Опубліковано СН
Коли присвячуєш кожен день улюбленій справі, незважаючи на те, де перебуваєш: вдома чи на роботі - отримуєш неабияке задоволення від життя, яке робить тебе по-справжньому щасливою людиною. А якщо вміло та раціонально розпоряджаєшся своїми умінням і хистом, якими наділила доля, суспільство саме прокладе тобі дорогу в кращі світи, аби мерехтіння зірниць освяченої небом аури не змеркло упродовж усього буття.
Так сталося, що пісня для Віталія Круглика стала другою мамою в житті, і надважливо, що доброю, щирою та люблячою. Саме з пісні із далекого обрію виринуло його дитинство, любов до якої з’явилася ще з першим цілунком матері – Уляни Тарасівни, яка тривалий час працювала в Люхчанському будинку культури й повела сина дорогою нот і мелодій. Ще в першому класі почав відвідувати хор, який був заснований у місцевому навчальному закладі під пильним оком директора школи Раїси Болкуневич. А керівником охочих школяриків до знань музичного світу був на той час Іван Круглик, який докладав максимум зусиль, аби його вихованці щирою та незрадливою любов’ю оповили батьківську пісню, без якої наші предки не могли і дня прожити. Отож, неодноразово ще школярем Віталій Круглик допитливими оченятами вдивлявся у своїх односельців з аматорської сцени. Молодого соліста сприймали скрізь на ура й обов’язково йшли на концерти з його участю. А найбільше пишалися своїм сином батьки – Уляна Тарасівна та Степан Григорович.
Хоча золоту юність присвятив пісні, однак мав мрію, яку під серцем носив багато літ й нікому про неї не розповідав. Розкрився лише тоді, коли після закінчення десяти класів у 1990 р. подав документи в Рівненський педінститут на історичний факультет. Усе життя юнак хотів стати вчителем, щоб навчати дітей урокам гуманності. Але стежка музиканта вочевидь була ширшою, бо ж поступати в педагогічний заклад не ризикнув, коли побачив, що потрібно добре володіти англійською мовою. Відразу, без роздумів, подав документи в Рівненський інститут культури. Будучи студентом цього навчального закладу, в рідному селі під час практики створив дитячий колектив, якому дав назву «Оберіг». Працював із ним наполегливо й творчо. Уже через три роки від дня заснування отримали звання зразкового.
Через п’ять літ навчання молодий та енергійний спеціаліст почав працювати на посаді художнього керівника славнозвісного люхчанського «Трояна», слава про якого давно гриміла далеко за межами області й навіть країни. Тож трудитися потрібно було насамперед відповідально й креативно, щоб пісні колективу не були одноликими, поповнювалися новим репертуаром, а сам гурт дзвінкоголосими виконавцями. Та справжнє визнання як художнього керівника здобув із рідним «Оберегом» у Рівному на міжнародному співочому фестивалі «Древлянські джерела». Віталій Круглик зі своїми дітками отримали від поважного й професійного журі найвищу оцінку, виспівавши гран-прі музичного дійства. Про те, що самобутній і новостворений колектив із Люхчі обійшов багатьох іменитих із Великобританії, Грузії, Польщі, Росії та інших країн, знали навіть ті мешканці краю, що в музичному мистецтві відають тільки одне слово - «пісня». Після цього увага до керівника «Оберегу» зросла в рази. Його самого і колектив почали запрошувати на заходи різних рівнів - від районного масштабу й значно вище.
Співати самому доводилося кожного дня. Саме в ті роки учасники вже добре знаного не тільки на теренах Сарненщини, а й далеко за її межами вокально-інструментального гурту «Чекайте кращого» Анатолій Мисанець і Павло Познік співочого студента запросили працювати до себе. Колектив сформували на базі комбінату хлібопродуктів. Їздили з виступами по різних селах краю, згодом підкорилась і обласна сцена. Брали участь у славнозвісній «Червоній руті» в м. Рівне. А ще побувавли в багатьох містах України. Паралельно були задіяні на всіх святкових заходах району. Тодішній директор комбінату Олександр Бурячинський закупив для хлопців нову апаратуру, за якістю звуку якій не було рівних. Тож звучали «Чекайте кращого» набагато привабливіше, ніж інші колективи.
Через вісім років гурт розпався й утворились нові. Віталій Круглик у цьому напрямку почав працювати з Леонідом Костюком. А з 2007 року знову з Анатолієм Мисанцем, з яким радують краян чарівними мелодіями й донині. Здавна на концертах різного штибу часто також можна побачити й почути вокальне тріо районного Будинку культури в складі Миколи Угріна, Леоніда Давидюка та Віталія Круглика.
Два роки присвятив навчанню музики та співів у Люхчанській ЗОШ. Допитливу дітвору навчав тому, що вмів сам. Передавав їм усі свої знання з музичного мистецтва, методи та прийоми поводження з пісенним багажем. Вміння етично поводитись у колективі, працювати разом із людьми, виявляти професійні навички запримітили й у районі. А у 2000 році надійшла пропозиція очолити районний Будинок дітей і молоді. Довго вагався, адже це зовсім інша сфера діяльності й керівнича посада, яка, врешті-решт, вимагає не тільки суворої відповідальності перед новим педколективом за вектор роботи, а й потрібно було повсякчас застосовувати високий професіоналізм і повну віддачу, щоб маленькі особистості, які відвідують заклад, поверталися додому з радісними посмішками й щирим щастям в душі. Віталія Степановича це бентежило найбільше, але ризикнув, і не помилився. Хоча нелегко було спочатку на роботі, затримувався допізна, аналізував і підсумовував етапи діяльності. Але керувати дитячим колективом «Оберіг», що заснував ще в студентські роки, так і не полишив. Знаходив час і відшліфовував музичне мистецтво разом зі школярами.
На той час, коли БДМ очолив Віталій Круглик, було 67 гуртків, а на сьогоднішній день – 135, 30 педагогів, які працюють безпосередньо на базі закладу та ще 27 сумісників. У них задіяні 2055 школярів Сарненщини. Позашкільна освіта тепер є досить затребуваною, а провідною в роботі закладу є ідея формування творчо розвиненої, здатної до самореалізації особистості. Навчально-виховний процес спрямовується на гармонійне забезпечення духовного, естетичного, інтелектуального та фізичного розвитку дітей, створення таких умов, в яких дитина могла б не тільки реалізувати свої можливості, а й досягти успіхів у тій сфері, що відповідає її особистим обдаруванням.
«У нас талановиті всі вихованці: творчі, неординарні, кмітливі й натхненні. А основне – дорогі нам, - говорить директор закладу Віталій Круглик. - У БДМ забезпечуємо вільний розвиток особистості, створюємо умови для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку. Виховуємо в наших школяриків любов до України, рідного краю, повагу до народних звичаїв і традицій, допомагаємо їм відкрито, з любов'ю дивитися на цей світ, щоб у майбутньому змінити його на краще».
Керівники гуртків на чолі з директором дбають, аби діти були особливими, яскравими, добрими й любили край, місто, родину, друзів і були готовими прийти людям на допомогу. Щоб їх таланти, вміння, здобутки були наповнені сердечністю, світлом і добротою. Щоб були веселі й здорові, виростаючи з того коріння, звідки в’ється від землі до неба дух української нації.
БДМ – це творчий колектив однодумців, готових передати вихованцям свої знання, вміння, досвід, натхнення й відвагу, а для дітей – можливість дізнатися багато нового й цікавого, стати активними учасниками конкурсів, фестивалів, оглядів, екскурсійних подорожей, змагань, виставок.
Минулого навчального року гуртківці БДМ були неодноразовими учасниками, призерами та переможцями районних, обласних і всеукраїнських виставок і змагань (більше 40 грамот). Зокрема з початково-технічного моделювання - перше та друге місця. У конкурсних програмах «Наш пошук і творчість тобі, Україно!» й «Український сувенір» стали також першими, а грамотою Сарненської РДА відзначили Михайла Володька, обласний Центр НТТ – Сергія Касьянюка, Національний еколого-натуралістичний центр – Віту Камзьол.
На завершення нашої розмови не оминули теми й про нинішні події, що відбуваються на сході країни. Упевнився, як Віталій Степанович уважно стежить за останніми новинами й переживає за долі покалічених і вбитих найманцями й місцевими запроданцями наших солдат. «Україна в різні часи далекої історії не одноразово долала труднощі, здолає і тепер, - говорить співрозмовник. – Немає таких народів, які б могли загнуздати волелюбних українців. У нинішню річницю Дня Незалежності України ми з дружиною Валентиною та синами Назаром і Романом плануємо спільною молитвою підтримати свій народ, Батьківщину, бо ж для нас вона єдина і священна».
І справді, коли в серці не маєш любові до власної країни, хоч би що ти робив, яким талантом був нагороджений Всевишнім, людської поваги та приязні не заслужив би ані крихти. Але у Віталія Круглика все навпаки – він патріот своєї держави, прихильник усього українського, до нестями закоханий у рідну мову, а з піснею поріднився назавжди. Вона його відрада й супутниця життя.
Василь ТИТЕЧКО.