Взірець порядності й доброти

З давніх-давен професія медсестри є винятково жіночою. Можливо, тому, що душа й серце жінки – це невичерпні джерела милосердя, доброти, мудрості, терпеливості, розуміння, жертовності.

Фах медичного працівника є найважливішим і найвідповідальнішим за життя людини. Це покликання, яке часто є ледве помітним, але завжди вкрай значущим. Медична сестра – це ноги безногого, очі сліпого, уста тих, хто безсилий, джерело впевненості та надії для всіх хворих і повсякчас перший помічник лікаря. У відділенні анестезіології та реанімації КЗ «Сарненська ЦРЛ» старшою медсестрою працює Галина БЕСПАЛОВА.
45 років свого життя віддала вона медицині. Всі, з ким працювала й трудиться нині, говорять про неї з повагою та вдячністю, адже для багатьох Галина Петрівна - друга мама, хороша наставниця, порадниця, одно слово - подруга. У спілкуванні з цією мудрою та життєрадісною жінкою відчуваєш її величезну любов до життя, рідних, колективу. Безумовно, медицина - її доля, а душа та серце віддані людям і роботі.
Галина Беспалова любить свою професію, вважає, що відданість роботі має бути в кожної людини. Не має значення хто ти: вчитель, кухар чи медик. Якщо любиш свою справу — тобі немає ціни. Отож недарма про неї говорять: «Людина від Бога». Цей вираз найточніше характеризує її як особистість і спеціаліста в цій непростій галузі медицини.
Сарненське відділення анестезіології та реанімації – це така вирішальна та конкретна сфера медицини, де борються за людські життя, де панує чітка дисципліна, а всі дії повсякчас узгоджені. Тут завжди командна робота лікарів і медсестер, кожен із працівників має фахові знання та навички, до того ж - стійкий характер, адже нерідко доводиться дивитися смерті в очі. Постійно бути максимально зібраним і готовим до виконання термінових завдань у боротьбі за життя людини – ось головне завдання кожного працівника відділення. Адже сюди госпіталізовують вкрай тяжких потерпілих або хворих.
Галина Петрівна працює тут з 1986 року, перейшла з неврологічного відділення цього ж медичного закладу, де завідуючим був Роман Середюк. У нього вчилася не лише фаховим навикам, а й життєвої мудрості, любові до людей. Дисциплінований і рішучий професіонал своєї справи, він сповна віддавався обраному фахові й привчав до цього підлеглих. Тому працювати з таким фахівцем для Галини Петрівни було за честь.
Коли перейшла в реанімаційне відділення, завідував ним Олексій Чугай, з яким пліч-о-пліч трудилася майже 10 років. Саме тут, зізналася, зрозуміла найголовніше: працювати в реанімації - то і є та вершина, до якої прагнула весь час. Бо чи є ще гуманніша робота, ніж та, що рятує людину, і неважливо, скільки їй років, коли даруєш надію на життя маленькій дитині чи старенькій бабусі, борешся зі смертю. І яке ж то безмежне щастя, коли хворий отримує ще один шанс на життя, коли рідним можеш сказати, що все гаразд, ваші дитина, мама чи тато одужають. Проте, незважаючи на ось цю душевну наповненість, доля готувала Галині Петрівні ще один подарунок. У 1990 році їй запропонували посаду старшої медсестри відділення, на якій трудиться й понині. Це був ще один правильний крок до професійного п’єдесталу, що приніс користь людям і щастя героїні.
Душею й серцем залюблена Галина Беспалова в Сарни, але подумки часто повертається на рідну Волинь, де минуло її веселкове дитинство. У тих мальовничих краях, де зачаровує красою Світязь й інші тихоплинні Шацькі озера, де розташований славнозвісний волинський обласний санаторій «Лісова пісня», зростала й вона. Народилася в селянській сім’ї, в якій виховувалися ще дві сестри та брат. Закінчивши школу, не пробувала себе в багатьох амплуа, одразу пішла навчатись на медика в Люблінське медичне училище. Ця спеціальність завжди приваблювала її, бо люди в білих халатах, сміливі й шановані, стоять на сторожі людського життя, це посередники між Богом і хворими. Бути медиком - не просто професія, це стан душі.
- Людську вдячність працівникам відділення анестезіології та реанімації важко висловити, - так сказала жінка, дитину якої неодноразово рятували його фахівці. - Вона передається серцем і молитвами. Завжди буду молитися за цих людей, бо вони неодноразово повертали мою дитину до життя. Я щаслива, коли мій син обнімає мене. Тому проситиму Ісуса, щоб дарував своє благословення людям, які врятували його.
За 4 десятки літ у медицині Галина Беспалова, як ніхто інший, знає, що це таке, коли життя людини будь-якої миті може обірватися, а рідні з болем у душі та з надією чекають, що скаже лікар, і слізно моляться. І хоча стверджують, що ті, хто працює тут, звикають до своєї роботи, до невичерпного людського болю, хвилювань, сліз, впевнена, до цього неможливо звикнути, за кожного хворого болить душа, і за його рідних теж. Бо втрачати дорогу серцю людину – це завжди безмежно велике горе, до сліз боляче дивитися на це навіть медикам, хоч би якими сильними вони були.
Колектив відділення анестезіології та реанімації, де нині трудиться понад 40 осіб, нагадує великий вулик, в якому кожен має чіткі призначення та обов’язки, виконує їх старанно, на совість, адже тут ніхто не має права на помилку, бо в основі лежить людське життя. Завідуючий Олександр Жученко з повагою й шаною розповідає про Галину Беспалову як фахівця і просто людину, з якою пліч-о-пліч трудиться вже багато років. «Галина Петрівна - висококваліфікований фахівець своєї справи, у неї золоте серце, бо уважна до інших, уміє радіти чужим радощам і розділяти чужий біль», - зазначив Олександр Євгенович. Безумовно, її внутрішня душевна краса приваблює, бо вміє знахо¬дити стежину до кожно¬го серця, готова допомогти. Голова профспілки відділення Олена Ткач назвала її «мамою для всіх», бо ж Галині Петрівні притаманні материнська турбота, чуйність, до всіх молодших працівників мудра в спілкуванні. Ветеран праці Олександра Мосійчук, яка теж присвятила медицині життя, зауважила: «Галина Беспалова з перших днів роботи відзначилася працелюбністю, старанністю, хорошим вихованням, що передувало правильному ставленню до колег і пацієнтів».
А ще її дуже поважають і шанують у сім’ї. Разом із чоловіком, який усе життя трудився на СЗМТК інженером–конструктором, виховали двох синочків-соколиків, які теж пішли професійною стежкою тата, зараз живуть і працюють у Києві, мають там власні родини. Втіхою й гордістю медсестри є троє внуків, до яких часто навідується в столицю, приїжджають і сюди на гостини.
Безумовно, Галина Беспалова - професіонал своєї справи й щаслива жінка. Цими днями зустрічатиме 60-річчя. Від імені всього колективу відділення анестезіології та реанімації КЗ «Сарненска ЦРЛ» вітаємо Вас, Галино Петрівно, з ювілеєм. Бажаємо міцного здоров’я на многії літа, благополуччя, щедрої долі, наснаги у відповідальній роботі. Подальших успіхів у будь-яких починаннях, щоденних справах, сміливих планах і сподіваннях. Хай Вас підтримують і надихають рідні люди, минають негаразди й непорозуміння. Хай доля збагачує Вас і надалі енергією, натхненням і радістю на довгі роки життя. І спасибі за уроки мудрості, людяності, доброти.