Опубліковано СН
Напевно, найщасливіша в житті миттєвість – це виховати в собі чемпіона, адже наповнити чашу раціонального світосприйняття дається не кожному: і тому, хто навчає, і тому, хто отримає цей продукт знання.
Проте вчителю фізичного виховання Сарненської ЗОШ № 2 і за сумісництвом тренеру відділення футболу КДЮСШ м. Сарни Валерію ЛЕВШУНОВУ за свою життєву ходу вдалося професійно поєднати і одне, і друге, і багато чого іншого, бо ж виховав і продовжує виховувати не одного чемпіона. Насамперед, чемпіона в душі, моральних якостей, врешті-решт – чемпіона-Людину.
Ще навчаючись Сарненській ЗОШ № 4, неабияк уподобав футбол, що не відпускає від серця й по сьогоднішній день. А перші успіхи з цього виду спорту з’явились неоднозначно: випадковість поєдналася з працьовитістю на футбольному полі. Ще юнаком досить вправно ганяв м’яча й у восьмому класі почав грати на районному рівні за сарненську команду, що представляла місцевий лісгосп. Одного разу з друзями тренувався на стадіоні, у цей час до них під’їхали представники сарненського «Металіста», які запитали хлопця, чи не хоче спробувати свої сили ще й на обласному рівні. Відмовитись від такої пропозиції було б безглуздо. Того ж дня йому довірили всі 90 хвилин матчу з принциповим суперником із Дубна. Варто зазначити, що дебют видався на славу, адже, вибігавши в захисті на правому фланзі від дзвінка до дзвінка, не дозволив суперникам бодай раз влучно пробити по воротах. Після цього з наполегливою регулярністю став відвідувати тренування «Металіста» й надовго закріпився в основі першої команди району на найвищому рівні обласної ліги.
Через високоякісну гру мільйонів не помітити талановитого хлопчину в краї не могли. Тому голова спорткомітету Сарненського району Юрій Цупріян порадив опанувати фах тренера з футболу, запропонував також відвідати курси інструкторів-методистів від спортивного товариства «Колос», що проходили в Черкасах. Там теж перспективного юнака взяли «на мушку». Умовили залишитись і грати за місцеву команду «Хімволокно», яка боролась в обласній лізі та брала участь у Кубку Української СРСР.
Після цього з 1973 по 1975 роки. проходив строкову службу в Бурятській СРСР у місті Улан-Уде. Разом із однодумцями й партнерами по спортивному напрямку захищав кольори військової частини в І Лізі чемпіонату Бурятії. Побачивши, що хлопці досить добре грають між собою у футбол, командир із фізпідготовки заявив команду в чемпіонаті республіки, де посіли друге місце.
П’ять років навчання у Львівському державному інституті фізичної культури пролетіли, як один день. Там теж зумів стати чемпіоном всеукраїнського чемпіонату «Буревісник» серед закладів спортивного спрямування У 1980 році молодого дипломованого спеціаліста за цільовим направленням щиро вітали в Сарненській ДЮСШ і відразу за рік праці Валерій Петрович привів своїх вихованців до бронзових медалей у Спартакіаді серед спортивних відділень футболу в області. В цей же час і сам активно вдосконалював майстерність, а тому вихованці мали змогу вчитися у свого тренера наживо. Паралельно працював другим тренером дорослої команди «Маяк» (Сарни), де плідно пліч-о-пліч трудився з нинішнім директором КДЮСШ Василем Пістолем. Того ж року футболісти «Маяка» стали чемпіонами Рівненської області, серед яких був і Валерій Левшунов. Ще й досі зберігає іменну футболку того зоряного часу, як дорогу реліквію.
Не забував молодий педагог і про інші свої вміння – давати знання дітям, які повсякчас прагнуть самовдосконалення через спорт. А тому влаштувався вчителем фізичної культури в Сарненську гімназію. У 1994-1995 роках був методистом фізичної культури та військової підготовки відділу освіти РДА. Після чого на кілька років подався в бізнес. Але бажання працювати з дітками перемогло в душі Валерія Петровича й він знову повернувся на освітянську стежину й у тренерську діяльність. Так, 2002 року трудиться в Сарненській ЗОШ № 2. І недарма, адже скільки радості приніс юним спортсменам, які впродовж декількох років під керівництвом мудрого тренера піднімалися на найвищу сходинку п’єдесталу. Разом зі своїми вихованцями впродовж останніх років виборювали друге місце в області на призи клубу «Шкіряний м’яч» серед дітей 1996-1997 р.н., ставали срібними призерами дитячо-юнацької футбольної ліги 2012-2014 рр., а також переможцями та фіналістами Кубка області. А ще - перше місце в районі та друге в області у футбольному турнірі «Євро-2012». У всеукраїнських турнірах «Даруймо радість дітям» стали четвертими, «Олімпійці серед нас», що проходив у Скадовську, - п’ятими. Четверте місце вибороли й у всеукраїнських змаганнях по «Колосу».
Декілька футбольних сезонів доводилося тренувати сарненські команди «Маяк» та «Олімп». З «молодіжкою» «Маяка» працює й досі, де більшість вихованців саме Валерія Петровича. Також його колишній підопічний Іван Маковецький у складі костопільського «Штурму» успішно виступає на першості області й України. Андрій Ляшко й Артур Стахнюк мають шанси закріпитися в основі «Маяка», а Олександр Оленіч був на перегляді в донецькому «Шахтарі», але, на жаль, багаторазовому чемпіону України хлопець не підійшов. Проте велика кількість пропозицій надходила з інших міст України, зокрема Харкова, Винниці, Севастополя…
Валерій Левшунов більшу частину свого робочого дня проводить з дітками на футбольному полі. Там його життя, його покликання. Багато хлопчаків мріють потрапити саме на його заняття, адже знають: якщо тренер Валерій Петрович, то обов’язково стане гарним футболістом. У цій стихії його цілком підтримує й кохана дружина Олена Олександрівна, викладач рідної мови та літератури Сарненського педагогічного коледжу РДГУ, та донька Катерина й син Андрій із сім’єю.
Сьогодні Валерій Левшунов переступив шістдесятирічний рубіж. Його славний ювілей повниться гарними повсякденними справами, що надихають його вихованців до гуманізації підростаючого покоління. Попереду ще ціле життя, а 60 років – це лише один із етапів, який додасть ще одну перемогу тренеру над зрілістю й запалить нову свічку на життєвому небокраї в праці футбольного маестро.
Василь ТИТЕЧКО.