Опубліковано СН
Напередодні Дня працівників ветеринарної медицини в редакцію завітав начальник управління ветеринарної медицини в Сарненському районі Ігор ЗАПУХЛЯК. Говорили не тільки про сьогодення села та тваринництва в сучасних агроформуваннях. Згадав Ігор Михайлович і колишні часи, коли на фермах було вдосталь худоби і птиці, як доводилось працювати ветеринарам тоді та про курйозні випадки.
Про один із них і розповів.
Останнім часом значно подорожчало сало та м'ясо. Покупці, звісно, стурбовані високими цінами на ці продукти. Дивуюсь, що чиновники різних рангів удають, що не розуміють (а може справді не второпають), чому так сталося. Щедрий урожай минулих років мав би дати поштовх розвитку вітчизняного тваринництва, оскільки зерно є основою раціону годівлі тварин, особливо свиней. Тим часом закуповують за кордоном м'ясо й м'ясопродукти. Процес їх імпортування для компаній, що оптом завозять в Україну цю продукцію, стає з кожним роком спрощеним і здешевленим. Експорт цієї групи товарів з України навпаки - все складнішим. На превеликий жаль, рідко хто згадує, що зібране зерно потрібне не тільки для хлібобулочного виробництва, але й для виробництва продуктів тваринництва. І те, що нині на прилавках м'ясо та сало подорожчало, зменшилась його кількість, погіршилась якість через добавлення в раціон годівлі свиней преміксів, добавок - результат роботи галузі тваринництва, вірніше повної її не роботи.
Недавно побував на ринку в сусідній області, де теж «кусаються» ціни на свинину, і зі щемом у серці згадав, що тут був знаменитий свинорадгосп, трудову діяльність в якому розпочинав після закінчення технікуму. У господарстві на той час нараховувалось 10 тис. голів свиней, а потужність свинокомплексу була розрахована на 25 тис. голів. Щорічно із введенням у дію свинарників збільшувалось і поголів'я. Господарство за своїми техніко-економічними показниками було одним з кращих в області. Чим воно славилося? Економічністю, високою продуктивністю праці, низькою собівартістю продукції й впровадженням нових технологій у виробництво. Більшість прогресивних технологічних процесів розробляли спеціалісти саме цього господарства, виходячи із умов, що склалися. Ось про одне відкриття в годівлі свиней, свідком якого був і яке, звичайно, не заслуговує на поширення, особливо нині, хочу розповісти.
Свиней після відгодівлі, зазвичай, здавали на забій на м'ясокомбінат. Проте забивали їх і на своєму підприємстві як за доведеним планом, так і з різних господарських причин. Був період, коли в господарстві накопичувалися тонни сала. У виробничо-фінансовий план закладали відповідну цифру використання м'ясної продукції в громадському харчуванні, тобто для їдалень і реалізації населенню. М'ясо продавали успішно, а на сало не було збуту. Коли всі наявні холодильні камери переповнилися, керівництво вирішило перетопити сало на смалець і зберігати його в дерев'яних бочках. А що далі? Торговельна мережа від смальцю відмовилась.
Оскільки свиней у радгоспі годували рідкими кашами, почали в них додавати смалець. Такої годівлі, мабуть, світова практика не знала. Зооветспеціалісти не могли знайти наукових даних про годівлю свиней жирами. Та й приватні господарі не кормили їх жирною їжею. А що таке жирна їжа для домашньої тварини? Скажімо, якщо після весілля, так звані харчові відходи, в яких переважають жири та й ще добре посолені, потрапляють у корито свині, вона хворіє.
Але наш експеримент (з безвихіддя) вдався. Успішно згодували смалець підопічним і отримали високу продуктивність. Коли ж сальні свині стали «не в моді», радгосп узяв курс на м'ясні і беконні породи. З Прибалтики завозили й розводили беконну породу ландрас. На превеликий жаль, галузь свинарства невдовзі зруйнували, як і все вітчизняне тваринництво, з початком горезвісних реформ на селі. Не довелося досхочу поласувати не тільки беконом, а й салом взагалі. Між іншим, коли його було вдосталь, у деяких виданнях з'явилися наукові публікації, що має воно антиканцерогенні властивості, а коли його стало обмаль, у цих же виданнях писали, що жирна свинина дуже канцерогенний продукт.
Не знаю, яку пораду дати сьогоднішнім ученим щодо ролі сала в профілактиці захворювань, але, на мій погляд, усім можновладцям, які мають відношення до сільського господарства в державі, потрібно негайно потурбуватися про таку скороспілу галузь, як свинарство. Для цього потрібно в першу чергу заборонити завозити на терени країни м'ясний закордонний непотріб, створити належну базу для тваринництва, залучити до виробництва кваліфікованих спеціалістів, які володіють сучасними технологіями ведення галузі. І дуже швидко на ринку з'явиться вдосталь якісного вітчизняного сала і м'яса, а ціни на ці продукти стабілізуються.