Опубліковано СН
У громадській свідомості вандалізм і донині виглядає як неосмислена й немотивована поведінка. Однак психологи, які останніми роками впритул зайнялися класифікацією та мотивацією цього явища, мають певні напрацювання. Наприклад, ідеологічний вандалізм, що переслідує політичну й соціальну мету (найяскравіші приклади - знищення в роки Великої французької революції дворянських надгробків і розорення більшовиками церковних кладовищ). Вандалізм може бути й витонченою формою помсти: болю завдаєш гострого, а з ворогом не контактуєш. До того ж, у сучасному світі спостерігається сплеск ксенофобії, непримиренності, зростає кількість актів варварства або, як дехто називає, епатажного хуліганства. У США за вандалізм щорічно заарештовують майже 200 тисяч осіб.
Не залишається осторонь цих процесів, на жаль, і Україна. Коли чуємо про акти вандалізму у великих містах, здається, що це щось далеке й неприйнятне для тихого поліського краю. Прикро, що ганебне явище не обминуло й нас. Як повідомляли "Сарненські новини", минулого місяця вандали пошкодили громадську власність у селі Любиковичі. А в напрямку зі Стрільська до Любикович скалічили пам'ятний знак, що майже 50 років простояв як символ гостинності та працьовитості місцевих жителів. Коли вандали цивілізованого Заходу переважно бісяться з жиру, вчиняючи неподобство знічев'я чи наслідуючи сатанинські обряди, то в пострадянському просторі випадки наруги над національною культурною пам'яттю та спадщиною, релігійними цінностями, мораллю почасти спричинені духовним зубожінням громадян і втратою будь-яких внутрішніх гальм, що могли б зупинити варварів XXI сторіччя. Усі ці прояви расової нетерпимості чи намагання принизити чиюсь гідність повинні каратися. Так, стаття 298 Кримінального кодексу України передбачає: умисне нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені щодо об'єктів, які є особливою історичною або культурною цінністю, - позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Та не закони, не покарання мають стояти на варті спокою і примирення. Роботу потрібно починати з раннього дитинства, з періоду формування та становлення особистості. Адже більшість учених схильні до думки, що вандалізм зазвичай є спонтанним явищем. До нього здебільшого схильні особи у віці до 25 років, у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. До таких вчинків молодих людей штовхає бажання показати товаришам свою спритність і відвагу, підняти статус у групі ровесників.
Крім того, порушуючи правила та ламаючи закони, вони борються з нудьгою, отримуючи від деструктивних дій адреналін і задоволення. Таке дозвілля часто-густо носить характер змагання, хто більше знаків чи табличок звалить. Дехто вбачає в цьому нагоду перевірити свій вплив на суспільство, дехто не розуміє, що саме він чинить під впливом оковитої… Та поки не зрозуміємо, що громада має відповідно реагувати на будь-які прояви вандалізму, що саме від нас залежить, в якому місті, селі чи вулиці нам жити, поки не станемо пояснювати та виховувати в підростаючому поколінні шану до праці батьків, доти й будемо дивитися на понівечені паркани, розбиті ліхтарі, зруйновані знаки. Але це не майно руйнується - це нівечаться душі нашого майбутнього…
Сектор з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю апарату райдержадміністрації.