міцне здоров’я – дві найважливіші й неоціненні речі в нашому житті. Дай їй Господь того ж і завжди, аби й надалі була наснага ніжитися в полі квітів-курносиків, якими щедро нагородила її доля.
Антоніна КОРЕНЬ.