Опубліковано СН
Об 11 годині 55 хвилин до пункту швидкої допомоги КЗ «Степанська районна лікарня» зателефонували з місцевої одинадцятирічки.
На виклик виїхав фельдшер Сергій Берник. Як з’ясувалось, учениця, яка прийшла до школи на прохання класного керівника, вішаючи один зі стендів, втратила рівновагу і впала. Вдарилася шиєю об ніжку стільця. Після огляду, дівчинку відвезли до лікарні, де лікар-хірург Мигоус встановив діагноз: забій гортані – і надав медичну допомогу та рекомендував звернутись до лор-лікаря. Не маю на меті розписувати хронологію подій. Скажу лише, що згодом був повторний виклик на пункт швидкої допомоги, втрата свідомості одинадцятикласниці, проведення інфузійної та кисневої терапії в КЗ «Степанська РЛ» і надання невідкладної медичної допомоги лікарями-спеціалістами КЗ «Сарненська центральна районна лікарня». У зв’язку з тим, що в дитини була порушена функція самостійного дихання, Ярославу перевели на дихання апаратом ШВЛ.
Зараз школярку виписали з реанімаційного відділення обласної лікарні. З рідними вона спочатку спілкувалась за допомогою ручки й паперу, зараз розмовляє.
Комісії відділу освіти, охорони здоров’я РДА провели службові розслідування. Притягнули до відповідальності винних, які створили передумови для виникнення нещасного випадку, і за неякісне виконання функціональних обов’язків. Але дозвольте мені продовжити почату тему. Всесвітня організація охорони здоров’я, розглядаючи проблему травматизму, сформувала девіз профілактичної роботи: «Вакцина проти травматизму – виховання», особливо, коли йде мова про дитячий. Звісно, необхідно не лише роз’яснювати і повторювати дітям правила поводження з вогнем, гострими предметами, хімічними речовинами. Важливо ще одне: з раннього дитинства переконати, що ображати слабшого, свідомо завдавати болю комусь, - сором і ганьба. На батьківських зборах батьки зазвичай цікавляться успішністю дитини, і майже ніколи не запитують, як вона себе поводить. Якщо в щоденнику з’являються «2» чи «3», негайно реагують: чому не вивчив урок? А якщо класний керівник записує: «Штовхався на перерві», це залишається поза увагою. Вам доводилось спостерігати, як школярі вибігають зі школи, сміються, штовхають один одного, хтось когось стукає портфелем по голові? Ви зупинили їх? Можливо, скоріше подумали, що це звичайна забава. Тим більше, що той, кого вдарили, веселий, енергійно розмахуючи сумкою, відповідає таким же ударом. Але нерідко буває, що учень, який звик до подібних бійок, не розрахував вагу портфеля, сили розмаху і справа дійшла до струсу мозку.
Літо приносить чимало проблем. У травматологічне відділення потрапляють діти, які ходили… босі. Дівчинка 13 років на березі річки наступила на скло, порізала ногу й сухожилля стопи. Лікарня. Операція. Сотні історій, жодна з них не повторює попередню. Висновок: перестати ходити босоніж (негігієнічна звичка) і проблема зникне. «Стоп», - скажете ви, - а як же рекомендація лікарів про загартування не лише дітей, а й дорослих?». Згодна, число простудних захворювань, ангін, хронічних нежитів у дітей, які систематично ходять босі, суттєво знижується. Але трава, яка виростає влітку в місцях відпочинку, часто закриває скалки дерев, консервні банки, цвяхи, розбиті пляшки - список можна продовжити, по яких, ніби маленькі йоги, ідуть наші босоногі діти. Хто винен? Усі, хто викидав сміття. А чому? Через безкультурність, невихованість, байдужість. Живуть за принципом «після нас хоч потоп». Але ж можна по-іншому. Будучи студенткою столичного вузу, пощастило побувати в прибалтійському невеликому містечку Валмієрі. До цього часу не можу забути чистоту, яка мене вразила. Там нікому навіть у голову не приходить, що сміття має прибирати хтось інший після тебе. Кожен – за собою. Давайте повернемось до наших дітей. Невже в літню спеку вони не можуть зняти взуття? Можуть, і нехай ходять босі. Тільки обережно. А нам, дорослим, треба подбати про те, щоб вони могли робити це безпечно.
Марія КУЗЬМИЧ.