Опубліковано СН
Продовжуючи знайомство з діяльністю Сімейного центру, що в Цепцевичах, сьогодні, як і обіцяли, розповімо про їх роботу в Швеції, де побувала делегація Сарненського району.
Серед учасників навчального візиту були представники ЮНІСЕФ в Україні, Департаменту в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи МНС України, представники обласних і місцевих органів влади, координатори та куратори Сімейних центрів, лідери Тато-шкіл. Рівненську, найчисельнішу, очолила Світлана Сад, заступник голови ОДА, а Сарненський район представляли Інна Наумович, заступник голови РДА, Василь Іванюк, начальник відділу охорони здоров’я РДА, і Людмила Мариніна, координатор проекту зі створення Сімейного центру. Тож перше запитання до Людмили Василівни:
- Знаю, що Ви не вперше у Швеції. Двічі возили дітей на оздоровлення…
- Це був не відпочинок, а суто ділова поїздка від ЮНІСЕФ. Все було цікавим, новим і незвичним. Програма дуже насичена: зустрічі з Міністерством соціальної політики, Національною радою з питань здоров’я та соціального забезпечення, Окружною радою Стокгольму, зі Шведською асоціацією місцевого та регіонального самоврядування. Відвідали Сімейні центри в Сольні, Тато-школи в Наці, Ханінгу, Сімейний центр і Тато-школу в Екені.
- Що вразило найбільше?
- Насамперед, чи в міністерство, чи на територію королівського палацу можуть потрапити всі бажаючі. Народні обранці – депутати – не користуються особливими пільгами. Мають службове житло на період роботи в Парламенті, яке не залишається їм у спадок і не передається дітям, користуються вони також особистим чи громадським транспортом. Вразило те, хоча жили в самому Стокгольмі, що вдень дуже мало людей на вулицях – усі працюють.
- У державних установах?
- Як повідомили в Міністерстві соціальної політики, лише 20-30 відсотків, решта – у приватному секторі, який прирівнюється до державного, але там більша заробітна плата.
- У Міністерстві обговорювали роль національного уряду та впровадження його політики щодо функціонування Сімейних центрів і Тато-шкіл?
- Так. Сімейні центри у Швеції створені в кожній дитячій поліклініці. Звичайно, вони різного типу, відрізняються один від одного формами роботи, але всі працюють з батьками. Хоча в шлюб вступають не рано і свідомо, є багатодітні сім’ї з немолодими батьками, але відповідальне батьківство – на першому плані.
- Можете порівняти з моделлю Сімейного центру в Цепцевичах?
- Приємно, що в нас склалась така ж модель. Різниця в чому? У них більше місця для проведення консультацій з батьками, дитячих ігор. У нас – одна кімната. Але форми роботи однакові. Залучають і педагогів, і медиків, і соціальних працівників, які комплексно надають послуги. Так, як Сімейні центри, як говорила, перебувають у дитячих поліклініках, цепцевицький залишається при лікарській амбулаторії.
- Людмило Василівно, Тато-школа – це нова форма роботи в нашій країні. Скажіть, у Швеції всі діти мають можливість відвідувати дошкільні заклади?
- Знаєте, не всі. Так як і в нас, у них недостатньо дитячих садків, і є черги. Мене, як педагога, здивував відкритий дитячий садок. Його можуть відвідувати всі, хто стоїть на черзі. Це заклад з ігровими приміщеннями, кухнею, де батьки можуть розігріти принесений обід, є фрукти, кава, чай. На кожному – цінники. Користуєтесь - і кладете гроші. Усе побудоване на довір’ї.
- Розкажіть, будь ласка, детальніше про Тато-школу.
- Делегація відвідала Тато-школу в четвер. Прийнято, що саме цього дня приводять малюків лише татусі. Вони граються з дітьми в кімнаті творчості (можуть малювати, ліпити), в театральній, де є ширма і ляльки. Все відбувається в присутності вихователів, педагогів, які в будь-яку хвилину готові надати кваліфіковану допомогу. Отримала максимум задоволення. Були присутні на занятті зі співу. Батьки та різного віку діти не просто співали разом, вони показували пісню рухами. Діти відчувають підтримку батьків, а вони переймаються проблемами дітей. Вразив спокій одних і других. І знаєте чому?
- Чому?
- Лікарі кажуть: усі хвороби від нервів. У Швеції дуже розширена галузь психіатричних лікарень. Перед тим, як тебе огляне лікар-спеціаліст, відвідуєш психотерапевта. Тому шведи спокійні й врівноважені. Середній вік – 81 рік. Звісно, не на останньому місці – здоровий спосіб життя. Бачили, як геть старенькі бабусі займались спортивною ходьбою.
- Яку соціальну допомогу надають при народженні дитини?
- 80 відсотків від заробітної плати. Держава передбачила декретну відпустку - 16 місяців по догляду за дитиною і з них 2 місяці обов’язково з малям має бути батько, інакше відпустка пропадає.
- Ще декілька слів скажіть про Програму охорони материнства та дитинства.
- Вона передбачає три етапи: від народження до 6-ти років, від 6-ти до 12 і від 12 до 22-х (підлітковий). Особлива увага – найменшим. Медичне обслуговування – безкоштовне, і до року медичні сестри відвідують малюків майже 17 разів (87%). Але всі медсестри мають вищу освіту і фах здобувають шість років.
- А скільки ж тоді років треба навчатись, щоб стати лікарем?
- Одинадцять. Ще хочу сказати, вакцинація дітей – обов’язкова. У підліткових клініках спеціалісти пропагують здоровий спосіб життя, готують до сімейного та проводять заходи зі збереження репродуктивного здоров’я молоді, профілактики венеричних захворювань і зниження незапланованої вагітності. Одно слово, усе, що побачили, заслуговує на увагу. У нас також є вже певні напрацювання і, переконана, будуть ще. Тим більше, що в Україні вже діють три Сімейні центри: в Ялунові на Івано-Франківщині, Томашгороді Рокитнівського району і в Цепцевичах. Будемо обмінюватись досвідом і запроваджувати все нове.
- Дякую за інтерв’ю і успіхів Вам.
Вела розмову
Марія КУЗЬМИЧ.