Танець - їх пульс, серцебиття й дихання

Багата талантами наша держава. Відомо, що українці не тільки співоча, а й танцююча нація.
У цьому Сарненщині також є ким пишатись. З нагоди нещодавно минулого Міжнародного дня танцю мова піде про хореографічний колектив «Вояж» районного Будинку дітей і молоді та його незмінного керівника Михайла Володька, без яких, зокрема останніми роками, не обходиться жодний захід, концерт чи свято. Досягти успіху неможливо, у першу чергу без умілого, обдарованого та надійного керівника. Бо саме він повинен згуртувати колектив, навчити премудростям хореографії, щоб дітки працювали з віддачею цьому мистецтву. Насамкінець, власні постановки танців – це його копітка праця. Отже, спочатку про відомого в місті вчителя танців Михайла ВОЛОДЬКА.

Навчаючись у школі № 5 (нині гімназія), Михайло з 1 класу відвідував танцювальний гурток при районному Будинку культури. Вже з перших занять захопився танцями. Тоді ж і вирішив пов’язати долю з хореографією. І це завдяки наставниці - керівнику гурту «Пролісок» Уляні Чепелюк, який славився чудовими виступами. Закінчивши школу, Михайло вступив у ВПУ-22. Та увесь час хлопець поспішав на репетиції в Будинок культури, настільки там йому подобалося. І топтав дорогу туди до призову в армію.
До речі, навіть під час виконання військового обов’язку його таки супроводжувала хореографія: учив танцям дітей офіцерів. Відслуживши, Михайло Володько вступив заочно на навчання в Рівненський державний гуманітарний університет на факультет бальна хореографія. У цей період працював у приватній хореографічній школі Сергія Галушка. Коли залишався рік до закінчення, паралельно підробляв у Будинку дітей і молоді. Закінчивши університет, влаштувався сюди керівником хореографічного гуртка, де успішно працює й донині.
Три роки тому відбувся перший випуск вихованців Михайла Володька. І наставник гордо розповідає про випускників, які продовжують танцювати. Наприклад Вадим Никонець виступає з Київським народним ансамблем танцю «Колос», Оксана Пецькова й Тарас Курачик беруть участь у виступах танцювальних колективів при інститутах, де навчаються. А от Віталій Семенов танцює у видатного Михайла Поплавського, хоча навчається на режисера. Ну що тут можна сказати: у гідного вчителя такі ж учні.
Нині в гуртку діють три групи: народного танцю, бальна хореографія та підготовча. Є ще й четверта – збірна. Загальна кількість дітей - 60, а скільки бажаючих…
Михайло Михайлович з вихованцями узяв участь у понад 20 концертах у районі, їздять з виступами по Україні. Наприклад, у Полтаві на танцювальному конкурсі стали дипломантами (ІV місце), а на Всеукраїнському «Терпсихора» завоювали третє. Згодом їх чекає участь у фестивалі «Закаблуки». Та найголовніше, мабуть, було достойно виступити 8 травня на звітному концерті районного Будинку дітей і молоді. Адже там були найсуворіші судді – батьки, рідні, друзі, гості. На генеральних репетиціях відпрацьовували кожне па. Та тепер упевнено можна сказати, що їм усе вдалось. Присутні, залишаючи святковий захід, були в захваті від побаченого й почутого на концерті.
Як розповів Михайло Михайлович, концертів і виступів могло б бути й більше. Запрошують на безліч різноманітних заходів. Та на це потрібні кошти. Зокрема на транспортне забезпечення до місця призначення, костюми й інші організаційні моменти, які коштують нині чимало. Щоправда, з костюмами їм невимовно пощастило. Шиє їх для танцюристів і ще й вишиває теща Михайла Людмила Курачик. А це велике полегшення. До всього, вона веде гурток театру мод при БДМ. Коли їхали на конкурс у Полтаву, спонсором виступив приватний підприємець Руслан Цуман. Також Михайло Володько вдячний заступнику голови РДА Тетяні Сухаревій, яка неодноразово допомагала. Бо, чесно кажучи, потреб (не хотілося б перераховувати) є багато. У когорті благодійників прозвучало ім’я начальника відділу освіти РДА Людмили Макриці, яка теж не стоїть осторонь. Ось, наприклад, вихованцям конче необхідне взуття, одна пара якого коштує в межах 500 грн., а потрібно 60. От і виручили, і вже придбали його групі народників. Саме завдяки таким людям демонструє свій талант «Вояж» і в районі, області та й по країні. За що їм безмежно вдячні керівник, вихованці та їх батьки.
- Приємним подарунком для дітей минулоріч були путівки на море. Чудово відпочили. А скільки вражень, - поділився Михайло Михайлович.
З цього вислову зрозуміло, наскільки доречна будь-яка поміч спонсорів. Адже в нас такі талановиті діти. І найбільша їх радість – показати свої здібності іншим, щоб оцінили. А головне – багато ж не потрібно, побільше щирих і палких оплесків. На мою думку, «Вояж» цього заслуговує сторицею.
Має Михайло Володько чудову сім’ю: дружина Катерина та синок Максимко, якому тільки чотири рочки. Донедавна Катерина працювала в НВК «Школа-колегіум» м. Сарни, наразі перебуває в декретній відпустці. Тож щаслива родина в очікуванні народження малюка. А ще дружина в усьому підтримує чоловіка. Позаяк її дитинство та юність тісно пов’язані з танцями. Через рік, як Максимку виповниться п’ять, планують залучити і його до хореографії. Хлопчик уже знає майже всі танці, яких учить тато. Хтозна, можливо, росте гідна зміна?
Залишається щиро побажати Михайлу Володьку й надалі бути мудрим наставником, щоб його вихованці славились не тільки в районі, країні, а й за кордоном. Хай усюди «Вояж» супроводжують успіх і визнання. Адже своїм талантом вони прославлятимуть Сарненщину.
Вікторія КУЗЬМИЧ.