Back to top

Педагог із великим серцем і щирою душею

Педагог від Бога, учитель з великої літери. Вона як пастир, лікар і психолог. У неї свого часу загорілася Божа іскра, а це дано не всім, а тільки обраним, які не лише самі горять, а й уміють запалювати душі інших, бо вчитель – не професія, а стан душі людини - так можна сказати про Ганну БОРТНИК, викладача біології Сарненського районного ліцею «Лідер».

Стежка пролягла від Закарпаття до Полісся
З дитинства батьки прищеплювали Ганні Бортник любов до праці, а особливо до книг. Адже саме з них дізнавалася про минуле та день сьо¬годнішній, вони вели її в захоплюючу подорож, розповідали, як виростити хліб, звести будинок, приборкати ріки… Народилася Ганна Іванівна в селі Нове Давидкове Мукачівського району Закарпатської області в 1950 році. Закінчивши зі срібною медаллю середню школу, понад усе мріяла опанувати фах учителя. Тому відразу ж вступила в Ніжинський державний педінститут ім. М.В. Гоголя. А після закінчення вузу доля закинула на Сарненщину. Спочатку працювала в Зносицькій ЗОШ І-ІІІ ст., згодом у Сарненській гімназії, а тільки-но відкрили новий навчальний заклад - Сарненську загальноосвітню школу І-ІІ ст. - економіко-правовий ліцей «Лідер», прийшла туди викладати. Та хоч би де працювала, Ганна Іванівна намагалася свої знання, досвід, частинку серця віддавати дітям, керуючись девізом: «Якщо засіваєш зерно, піклуєшся про нього, виходжуєш його, то й отримуєш хороші плоди». Тож, без перебільшення, зазначу, що за роки педагогічної діяльності зібрала багатий урожай! Її учні - переможці обласних олімпіад й учасники всеукраїнських. Багато з них наразі студенти медичних і педагогічних вузів, тобто стали послідовниками її справи. Велика кількість вихованців нині працюють лікарями, вчителями як у Сарнах, так і в інших містах. Та все ж гордість Ганни Бортник - син, співробітник Національної академії медичних наук, нейрохірург Науково-практичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії м. Київ, а втіхою і відрадою є онучок.

Педагогічна майстерність на найвищому рівні
Ганна Іванівна - відповідальний, досвідчений, талановитий педагог, творча особистість, яка грунтовно й усебічно володіє сучасними інноваційними методиками викладання. Вона прибічник нетрадиційних форм роботи з учнями, велику увагу приділяє пошуку обдарованих дітей. Повсякчас розглядає вивчення нового матеріалу як творчий процес розширення самостійної праці учнів на уроці, розвитку їх думки, трудиться творчо, використовуючи інтерактивні форми й методи на заняттях. Багато уваги надає виготовленню систематизованого роздаткового матеріалу до кожної теми й учня. Розробила достатню кількість посібників із біології! Неабияку увагу приділяє позакласній роботі з предмета, видавничій особистій діяльності. Професійному її вдосконаленню сприяють власні відкриті уроки та їх моделювання, проведення майстер-класу для викладачів району, участь у творчих районних групах. Вона в постійному пошуку, й у цьому її неординарність, бо прагне до нового руху вперед по нелегкій стежці педагогіки, постійно здійснює особистий внесок у розвиток освіти, зміст навчання та виховання, перетворюючи ліцей на справжній культурний і духовний осередок.

Душевні слова про дорого педагога
Як люблять і поважають Ганну Бортник, можна пересвідчитися з рядків твору її вихованців: «Ганна Іванівна стала для мене другою мамою. Завдяки їй навчилася пізнавати й розуміти життя. Вона вражає емоційністю, інтересом та ентузіазмом. Жодного разу не підвищила на нас голос. Добра, справедлива, уважна – таким є мій учитель біології. Ганна Іванівна терпляче пояснює все, що нам, допитливим чомучкам, незрозуміло. Ось саме завдяки цим якостям стала для мене ідеалом, якого хочеться наслідувати поведінкою та вчинками. З перших днів нашого знайомства вразила своєю простотою, людяністю, високою культурою спілкування. Можу впевнено сказати, що нам пощастило з нашою другою матусею, бо в ній захоплює все: дивовижна ерудиція, невичерпна й водночас цілеспрямована енергія, душевна теплота й доброзичливість, з якою ставиться до нас, своїх учнів, а також до людей, які її оточують. Саме вона навчила нас не лякатися життєвих труднощів, мати почуття власної гідності. Ганна Іванівна для мене взірець, а інколи так і хочеться сказати: «І я буду такою!». Сподіваюсь, усі учні Ганни Іванівни Бортник знайдуть свій шлях у житті, не будуть байдужими до чужого лиха, нестимуть у світ добро й людяність».
Крім цього, почула ще й такі розповіді про неї: «Щасливий той, кому Бог подарував Учителя. Так, саме учителя з великої літери. Дивно, але все ж я зрозуміла, чим відрізняється справжній викладач від того, що просто вчителює. Одного разу запізнювалась на урок і в коридорі побачила, як Ганну Іванівну затримав колега, який, мабуть, не хотів закінчувати з нею розмову. Вона ж ввічливо його зупинила: «Пробачте, але запізнююсь до дітей». Вона сказала «до дітей», а не «на урок». І в цьому секрет її неперевершеності як учителя і як людини. І ось пам'ять назавжди закарбувала в серці образ моєї вчительки, якій вдячна всім найкращим, що є в моїй душі, бо навчила мене, перш за все, щиро любити й поважати людей, розуміти їх і допомагати. За все це доземно кланяюсь Ганні Іванівні й запевняю: збережу Вашу науку, бо вона в моєму серці, в кожній клітинці, дякую за неї, бо завдяки Вам передам своїм школярам Ваше сердечне добро, що залишили в моїй душі».
А ще приємні слова сказала про наставницю нинішній учитель біології гімназії Оксана Кузьмич: «Школа була, є і буде в житті кожного: для учнів – це набуття знань, для вчителів - книга життя, читаючи яку сторінку за сторінкою набираєшся безцінним досвідом. Те, що нині викладаю біологію, завдячую, насамперед, Ганні Іванівні, яка настільки зацікавила мене цією точною накою, що зі шкільної парти мріяла будь-що стати біологом. Г. Бортник віддала цьому предмету більшу частину життя, насиченого радістю спілкування з учнями, а тепер і я маю чим поділитися зі школярами й буду намагатися наслідувати мудру наставницю. Дякуючи прекрасній учительці, для мене ця природнича дисципліна не тільки слово чи наука - це моє життя. Саме з неї взяла приклад, розуміючи, що аби стати хорошим учителем, потрібно докласти чимало зусиль і наполегливо йти до поставленої мети, вчити не тим, що кажемо, а більше тим, що робимо, і понад усе тим, як себе проявляємо».
Підсумовуючи враження від спілкування з жінкою-педагогом, колега й також колишня учениця Світлана Муляр підкреслила сутність Ганни Бортник у таких віршованих словах:
Завжди привітна, тиха й ясночола,
Вона нічим не силувала нас,
Але при ній такий був тихий клас
Як сад без вітру…
В одній із притч Господь на запитання його посланців, чому тільки один із них удостоєний великої народної любові, відповів: «Справжній наставник не ховає свого обличчя, не відводить погляд від тих, хто стоїть нижче за нього, не підноситься й не звеличується над тими, хто прагне піднятися до вищої істини. Той, хто із благоговінням ставиться до свого вищого начала, ніколи не буде ховати очей від людей і випинатися серед них. Вища сутність йде від очей до людських душ, і справжній Учитель знає, що сила його – у погляді. Навіть слова бувають безсилими, тому що їхній зміст не всі розуміють, але погляд – це та сила, рівної якій немає…» - саме такими якостями й талантом, дарованим Богом, володіє Ганна Іванівна.

Добре, коли за труди отримуєш плоди
Обравши педагогічний фах, Ганна Бортник усвідомлювала, що бере на себе відповідальність за тих, кого вчить і виховує, разом із тим має відповідати за себе, свою професійну підготовку, право носити таке високе й почесне звання. Але, незважаючи на умови суперечливого сьогодення, Ганна Іванівна впродовж понад 40-річний викладацький стаж досконало виконує священний обов’язок учителя, завжди є і залишиться головним світочем у всебічному житті дитини, даруючи їй тепло серця, скарби власних знань. За ці чесноти її нагородили нагрудним знаком «Відмінник освіти України», грамотами МОН України, обласного управління освіти, райдержадміністрації, відділу освіти РДА, а також дирекції ліцею. Має звання «Вчитель-методист».
А 13 квітня Ганна Бортник зустріла 65-літній ювілей. З цієї нагоди її щиро вітають усі: рідні, друзі, колеги, знайомі, колишні та нинішні вихованці - й шлють ювілярці низький уклін за професіоналізм, витримку, терпіння, любов до обраної справи, самовідданість і багатство душі. Бажають міцного здоров’я, щирої радості, безхмарних благословенних днів, творчої наснаги, нових педагогічних звершень.
Вікторія КОЛЯДИЧ.

Схожі матеріали

Дітей в Україні з кожним роком народжується все більше. Воно й не дивно: у країні, де більшість населення перебуває за межею бідності, впровадження...
Перед тим, як поспілкуватися з ювіляркою, встигла потрапити на урок літератустудії «Джерельце», керівником якої є ця обдарована жінка. Раніше...
Її життя розпочалося в мальовничому селі Стрільськ, де й закінчила початкову школу. Ще з дитинства любила доглядати за домашніми тваринами, знала, як...
На початку січня ветеран колгоспної праці Іван Момоток власноруч закінчив обшивку дощечками своєї хати, полакувавши кожну з багатьох десятків,...
Прохолодний березневий вітерець хвилею прокотився поліською землею, і до Поліни Онанко завтра завітає славне 85-річчя. Домівка наповниться...